Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №527/297/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/297/26

провадження 2/527/506/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Олефір А.О.,

за участю секретаря судового засідання – Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу № 527/550/25 за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача Завезіоном Євгеном Леонідовичем, до ОСОБА_2 про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 11 серпня 2025 року, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить частка житлового будинку з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина житлового будинку належить ОСОБА_3 на підставі рішення товаристського суду Глобинського району від 31.08.1968 року. Спадкодавець ОСОБА_4 , разом з іншим співвласником майна разом провели розподіл та фактично використовували свої частки будинку та господарських будівель кожен окремо, але без виділення часток в натурі. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем його частини стала позивач та продовжила ним користуватися. Житловий будинок має окремі входи, окремо підключений до газопостачання, електроенергії та водопостачання. Згідно технічного паспорту на житловий будинок, позивачу фактично належить із житлового будинку літ. А,а,а1,а2: веранда № 1-1 площею 9,0 кв.м, кімната № 1-2 площею – 14,7 кв.м, кімната № 1-3 площею 10,5 кв.м, тамбур № І площею 1,7 кв.м. На даний час позивач має намір продати свою частину будинку і для цього їй необхідно виготовити технічну документацію та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці під будинком. Інший співвласник не бажає звертатися до компетентних органів, тому виготовлення спільної технічної документації на земельну ділянку не можливе, а тому позивач вимушена звертатися до суду.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 ідеальної частки житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в самостійнийоб`єкт нерухомого майна (окрему одиницю із правовим режимом користування 1/1 частини) та визнати за нею право власності на нього, а саме із житлового будинку літ. А,а,а1,а2: веранда № 1-1 площею 9,0 кв.м, кімната № 1-2 площею – 14,7 кв.м, кімната № 1-3 площею 10,5 кв.м, тамбур № І площею 1,7 кв.м. Припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд проводити розгляд справи у її відсутність, зазначила, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 серпня 2025 року, виданого Приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за № 479, ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку садибного типу № 28 (колишній №22а), що знаходиться: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,5 кв.м, житловою площею 42,5 кв.м (а.с.10).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності № 438967464 від 11.08.2025 за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок складається з Відокремлених груп приміщень № 1, яке складається з веранди № 1-1 площею 9,0 кв.м, кімната № 1-2 площею – 14,7 кв.м, кімната № 1-3 площею 10,5 кв.м, тамбур № І площею 1,7 кв.м, загальною площею 35,9 кв.м, житловою (основною) площею 25,2 кв.м та Відокремлених груп приміщень № 2, яке складається з веранди № 2-1 площею 5,8 кв.м, комори № 2-2 площею 3,1 кв.м, кухні 2-3 площею 8,4 кв.м, кімнати 2-4, площею 12,4 кв.м, кімнати 2-5 площею 4,9 кв.м, загальною площею 34,6 кв.м, житловою (основною) площею 17,3 кв.м (а.с.12-18).

Рішенням народного суду Глобинського району Полтавської області від 25.11.1968 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, після чого ОСОБА_3 залишено дошлюбне прізвище ОСОБА_5 . За ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.48-49).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за волею, незалежно від волі інших осіб.

Із змісту ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як зазначено в ч.ч 1,3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

Верховний Суд України у постанові від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13 зробив правовий висновок, що виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Тому визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Крім того, суд враховує роз`яснення, що містяться у пункті 6 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", згідно з яким при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Із досліджених доказів, судом встановлено, що житловий будинок садибного типу № 28 (колишній №22), що знаходиться: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу по 1/2 частині кожному. З технічного паспорту вбачається, що будинок складається з Відокремлених груп приміщень № 1 загальною площею 35,9 кв.м та № 2 загальною площею 34,6 кв.м, які облаштовано окремими входами.

Приймаючи до уваги те, що існує технічна можливість виділу частки з жилого будинку позивачу, яка за розміром відповідатиме розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, право спільної часткової власності на це майно припиненню, а за позивачем підлягає визнанню права власності на виділене майно.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 133, 206, 211, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , яка подано представником позивача ОСОБА_7 - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 у натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності, а саме 1/2 частку житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в самостійнийоб`єкт нерухомого майна (окрему одиницю із правовим режимом користування 1/1 частини) із житлового будинку літ. А,а,а1,а2: веранду № 1-1 площею 9,0 кв.м, кімнату № 1-2 площею – 14,7 кв.м, кімнату № 1-3 площею 10,5 кв.м, тамбур № І площею 1,7 кв.м, загальною площею 35,9 кв.м, житловою (основною) площею 25.2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 право власності на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з приміщень: веранди № 1-1 площею 9,0 кв.м, кімнати № 1-2 площею – 14,7 кв.м, кімнати № 1-3 площею 10,5 кв.м, тамбуру № І площею 1,7 кв.м, загальною площею 35,9 кв.м, житловою (основною) площею 25.2 кв.м.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_1 ),

відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Суддя А.О. Олефір