Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №534/265/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/265/26

Провадження №1-кп/534/27/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025170520000473 від 17.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.02.2022 Указом Президента України №64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України, від 24 лютого 2022 року №2102-1Х, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 чистини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений, в тому числі Указом Президента України за №478/2025 від 14.07.2025, строком на 90 діб, тобто з 07.08.2025.

24 лютого 2022 року Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 оголошено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ та інших військових формувань.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби та мобілізації.

Згідно з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 N? 92 від 03.04.2023 ОСОБА_5 призначений на посаду начальника відділення обліку мобілізаційної роботи — заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Відповідно до функціональних обов`язків начальника відділення обліку мобілізаційної роботи — заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 здійснює:

- мобілізаційну готовність ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- планування мобілізаційної підготовки;

- організацію та підтримку постійного безперервного управління ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- керівництво і контроль за проведенням обліку мобілізаційних ресурсів, під час проведення мобілізації;

- контролює підготовку і подання необхідних донесень до ІНФОРМАЦІЯ_6 про наявність і стан мобілізаційних ресурсів;

- своєчасну підготовку необхідних мобілізаційних заходів при проведенні мобілізації людських та транспортних ресурсів на території і міської територіальної громади;

- організацію призову і поставку мобілізаційних ресурсів до ППЗВ та ППЗT;

- керівництво та контроль за своєчасним та повним виконанням завдань щодо призову та поставки мобілізаційних ресурсів та комплектування військ (сил), а також надає допомогу у виконанні мобілізаційних заходів.

Таким чином, ОСОБА_6 , починаючи з 03.04.2023 є службовою особою, яка обіймає посаду начальника відділення обліку мобілізаційної роботи — заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , пов?язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

17.08.2025 близько 08 години 20 хвилин ОСОБА_4 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) у зв?язку з порушенням ним правил військового обліку за ст. 210, 210-1 КУпАП.

17.08.2025 близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні сховища №60481 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що перед ним перебувають військовослужбовці під час виконання службових обов?язків, які попередньо представились ОСОБА_4 , на ґрунті небажання проходити військову службу та з метою уникнення відправки до військової частини НОМЕР_1 , вчинив напад на ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 , у зв?язку із виконанням останнім своїх службових обов?язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки бажаючи їх настання, а також достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є працівником РТЦК та СП та знаходиться при виконанні службових обов?язків, дістав із кишені розкладний ніж та наніс ОСОБА_7 один удар ножем в ліву бокову поверхню тулуба останнього. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1065 від 17.08.2025, ОСОБА_5 , завдано одне сліпе непроникаюче колото-різане поранення, яке відноситься до легких тілесних ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров?я тривалістю більше 6-ти днів, але не більше ніж 21 день.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що у встановлений судом спосіб, час і місці здійснив зазначене кримінальне правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичних обставин та доказів по справі. При цьому жалю з приводу вчиненого не висловив, та показав, що не розкаюється у вчиненому. Заявлений потерпілим цивільний позов визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність, заявлений цивільний позов підтримав у повному обсязі. Щодо міри покарання для обвинуваченого поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, думку прокурора, обвинуваченого, які пояснили, що бажають закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, котрі маються в матеріалах справи в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.350 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого судом визнано: добровільне перерахування коштів на потреби ЗСУ.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Згідно медичної довідки обвинувачений ОСОБА_4 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра.

За місце проживання характеризується позитивно. Перебуває на військовому обліку.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, сімейний стан обвинуваченого, який є одруженим, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, відсутність офіційного працевлаштування, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, стан здоров`я обвинуваченого, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченим вини, відсутність абсолютно безумовного щирого жалю у вчиненні даного кримінального правопорушення та позицію обвинуваченого про те, що за потреби вчинив би аналогічний злочин знову, процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду справи, намір обвинуваченого понести покарання в місцях позбавлення волі.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч.2 ст.350 КК України у виді позбавлення волі.

Потерпілим заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 тривалий час відчував тривогу, страх та нервове напруження, мав порушення сну, зокрема безсоння. Був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя , повноцінно відпочивати, працювати та спілкуватися з близькими.

Обвинувачений позовні вимоги визнав повністю.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілим ОСОБА_5 позову до обвинуваченого про стягнення завданої внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.3,4 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що неправомірними діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_5 було завдано моральну шкоду, на користь останнього має бути стягнуто її відшкодування у сумі 3 000 грн, що буде справедливим розміром з урахуванням вини обвинуваченого та глибини душевних страждань особи, яка потерпіла від злочину.

При вирішенні питання щодо заявленого прокурором цивільного позову про стягнення витрат на лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст.12, ст.36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Згідно довідки з комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області №132/01-14 від 13.02.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебував на лікуванні у хірургічному відділенні КНП «ЛІЛ І рівня м.Горішні Плавні» з 17.08.2025 по 22.08.2025, загальна вартість витрат КНП «ЛІЛ І рівня м.Горішні Плавні» склала 13 030 грн 56 коп., з них з Державного бюджету України (кошти НСЗУ) 7 571 грн 88 коп., з місцевого бюджету – 5 458 грн 68 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 ст.1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З урахуванням зазначеного, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підстав для застосування положень статей 69 та 691 КК України суд не знаходить.

Процесуальні витрати відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 21.08.2025.

Для забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що слід відбувати в місцях позбавлення волі та з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, пов`язаних з виконанням вироку, суд вважає за необхідне відносно ОСОБА_4 застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде відповідати глибині душевних страждань обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього наступні обов`язки:

- не залишати місце свого проживання та реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово без дозволу суду;

- повідомляти Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області про зміну свого місця проживання;

- прибувати до Апеляційного суду Полтавської області та за необхідності до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області на його судові виклики;

- носити засіб електронного контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням вироку у частині застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арештупокласти на ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 до державного бюджету України витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 7 571 грн 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 до бюджету міста Горішні Плавні, Кременчуцького району, Полтавської області витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 5 458 грн 68 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 21.08.2025.

Речові докази у справі:

- ніж з бордовою рукояткою із лезом довжиною 10 см – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому, потерпілому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, обвинуваченому роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1