Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 28 квітня 2026 р.
Справа: №357/1823/26
Суддя: Озадовський Р. Ю.
Справа № 357/1823/26
3/357/1219/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.04.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон № 1 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Коннової Ніни Іванівни,
У С Т А Н О В И В:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571394 від 20.01.2026 вбачається, що 20.01.2026 о 21 год. 35 хв. ОСОБА_1 , рухаючись в Київській області, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 244, керував транспортним засобом марки Lada 211010, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Матеріали справи надійшли до суду 04.02.2026. Судове засідання було призначене на 18.02.2026. Разом з тим, 11.02.2026 до суду надійшло клопотання від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про перенесення розгляду справи у зв`язку із залученням захисника, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 05.03.2026.
Захисником - адвокатом Конновою Н. І. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.03.2026. Надалі до суду надійшло клопотання від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про перенесення розгляду справи у зв`язку з його хворобою, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 07.04.2026.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вину не визнав. Під час судового розгляду було досліджено диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, однак з метою його подальшого дослідження судове засідання було відкладено на 29.04.2026.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що, на його думку, з боку працівників поліції мала місце провокація, оскільки, за його словами, вони вимикали боді-камеру та спілкувалися з ним без відеофіксації, пропонуючи альтернативу: або доставлення до віділу ТЦК та СП, або складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, він звернув увагу на те, що підстава зупинки транспортного засобу йому не була повідомлена належним чином, а вже після зупинки на його запитання було зазначено про нібито відсутність підтвердження страхування, при цьому, постанова працівниками поліції винесена не була. Також, за словами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності , вимог ПДР України він не порушував, у зв`язку з чим вважає зупинку безпідставною.
У судовому засіданні захисник – адвокат Коннова Н. І., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , заявила клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначила, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а, навпаки, просив провести його у найближчому медичному закладі, при цьому матеріали справи не містять доказів належного направлення на такий огляд. Також звернула увагу, що, перебуваючи у критичному стані здоров`я, а саме з діагнозом «гіпертонічний криз», він об`єктивно не мав можливості їхати на освідування до м. Тараща, однак працівники поліції наполягали саме на проведенні огляду у медичному закладі, розташованому в цьому населеному пункті.
Крім того, захисник зазначила, що відповідно до акту прийому хворого видимих ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 зафіксовано не було. Також звернула увагу на те, що в акті огляду на стан наркотичного сп`яніння та у направленні на огляд водія зазначено інші анкетні дані особи, а саме « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_1 », що, на її думку, ставить під сумнів допустимість зазначених документів як доказів у справі.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затв. Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015) (надалі по тексту Інструкція 2).
Так, згідно з п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п. 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно з п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
В свою чергу, у відповідності до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З огляду на викладене, необхідно зазначити, що саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, має наслідки притягнення водія до адміністративної відповідальності, а саме складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху України, який ставиться в провину ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння.
Отже, об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння, а суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає умисну форму вини.
Так, з переглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, долученого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Lada 211010», державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції (Clip-8 21:36:07). При цьому причина зупинки, як вбачається з відеозапису, належним чином оголошена не була, а на запитання особи поліцейський лише зазначив про відсутність страхового полісу (Clip-1 21:36:58). Водночас постанова щодо відсутності страхування до матеріалів справи не долучена, що унеможливлює перевірку цієї обставини. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції без належного обґрунтування вимагали відкрити багажник транспортного засобу та здійснювали його огляд, не роз`яснивши підстав таких дій. Надалі поліцейський спочатку посилався на наявність ознак алкогольного сп`яніння, однак згодом зазначив про їх відсутність і висловив припущення щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння (Clip-1 21:41:27; 21:41:37).
Разом з тим, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно пропонував пройти огляд на місці або у найближчому медичному закладі (Clip-2 21:40:35), а також висловлював згоду на проходження огляду у встановленому законом порядку саме в найближчому медичному закладі (Clip-2 21:43:37). Після цього, як вбачається з відеозапису, працівник поліції та водій перебували поза транспортним засобом, тоді як нагрудна камера залишалась у салоні автомобіля, у зв`язку з чим їх подальша розмова не була зафіксована (Clip-3 21:49:30). За поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме в цей період працівник поліції пропонував йому альтернативу: або доставлення до ТЦК та СП, або складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Надалі відеозапис відновлюється, при цьому зафіксовано, що ОСОБА_1 стало зле, у зв`язку з чим він викликав бригаду екстреної медичної допомоги та був госпіталізований, а працівники поліції його супроводжували. Водночас з відеозапису вбачається, що поліцейські висловлювали сумніви щодо стану здоров`я особи та неодноразово зазначали, що він нібито ухиляється від проходження огляду. Разом з тим лікарями підтверджено наявність у ОСОБА_1 гіпертонічного кризу, а також зазначено, що він не вперше звертається за медичною допомогою з подібними симптомами (Clip-4 22:48:50).
Перебуваючи у медичному закладі, працівники поліції неодноразово пропонували особі пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі в м. Тараща (Clip-5 22:49:38), однак останній повідомляв, що відмовляється їхати до м. Тараща та готовий пройти відповідний огляд за місцем свого фактичного перебування у медичному закладі чи іншому найближчому медичному закладі (Clip-5 23:02:34). Незважаючи на це, працівники поліції розцінили такі дії як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та склали відповідний протокол.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, досліджених доказів, зокрема відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відсутності належного документального підтвердження дотримання передбаченої законом процедури направлення та проведення огляду на стан сп`яніння, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази є суперечливими, неповними та такими, що не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Крім того, встановлені обставини свідчать про те, що особа не відмовлялася від проходження огляду як такого, а наполягала на його проведенні у найближчому медичному закладі, що узгоджується з вимогами законодавства, тоді як працівники поліції фактично наполягали на проходженні огляду в іншому населеному пункті без належного обґрунтування такої необхідності.
Як вбачається з відеозапису, частина спілкування між працівниками поліції та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, відбувалася поза межами відеофіксації, що унеможливлює повну та об`єктивну оцінку всіх обставин події. При цьому зафіксовано, що особа перебувала у стані погіршення здоров`я, що підтверджено медичними працівниками, однак ці обставини не були належним чином враховані працівниками поліції.
Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку, а наявні розбіжності в анкетних даних особи у відповідних документах ставлять під сумнів їх достовірність та допустимість.
За таких обставин у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо дотримання працівниками поліції вимог законодавства під час фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, дії працівників поліції за наведених обставин суд розцінює як такі, що фактично створили умови для штучного формування складу адміністративного правопорушення, що за своєю суттю відповідає ознакам провокації.
Європейський суд з прав людини під поліцейською провокацією розуміє випадки, коли посадові особи або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються пасивним спостереженням або фіксацією правопорушення, а своїми діями спонукають особу до вчинення діяння, яке в іншому випадку не було б вчинене, з метою отримання доказів та притягнення до відповідальності (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року).
За таких обставин огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням порядку, визначеного ст. 266 КУпАП, є недійсним та не може вважатися належним і допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положенням ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності винуватості необхідно тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності.
З урахуванням викладеного, оцінивши вимоги чинного законодавства та наявні у справі докази в їх сукупності, суддя доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи, що на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не може бути накладене за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 130 ч. 1, 221, 245, 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,
П О С Т А Н О В И В:
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua