Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №166/475/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/475/26

провадження № 1-кп/166/79/26

категорія: 279

ВИРОК

іменем України

29 квітня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026030570000068, відомості про яке внесено до ЄРДР 19 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Височне Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України,

установив:

ОСОБА_4 був обізнаний про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України №40/2026 від 12 січня 2026 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2026 року, а також про оголошення мобілізації в державі та запровадження обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Усупереч вищевказаним положенням законодавства ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов`язаної особи через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009, Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» від 26.03.1994, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, для досягнення свого злочинного наміру - здійснення незаконного переправлення особи через державний кордон, вирішив сприяти вчиненню таких дій шляхом порад та вказівок особі щодо перетину державного кордону України за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 17 лютого 2026 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, дізнався від свого знайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про його намір здійснити незаконний перетин державного кордону, поза офіційним пунктом пропуску, в обхід діючих контрольних постів, місць несення служби прикордонних нарядів, погодився допомоги йому та провести крізь лісовий масив до лінії державного кордону, надавши при цьому поради та вказівки для успішного перетину.

У подальшому, 17 лютого 2026 року, близько 19 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зустрів ОСОБА_6 , з яким була попередня домовленість щодо його переправлення через лісовий масив до лінії державного кордону, зокрема до прикордонного знака « НОМЕР_1 », в обхід прикордонних нарядів та постів.

Надалі 18 лютого 2026 року близько 05 год 00 хв ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на виконання заздалегідь складеного злочинного плану, направленого на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, відправився разом із ОСОБА_5 від місця свого проживання до лінії державного кордону, в ході чого, рухаючись крізь лісовий масив, на відстані близько 200 метрів від лінії кордону, надав поради та вказівки, показав напрямок з приводу подальшого маршруту руху ОСОБА_5 та безпечного перетину ним кордону з рб.

У результаті наданих ОСОБА_4 вказівок та порад ОСОБА_5 безперешкодно дістався сітчастої огорожі на лінії державного кордону, в межах прикордонного знака « НОМЕР_1 », де, пошкодивши вказану огорожу, здійснив незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску на територію республіки білорусь.

Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання про те, що він знайомий із ОСОБА_5 . Останній, з метою ухилення від мобілізації, попросив допомогу в незаконному перетині державного кордону. Він, як мешканець прикордонного населеного пункту, добре орієнтуючись на місцевості, погодився допомогти йому в цьому. У вказані в обвинувальному акті дату і час він та ОСОБА_5 вийшли із його (обвинуваченого) будинку та пройшли у напрямку державного кордону з рб орієнтовно 1300 м лісовою місцевістю. Коли до лінії кордону залишилося 200 м, він показав ОСОБА_5 напрямок, в якому слід рухатися, а сам повернувся додому. По дорозі прикордонників не було, їх ніхто не виявив. Йому відомо, що ОСОБА_5 кордон перетнув, де він перебуває натепер – не знає. Наступного дня зранку його затримали працівники поліції. Вказав, що має відстрочку від мобілізації, оскільки його рідний брат пропав безвісти під час несення військової служби. У скоєному розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого діяння. Просив суворо не карати.

Суд установив, що фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, останні правильно розуміють їх зміст, їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Ураховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд уважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, - сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами та вказівками.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є закінченим нетяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який непогашеної чи незнятої судимості не має, на спостереженні у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

Із урахуванням досліджених обставин, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 унаслідок злочинних дій ОСОБА_4 незаконно перетнув державний кордон, суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавленні волі на строк три роки. Проте з огляду на установлені позитивні якості обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, суд доходить висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України упродовж дворічного іспитового строку.

На думку суду, таке покарання відповідатиме засадам справедливості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. При цьому, із пояснень прокурора та обвинуваченого суд установив, що ОСОБА_4 вилучений у нього мобільний телефон під час скоєння кримінального правопорушення не використовував, відтак підстав для його конфіскації суд не вбачає.

Накладений слідчим суддею ухвалою від 24.02.26 арешт потрібно скасувати.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення трасологічної експертизи в розмірі 3565,60 грн слід стягнути із обвинуваченого в дохід держави.

Строк обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчився 28 квітня 2026 року, прокурор клопотання про його продовження на період набрання вироком законної сили не заявив.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, які зберігаються у ВП №2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, а саме:

-черевики, плащ, сокиру побутову, - знищити;

-мобільний телефон марки «Самсунг» - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

Накладений слідчим суддею Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 24.02.26 арешт скасувати.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп процесуальних витрат на залучення експерта.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, окрім як з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_1