Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №528/256/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________________________________________________________________________

Справа № 528/256/26

Провадження № 3/528/61/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29.04.2026 м. Гребінка

29 квітня 2026 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Барташа М.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від СПД №1 ВП №1 Лубенського районного відділу поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 24.02.2026 року серії ЕПР1 № 600039, 24.02.2026 року о 17 год. 30 хв. в с. Березівка, Гребінківської ТГ, Лубенського району, Полтавської області, по вул. Центральна 58, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони або ж на місці на прилад «Драгер 6810» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 вину в скоєному не визнав та пояснив, що дійсно того дня, він вживав алкогольні напої з сусідом, прийшовши додому хотів поїхати ще в магазин, взявши ключі від автомобіля, який знаходився в дворі будинку, він сів в нього. В цей час з будинку вийшла дружина, яка забрала ключі від автомобіля, між ним виник словесний скандал, дружина знаходилась позаду автомобіля, а він був поряд, в цей час автомобіль покотився назад, оскільки він не був на нейтральній передачі і припаркований під кутом, та зачепив дружину. Після чого сварка продовжилась і дружина викликала працівників поліції. Які склали відносно нього протокол про домашнє насильство, а потім сказали їхати до лікарні, де запропонували пройти огляд, він відмовився, оскільки не їхав за кермом, біля будинку йому ніхто не пропонував пройти відповідний огляд. Крім того, зазначив, що під час формування письмових пояснень він був в стані алкогольного сп`яніння та стресу, поліцейські пояснення писали самі, він їх не прочитав, але підписав.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 , того дня вона перебувала вдома, коли прийшов її чоловік в стані алкогольного сп`яніння, останній взяв ключи від автомобіля, який стояв в дворі. Вийшовши на подвір`я, вона побачила, що чоловік вже був в машині, але не їхав, автомобіль теж не був заведений, підійшовши до нього, вона забрала ключі від автомобіля та перейшла на його задню частину, в цей момент також вийшов чоловік, з яким в неї виник словесний конфлікт. Під час конфлікту, автомобіль розпочав самостійний рух накатом назад, вона відразу не відреагувала тому відбулось невелике зіткнення. Після чого сварка з чоловіком знову продовжилась, він не міг заспокоїтись, тому вона викликала поліцію через доньку. На місці працівники поліції, сказали що їй обов`язково треба їхати в лікарню, на що воно погодилась, жодних тілесних ушкоджень в неї виявлено не було. На той момент вона була в шоковому стані, працівники поліції самостійно писали пояснення, яких вона не читала, та підписала за їх проханням.

Захисник особи яка притягується до відповідальності – адвокат Барташ М.М. в судовому засіданні підтримав заявлене ним письмове клопотання про закриття провадження у справі, закцентував увагу на недоліках, допущених працівниками поліції складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_2 , а саме: 24.02.2026 року о 17 год. 30 хв. в с. Березівка, Гребінківської ТГ, Лубенського району, Полтавської області, по вул. Центральна 58. Наявний диск з матеріалами відеофіксації, вчиненого адмінправопорушення ОСОБА_1 містить декілька записів, однак жоден з них не фіксує руху транспортного засобу та безпосередньо керування ним ОСОБА_1 . При складанні протоколу, працівники поліції керувались лише показами дружини останнього, яка будучи допитана в судовому засіданні не змогла їх підтвердити. Посилаючись на Постанову ВСУ від 23.10.2019 по справі №357/10134/17, в якій викладена правова позиція щодо доказів у справі про адміністративні правопорушення. Так, відсутність доказів керування транспортним засобом виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В зв`язку з наведеним, посилаючись на п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 просить закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до відповідальності та його захисника, покази свідка, дослідивши матеріали справи, долучений відеозапис, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до положення ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстава для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, а також іншими документами та показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання вищевказаного пункту 2.5. ПДР України є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність

Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, окрім керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, також і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч.2 ст.266 КупАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок).

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі Інструкція).

Відповідно до п.2.3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п.п.6,7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Крім того, абзацом 3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Таким чином, для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від від 24.02.2026 року серії ЕПР1 № 600039, 24.02.2026 року о 17 год. 30 хв. в с. Березівка, Гребінківської ТГ, Лубенського району, Полтавської області, по вул. Центральна 58, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони або ж на місці на прилад «Драгер 6810» відмовився.

На підтвердження вини ОСОБА_1 , до протоколу додано: рапорт про опрацьоване звернення щодо домашнього насильства (а.с.4); направлення на огляд водія транспортного засобу до Гребінківської ЦРЛ з метою виявлення стану сп`яніння (а.с.5). З даного направлення не зрозуміло, чи було воно вручено відповідно водію ОСОБА_1 при цьому згідно згаданих вище Інструкцій, направлення водія до медичного закладу передує пропозиція поліцейського пройти огляд на місці за допомогою технічних засобів, проте в матеріалах справи відсутній відповідний акт. Письмові пояснення особи, яка притягується до відповідальності (а.с.7); письмові пояснення свідка ОСОБА_2 (а.с.8), які лід оцінювати критично. Разом з цим, долучений до матеріалів справи CD-диск (а.с.10), взагалі не містить будь-яких файлів, які б відтворювали обстановку події, рух автомобіля під керування водія, його зупинку працівниками поліції.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, ініціатором складення протоколу не надано.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який …. встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк.

Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про не доведеність вини ОСОБА_1 .

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суддя оцінює критично з наведених вище обставин.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 251, 254, 256, 266, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. О. Вітківський