Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №132/3184/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 132/3184/25

Провадження № 2/361/4833/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.26

28 квітня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі – Михальова М.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на дітей, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування первісних позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що він та відповідач у справі ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року № 361/883/25 з позивача були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, оскільки на той момент діти проживали разом з матір`ю.

З серпня 2025 року, діти проживають разом з позивачем та перебувають на його утриманні, що підтверджує акт обстеження умов проживання Калинівської міської ради від 18.08.2025р. З вказаного часу, мати не бере участі у вихованні дітей та їх матеріальному забезпеченні, а також відмовляється добровільно припинити виконання вищевказаного судового наказу.

Враховуючи наведене, позивач просить суд припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання їх двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх його доходів, встановлених наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року № 361/883/25, також просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Ухвалою суду від 30.10.2025р. було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

03.02.2026р. відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування майнової та моральної шкоди, в обгрунтування якої зазначила наступне. Дійсно, сторони перебували у шлюбі та мають двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . До розірвання шлюбу та початку окремого проживання сторін, зі сторони чоловіка ОСОБА_1 були вчинені неправомірні дії відносно позивачки ОСОБА_2 – не надавав грошові кошти на утримання родини, проявляв психологічне насилля відносно позивачки, намагався її отруїти та викрав її коштовності й шубу, коли забирав свої речі, документи на квартиру та техніку для дому, пошкодив диван та оцінює спричинену майнову шкоду у 419 120,00 грн. У зв`язку із вчиненням вказаних дій відповідачем, ОСОБА_2 зверталась до Броварського РУП ГУНП в Київській області, однак, відповіді не отримала. Враховуючи наведені обставини привласнення її особистих речей без достатньої правової підстави, ОСОБА_2 просить суд визнати дії відповідача ОСОБА_1 незаконними та зобов`язати відшкодувати їй завдану майнову шкоду у розмірі 419 120,00 грн., з яких він вже відшкодував 63 178,05 грн. сплачуючи на її користь у вигляді аліментів на утримання дітей, тому просить стягнути з нього на її користь 355 941,55 грн. як залишок цього боргу, а також відшкодувати спричинену такими діями моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, приниженні її честі й гідності та ушкодженням здоров`я у зв`язку з отруєнням, та яку позивач оцінює у 30 000,00 грн. Крім того, просить суд здійснити зміну правовідношення стосовно цільового призначення відрахувань від доходу ОСОБА_1 на її користь - з «аліменти на утримання дітей» на «виплата з відшкодування за заподіяну матеріальну та моральну шкоду».

Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до нього про відшкодування майнової та моральної шкоди просив суд відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та не доведенням належними та допустимими доказами, долучив відзив на зустрічну позовну заяву.

Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 висловила незгоду з первісним позовом ОСОБА_1 , вважала його необґрунтованим, оскільки, виплату аліментів на її користь вважає сплатою боргу перед нею відповідача за пошкоджене майно. Крім того, незважаючи на проживання дітей з батьком з серпня 2025 року, продовження сплати аліментів на її користь буде сприяти дотриманням її права на належне забезпечення дітей, оскільки, з отриманих коштів, вона забезпечує потреби дітей купуючи їм необхідні речі та подарунки під час зустрічей з ними. Наполягала на задоволенні власних зустрічних позовних вимог, виходячи з наведених у заяві обгрунтувань та долучених доказів.

Ухвалою суду від 20.02.2026р. первісна позовна заява та зустрічна позовна заява були об`єднані в одне провадження до їх спільного розгляду, у зв`язку з чим, було здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, а справу призначено до підготовчого судового засідання.

За наслідками проведеного підготовчого судового засідання, ухвалою суду від 20.04.2026р., справу було призначено до судового розгляду на 27.04.2026р.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про їх народження, долучених до матеріалів справи.

Актом обстеження умов проживання від 18.08.2025р., складеного КУ «Територіальний центр надання соціальних послуг» Калинівської міської ради встановлений факт проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 – позивача ОСОБА_1 разом із дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – на підставі договору оренди квартири.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – зараховані до Калинівського ліцею №2 відповідно до 5-А та 3-В класу, що підтверджується довідками вказаного закладу від 27.08.2025р.

Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України у АДРЕСА_2 з 11.11.2024р., що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою.

Зі змісту листа Шевченківського ВДВС у м.Києві від 29.08.2025р. №114542 вбачається відсутність заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.07.2025р. зі сплати аліментів, стягнення яких проводиться у виконавчому провадженні №77922251 на підставі судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року № 361/883/25, відповідно до якого, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходить з того, що правовідносини між сторонами, у даній справі, регулюються СК України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд виходить з необхідності забезпечення рівності не тільки прав, але й обов`язків батьків з догляду та матеріального забезпечення власних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових кошті; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2ст.182СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1, 2ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 8, 9ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до положень ч. 4ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Судом встановлено, що з 18.08.2025 року діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком і знаходяться на його утриманні, у зв`язку з чим, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з дня надходження позову до суду, а саме з 23.09.2025р.

Щодо припинення стягнення аліментів.

З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Як вбачається з матеріалів справи, діти – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не проживають з матір`ю ОСОБА_2 на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання їх дітей.

Аліменти підлягають припиненню з 18.08.2025 року, а саме з дати встановлення службою у справах дітей Калинівської сільської ради факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 .

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовідносини по даним позовним вимогам регулюються Цивільним Кодексом.

За приписами ст.22, 23, 1167 ЦК України особа, якій завдано моральної шкоди, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України підставами звільнення від доказування є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи наведене, а також предмет і підстави позовної заяви, які ОСОБА_2 визначила як відшкодування шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, заподіяних вчиненням кримінального правопорушення, на її думку, дій ОСОБА_1 – суд не знаходить підстав для задоволення цих вимог, оскільки по-перше: відсутні перелічені у ст.82 ЦПК України підстави та їх результати не долучені до матеріалів справи; по-друге: не долучені належні та допустимі докази вчинення неправомірних дій саме ОСОБА_1 ; по-третє: відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на перелічене нею майно.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення основних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що похідні вимоги щодо відшкодування позивачу моральної шкоди також не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 263-265 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на дітей – задовольнити.

Припинити з 18.08.2025р. стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, стягнутих на підставі судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року № 361/883/25.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття починаючи з 23.09.2025 року.

Виконавчий лист, виданий на підставі судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року № 361/883/25 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття - вважати таким, що не підлягає виконанню та відкликати його з виконавчої служби.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.