Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №369/19672/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19672/24

Провадження № 1-кп/369/1105/26

В И Р О К

іменем України

02.04.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника цивільного

позивача ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024111050001563 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

16.09.2024, близько 19 години 57 хвилин, водій ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Парниковій з боку вул. Одеської в напрямку вул. Молодіжної в с. Крюківщина Бучанського району Київської області, проїжджаючи нерегульоване перехрестя вул. Парникової та вул. Шевченка в

с. Крюківщина Бучанського району Київської області, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі – ПДР України), згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» не був достатньо уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну та діючи в порушення вимог п. 10.1. та п. 16.13. ПДР України, відповідно до яких «10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «16.13. Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв», проявляючи злочинну самовпевненість, після виконання зупинки на вказаному перехресті перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виконанні повороту ліворуч на вул. Шевченка не дав дорогу мотоциклу «GEON X-Road 250 Light», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі – вул. Парниковій, та внаслідок чого передньою лівою частиною автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулося зіткнення із лівою боковою частиною мотоцикла «GEON X-Road 250 Light», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «GEON X-Road 250 Light», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Грубе порушення водієм ОСОБА_10 вимог п.п. 10.1. та 16.13. ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково та повідомив суду, що 16.09.2024, близько 20 години хвилин, він керував технічно справним автомобілем марки «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та проїжджав нерегульоване перехрестя вул. Парникової та вул. Шевченка в с. Крюківщина Бучанського району Київської області. На вулиці сутеніло. Він пригальмував перед перехрестям, включив сигнал повороту ліворуч, однак його щось відволікло від керування транспортним засобом; незважаючи на світлові проблиски попереду, він продовжив маневр повороту ліворуч та здійснив наїзд на мотоцикліста. На мотоциклі рухалося двоє людей, які зазнали пошкоджень: кермувальник мотоцикла (потерпілий ОСОБА_6 ) казав, що в нього зламана нога, а пасажирка ( ОСОБА_8 ) стверджувала, що несильно вдарилася. Він викликав швидку допомогу та після приїзду працівників поліції почали оформляти матеріали ДТП. Обвинувачений також повідомив суду, що на відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_6 сплатив близько 130 000 грн, щиро кається у скоєному та просив суворо його не карати.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив механізм скоєння ДТП, зазначивши, що їхав він по головній дорозі, однак обвинувачений, повертаючи вліво на другорядну дорогу, не надав йому переваги у русі та здійснив на нього наїзд. Він відчув після цього біль у нозі, зрозумів, що вона зламана, боліли також ребра. Приїхала швидка допомога та його забрали до лікарні. При цьому обвинувачений регулярно допомагав з коштами на лікування.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала аналогічні свідчення стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Незважаючи на часткове визнання винуватості ОСОБА_10 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, підтверджується як його показаннями, так і свідченнями потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 , а також письмовими доказами, наданими прокурором, які були досліджені в ході судового розгляду, а саме:

- даними з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.09.2024, відповідно до якого було зафіксовано обставини ДТП за участю транспортного засобу «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- даними з протоколу проведення слідчого експерименту від 20.10.2024, під час якого було підтверджено усіма учасниками цієї слідчої дії обставини ДТП огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.09.2024, відповідно до якого було зафіксовано обставини ДТП за участю транспортного засобу «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- даними з висновку експерта № СЕ-19/111-24/54034-ІТ від 17.10.2024, відповідно до якого рульове керування транспортного засобу «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено. Гальмівна система автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;

- даними з висновку експерта № СЕ-19/111-24/61257-ІТ від 23.10.2024, відповідно до якого: у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1. та п. 16.13. Правил дорожнього руху України; за даних дорожніх обставин технічна можливість попередити зіткнення з мотоциклом мотоцикла «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , полягала у виконанні водієм автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 вимог п. 10.1. та п. 16.13. Правил дорожнього руху України. При виконанні вимог вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на що у нього не було перешкод технічного характеру; у даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 вбачаються невідповідності у виконанні технічних вимог п. 10.1. та п. 16.13. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; у даній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоцикла «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України»; за даних дорожніх обставин, водій мотоцикла «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «ТОYОТА RАV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху; за даних дорожніх умов з технічної точки зору в діях водія мотоцикла «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які б знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається;

- даними з висновку експерта № 225/Д від 21-28.10.2024, відповідно до якого згідно наданій медичній документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у гр. ОСОБА_6 мали місце ушкодження: відкриті уламкові переломи діафізів обох кісток лівої гомілки середній третині зі зміщенням уламків, садна колінних суглобів; описані ушкодження утворились від дії тупого/их предмету/ів, переломи за механізмом удару, садна за механізмом тертя, можливо в термін та за обставин, що вказані в постанові; відкритий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, відкритий перелом лівої малогомілкової кістки в середній третині відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його зрощення необхідний термін більше 21 дня; садна колінних суглобів відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вказані докази є належними, допустимими та в своїй сукупності доводять винуватість

ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочині та його дії кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає такі: щире каяття, що виявилось у критичній оцінці обвинуваченого своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин, а також позиції під час розгляду справи; позицію потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об`єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення як мета покарання – це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого – це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У цьому кримінальному провадженні суд враховує активне сприяння ОСОБА_11 розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений вживав заходів, спрямованих на надання допомоги органу досудового розслідування й суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину; критичну оцінку обвинуваченим своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки та готовності нести покарання за вчинений злочин.

Відтак, з урахуванням особи винного й думки потерпілого, суд під час призначення покарання ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 286 КК України вважає за можливе призначити покарання, яке є мінімальним, встановленим в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме три роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, зважаючи на наведені вище обставини, а також з огляду на волонтерську діяльність ОСОБА_11 та необхідність наявності прав керування транспортними засобами для такої діяльності.

При цьому, зважаючи на те, що обвинувачений раніше не судимий, дорожньо-транспортну пригоду скоїв з необережності, не перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, а також врахувавши думку державного обвинувача, який просив застосувати щодо обвинуваченого вимоги ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

07.02.2025 до суду надійшов цивільний позов адвоката ОСОБА_9 , поданий в інтересах ОСОБА_8 , однак у подальшому, адвокатом було заявлено відмову від цивільного позову.

Процесуальні витрати відповідно до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України,

ст. 286 КК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_10 в період іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_10 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 02 квітня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_4 ) процесуальні витрати на користь держави в сумі – 15 918 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 00 коп.

Арешт на транспортний засіб – мотоцикл марки «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ОСОБА_12 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , накладений згідно з ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.09.2024 року (справа № 369/15387/24), після набрання вироком суду законної сили - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме:

- автомобіль марки «TOYOTA», моделі «RAV4», державний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_10 , залишити у його власності;

- мотоцикл марки «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Макарів, вул. В. Стуса, 37, повернути власнику, ОСОБА_12 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_13