Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №169/347/26 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/347/26

Провадження № 1-кп/169/104/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Гаруша Турійського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює трактористом у Фермерському господарстві «Перлина Турії», має професійно-технічну освіту, одружений, є громадянином України, раніше несудимий,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в лютому 2015 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на підроблення офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його подальшого використання, а саме: посвідчення тракториста-машиніста, яке згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217, є документом, що підтверджує право його власника на керування машинами та видається особі, яка здобула професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до освітньої програми за професіями, що передбачають отримання навичок керування машинами тих категорій, які заявлені на отримання посвідчення, та склала теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби, а саме: іспит, під час якого перевірено навички керування машинами відповідних категорій, які мали б бути заявлені для отримання посвідчення, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій та керуючи ними, маючи офіційний бланк посвідчення машиніста тракториста серії НОМЕР_1 категорії «А1» від 19.02.2015 на його ім`я, що виданий Державною інспекцією сільського господарства у Волинської області, умисно з використанням пишучого приладу пастою чорного кольору рукописним способом вніс у нього неправдиві відомості щодо наявності права керування самохідними зерно- та кукурудзозбиральними машинами категорії «В1».

У подальшому ОСОБА_3 о 11 годині 40 хвилин 19 березня 2026 року, перебуваючи за кермом трактора марки «New Holand», номерний знак НОМЕР_2 , та рухаючись по дорозі Р-15 сполученням «Ковель-Володимир-Червоноград-Жовква» неподалік від села Ружин Ковельського району Волинської області відповідно до пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів працівниками поліції ОСОБА_3 ,, виконуючи їхню законну вимогу щодо пред`явлення документів та транспортний засіб та посвідчення тракториста-машиніста, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використав шляхом пред`явлення та надання для перевірки працівникам поліції завідомо для нього підроблений офіційний документ посвідчення машиніста-тракториста серії НОМЕР_1 на його ім`я, в яке внесені завідомо неправдиві відомості щодо наявності права керування самохідними зерно- та кукурудзозбиральними машинами категорії «В1».

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем; та за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, як використання завідомо підробленого документа.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 призначений до розгляду у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження відповідно до положень статті 381 Кримінального процесуального кодексу України здійснюється за відсутності учасників, то згідно з вимогами частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Дослідивши обвинувальний акт, додані до нього документи та матеріали кримінального провадження № 42026032110000051 від 23 березня 2026 року, суд дійшов до такого висновку.

За змістом заяви від 31 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, а також погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченому роз`яснений зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до частини другої статті 302 Кримінального процесуального кодексу України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Беззаперечне визнання винуватості ОСОБА_3 , його письмові згоди зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і на розгляд обвинувального акту за його відсутності надані в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 .

Таким чином суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями, що виразилися у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Також суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, і кваліфікує такі його дії як використання завідомо підробленого документа.

Вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є кримінальними проступками.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Кримінального кодексу України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Зазначена норма передбачає «звільнення від покарання», як одну з форм реалізації кримінально-правового реагування при визнанні особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, надає можливість засудження такої особи без призначення покарання, тобто дозволяє відмовитись від призначення конкретного заходу примусу за наявності певних передбачених законом на те підстав.

За змістом пункту 2 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

З огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, вчинене ОСОБА_3 у лютому 2015 року, то строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності на час ухвалення цього вироку сплинули.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості на виконання вимог частини третьої статті 285 Кримінального процесуального кодексу України роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 право на звільнення від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України на підставі положень статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності.

Проте, обвинувачений ОСОБА_3 у заяві від 31 березня 2026 року просив звільнити його від покарання, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) викладений такий правовий висновок щодо застосування норм права, зокрема статті 74 Кримінального кодексу України: системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання» (частини четверта, п`ята статті 74, частина перша статті 105 Кримінального кодексу України), «звільнення від відбування покарання» (статті 75, 79, 104 Кримінального кодексу України), «звільнення від призначеного покарання» (стаття 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

З огляду на вказане та відповідно до положень статті 49, частини п`ятої статті 74 Кримінального кодексу України обвинуваченого ОСОБА_3 слід звільнити від покарання, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, без визначення його виду та розміру.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке належить до кримінальних проступків, особу винного, який є здоровою працездатною особою, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

З урахуванням наведеного вище, виходячи із необхідності й достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України у виді штрафу в межах санкції зазначеної статті кримінального закону.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, на підставі положень статті 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 369, 370, 374, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

На підставі пункту 2 частини першої статті 49, частини п`ятої статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від покарання за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , диск DVD-R з відеозаписами від 19.03.2026 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржений з інших підстав до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий