Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №524/5286/24 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/5286/24

Провадження №2/524/160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., позивача – ОСОБА_1 , представника позивачів – ОСОБА_2 , представника відповідача – Остахова В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Веселовський Анатолій Григорович про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 11.08.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським Анатолієм Григоровичем, зареєстрованого в реєстрі за №2733, 2734, номер заповіту в спадковому реєстрі 71080544, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧІВ

Позивачі є доньками ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті їх батька відкрилась спадщина на належне йому майно. Після звернення до нотаріуса було встановлено, що 11.08.2023 ОСОБА_6 склав заповіт, спадкоємцем за яким є сестра ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла.

Вважають, що заповіт має бути визнаний недійсним у зв`язку із тим, що на момент складання заповіту ОСОБА_6 не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Позивачі пояснили суду, що з батьком вони спілкувались та відвідували його у лікарні. Вважали, що заповіт має бути визнаний недійсним, оскільки за життя їх батько бажав все своє майно залишити онукам.

Представники позивачів позов підтримали та просили його задовольнити. Наголошували, що після перенесених інсультів ОСОБА_6 не був здатний до самообслуговування. Також він перебував на психіатричному обліку. Вказане свідчить про те, що його волевиявлення не було вільним. Вважали, що наявні у справі докази є достатніми для визнання заповіту недійсним.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач проти задоволення позову заперечувала. Представник відповідача у відзиві зазначив, що єдиною людиною, яка піклувалась про ОСОБА_6 за його життя була його сестра ОСОБА_4 ..

Представник відповідача вважав, що позивачами не було доведено належними доказами підстави для визнання заповіту недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Вказав, що ОСОБА_6 більше 15 років проживав в одному будинку із відповідачем і саме вона піклувалась про його здоров`я і утримувала його. Вказав, що позивачі не надали суду доказів, які б підтверджували те, що заповідач мав іншу волю, ніж та, яка була викладена у заповіті.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що під час оформлення довіреності ОСОБА_6 виявив бажання скласти заповіт. У зв`язку із тим, що ОСОБА_6 було складно власноруч підписувати документи(рука була слабка), він, ОСОБА_7 , запропонував знайти особу, яка буде підписувати заповіт замість нього, ОСОБА_6 .. В день посвідчення заповіту поведінка ОСОБА_6 була звичайною, він розумів значення своїх дій, тиску на нього ніхто не чинив.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

10.10.2024 частково задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів; задоволено клопотання представника позивачів про призначення по справі експертизи; задоволено клопотання представника позивачів про допит свідків.

10.01.2025 частково задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів. Призначено справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним до розгляду по суті, закривши підготовче провадження.

18.03.2025 задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів.

22.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачів про витребування доказів.

22.04.2025 зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним на час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

30.05.2025 поновлено провадження; задоволено клопотання експерта та витребувано матеріали для проведення експертизи.

05.06.2025 отримано додаткові матеріали для проведення експертизи та зупинено провадження по справі.

23.02.2026 поновлено провадження. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик експертів.

02.04.2026 отримано пояснення експертів щодо складеного висновку судово-психіатричного експерта №800 від 01.12.2025.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію №00043931127, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

11.08.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за адресою: АДРЕСА_1 було посвідчено заповіт ОСОБА_6 , відповідно до якого на випадок своєї смерті ОСОБА_6 все своє майно заповідав ОСОБА_4 ..

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

20.11.2023 ОСОБА_4 звернулась із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ..

24.11.2023 із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , звернулась ОСОБА_1 , а 12.02.2024 - ОСОБА_3

29.02.2024 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. прийнято постанову, якою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку із прийняттям спадщини спадкоємцем за заповітом.

НОРМИ ПРАВА

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норми статті 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статті 202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(частина перша та друга статті 1223 ЦК України).

За змістом статті 1233 ЦК України Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке саме положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(частина перша-третя статті 89 ЦПК України).

ОЦІНКА СУДУ

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними(постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 161/17119/16-ц)

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно із частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19) та від 22 грудня 2021 року у справі № 350/792/20.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (див. постанову Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 154/3452/23).

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 та в постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року в справі № 388/792/19, від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 та ін.

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Відтак, аналіз наведених правових позицій Верховного Суду свідчить про те, що для визнання недійсним заповіту на підставі ст. 225 ЦК України зацікавлена особа, яка звертається із позовом має довести за допомогою достовірних, допустимих та достатніх доказів те, що заповідач, хоча і не був визнаний недієздатним, але в момент посвідчення заповіту не міг розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. В свою чергу, відповідач, як особа, яка заперечує проти визнання заповіту недійсним, має доводити відсутність таких підстав.

Суд враховує те, що долучені до позову письмові докази не є належними доказами для підтвердження обставин, визначених ст. 225 ЦК України, разом із тим, вказані докази є достатніми для підтвердження права позивачів на оспорювання заповіту, як спадкоємців І черги за законом.

З метою з`ясування психоемоційного стану померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 судом, за клопотанням представника позивачів, були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. Вказані свідки підтвердили те, що протягом тривалого часу, в тому числі і перед смертю, ОСОБА_6 , був часто дезорієнтованим, не впізнавав знайомих, іноді перебував на вулиці в підгузку.

Крім того, суд приймає до уваги заяву ОСОБА_4 від 26.04.2023 адресовану завідувачу Відокремленого підрозділу «Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром № 2» Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Полтавської обласної ради, в якій сама відповідач просила провести психіатричний огляд ОСОБА_6 за місцем його проживання за станом його здоров`я, зокрема через його «неадекватну» поведінку: виходить на вулицю у підгузку, все вмикає, падає(т. 1, а.с. 143)

Також відповідно до довідки №82 ЛКК «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Полтавської обласної ради від 05.05.2023 ОСОБА_6 мав діагноз: інший психічний розлад, обумовлений органічним ураженням головного мозку(т. 1, а.с. 150)

Крім іншого судом було призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу. Так, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №800 від 01.12.2025 ОСОБА_6 на час складання заповіту 11.08.2023 страждав на стійкий психічний розлад у вигляді психічного розладу внаслідок органічного ураження головного мозку комбінованого генезу з вираженими інтелектуально-мнестичними і емоційно-вольовими порушеннями. Наявний у ОСОБА_6 стан позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання та підписання заповіту 11.08.2023.

В судовому засіданні провідний експерт ОСОБА_12 на запитання представника відповідача підкреслив, що наявний у ОСОБА_6 психічний розлад за будь-яких умов позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На противагу вказаним доказам допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , яка була сімейним лікарем померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , який підписував заповіт повідомили суду, що ОСОБА_6 був слабкий тільки фізично(слабкі руку). ОСОБА_13 вказала, що на час оглядів ОСОБА_6 психічно був нормальним. ОСОБА_14 підтвердив, що ОСОБА_6 мав пряме волевиявлення на складання заповіту на користь своєї сестри.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що в своїй сукупності зібрані у справі докази підтверджують те, що в момент посвідчення спірного заповіту ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Суд наголошує на тому, що відповідачем не було надано суду доказів, які б вказану обставину спростували.

З цих підстав, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 11.08.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським Анатолієм Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за №2733, 2734.

Отже, суд задовольняє позов.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь позивачів судові витрати, які складають із судового збору в сумі 1211,20 грн на користь кожного та на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 69219,60 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту – задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 11.08.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським Анатолієм Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за №2733, 2734.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 1211,20 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 судові витрати в сумі 70430,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.04.2026

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ