Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №523/8654/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/8654/26

Провадження №1-кп/523/1549/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт від 27.04.2026 року й додані до нього матеріали кримінального провадження №12025164490000327, внесеного до ЄРДР 16.11.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінальних проступків, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження та відповідна заява сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, в порушення вимог ст.ст.9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у невстановлений досудовим розслідуванням день і час, але не пізніше 31.05.2025 року, перебуваючи за невстановленою адресою на території Пересипського району м.Одеси, знайшов національний паспорт громадянина Литви № НОМЕР_2 .

Після цього, у обвинуваченого ОСОБА_2 виник прямий умисел на підроблення офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи, з метою використання його для уникнення затримання як військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням день і час, але не пізніше 31.05.2025 року, ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій умисел, спрямований на підроблення офіційного документа – національного паспорта громадянина Республіки Литви № НОМЕР_2 , який видається установою, що має право видавати такі документи, з метою його подальшого використання, діючи умисно, змінив лицьовий бік сторінки даних комбінованим способом (монтажем), а саме – шляхом вклеювання поверх первинних даних сторінки зі своїм фотознімком та анкетними даними « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », після чого здійснив її ламінування.

Тим самим, обвинувачений ОСОБА_2 виготовив підроблений документ, який візуально мав усі ознаки та реквізити справжнього документа, що видається державною установою, уповноваженою видавати такі документи.

Крім того, 16.11.2025 року, приблизно о 13:30 годині, ОСОБА_2 перебував біля будинку №25 по вул.Академіка Заболотного в м.Одесі, де в цей час до нього підійшла інспектор взводу №1 роти №8 батальйону №1 полку УПП в Одеській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , для перевірки документів.

Маючи прямий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, а саме паспорта громадянина Республіки Литви, достовірно знаючи, що в ньому змінено лицьовий бік сторінки даних, обвинувачений ОСОБА_2 пред`явив інспектору взводу №1 роти №8 батальйону №1 полку УПП в Одеській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 завідомо підроблений документ, а саме національний паспорт Республіки Литви № НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має права видавати чи посвідчувати такі документи, а також у використанні завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, відповідно.

Як слідує із означеної вище заяви сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість, просив суд призначити йому покарання у виді штрафу.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав визнавальні показання про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєних кримінальних проступків.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних проступків, фактичні обставини яких ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями підробив офіційний документ, який видається установою, яка має права видавати чи посвідчувати такі документи, а також використав завідомо підроблений документ, а відтак дії вказаного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, відповідно.

Так, з огляду на ч.1 ст.358 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, що карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно ж до ч.4 ст.358 зазначеного Кодексу, кримінальна відповідальність за цією нормою настає за використання завідомо підробленого документа, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

У примітці до статті 358 КК України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовній діяльності, що складаються видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спрямованість і кількісний склад скоєного (2 епізоди) та те, що в силу ст.12 КК України вчинене вказаним обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків, а також судом враховується стан здоров`я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованих діяннях визнав повністю; раніше не судимий; неодружений, на диспансерному обліку в КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» ООР та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не значиться; забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі; до Одеського обласного центру зайнятості з приводу працевлаштування чи допомоги по безробіттю не звертався.

Крім того, як слідує з матеріалах кримінального провадження, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 04.02.2025 року №35 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

На підставі ж наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20.02.2025 року №51 солдата ОСОБА_2 звільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 у зв`язку із самовільним залишенням частини.

Сукупність викладених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь, про його небажання виконувати конституційний обов`язок із захисту Вітчизни чи займатися суспільно-корисною працею під час складного для держави часу, а також відсутність у нього легальних джерел доходів (у зв`язку з самовільним залишенням військової частини та призупиненням виплати грошового забезпечення військовослужбовцю), що свідчить про неможливість призначення йому такого виду покарання як штраф (ст.ст.53 КК України), але одночасно обумовлює доцільність виправлення вказаного обвинуваченого в умовах суспільства.

Крім того, суд зауважує на тому, що через призму належності обвинуваченого ОСОБА_2 до військовослужбовців ЗСУ (незважаючи на його ухилення від виконання обов`язків військової служби) та в аспекті приписів ст.ст.14, 163 КВК України, якими визначено обмежені повноваження командування військових частин щодо контролю і нагляду лише за певними категоріями засуджених військовослужбовців (), а також ураховуючи імперативність ст.49-1 цього ж Кодексу, за якою контроль і нагляд за засудженими до пробаційного нагляду особами здійснюється виключно уповноваженими органами з питань пробації, то слід визнати неможливість призначення вказаному обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки у разі повернення останнього на військову службу, призначення такого виду покарання призведе до фактичної неможливості виконання вироку суду в цій частині (відсутність контролю з боку уповноваженого органу пробації).

Разом із тим та згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних проступків.

Згідно з п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

З огляду на правові висновки Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажані виправити наслідки вчиненого та готовності нести відповідальність за скоєне.

Активне ж сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).

Попри те, відомості, які б доводили факт щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_2 та його активного сприяння розкриттю кримінальних проступків, мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження та надані до суду, але відповідних доказів на підтвердження наведених обставин матеріали кримінального провадження не містять.

Втім, слід зауважити, що як вбачається з матеріалів розглядуваного кримінального провадження, викриття діяльності обвинуваченого ОСОБА_2 відбулося не у зв`язку з осудом ним своєї поведінки та з`явленням до поліції із зізнанням, або добровільною видачею ним підробленого паспорту, намаганням іншим чином виправити виниклу ситуацію, а внаслідок своєчасно вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів з викриття вказаного обвинуваченого (зупинки, перевірки паспорту та виявлення ознак його підробки).

Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчинені кримінальних проступків визнав та зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінального провадження погодився, що підтверджується відповідною заявою, доданою до обвинувального акту, суд у контексті приписів ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відносить визнання ним провини в межах висунутого обвинувачення, а обставин, що обтяжують його покарання, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.

Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі сукупності викладеного, з дотриманням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставин і кількісний склад скоєних обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних проступків, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення зазначеного обвинуваченого має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді обмеження волі у визначених санкціями ч.ч.1, 4 ст.358 КК України межах, з одночасним призначенням остаточного покарання за правилами ч.1 ст.70 цього Кодексу та зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього низки відповідних обов`язків в порядку ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеного обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо арешту майна та долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.ст.174, 100 КПК України, відповідно, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.

Керуючись ст.ст.100, 124-126, 174, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, призначивши покарання:

- за ч.1 ст.358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч.4 ст.358 КК України – у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

З огляду на ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині призначеного покарання та нагляду за засудженим ОСОБА_2 , – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України, а у разі повернення засудженого до проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, - на командира відповідної військової частини.

В силу ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений за ухвалою слідчого судді від 02.12.2025 року, на паспорт громадянина іншої держави для виїзду за кордон республіки Литва № НОМЕР_4 , виданий 19.01.2018 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з персональним номером НОМЕР_5 , строком дії до 19.01.2028, який запаковано до спеціального сейф-пакету №ICR 0207083, - скасувати.

Згідно зі ст.100 КПК України, речові доказ у кримінальному провадженні:

- паспорт громадянина для виїзду за кордон республіки Литва № НОМЕР_4 , виданий 19.01.2018 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з персональним номером 39102040301, строком дії до 19.01.2028, який запаковано до спеціального сейф-пакету №ICR 0207083, що зберігається у камері схову ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція від 07.02.2026 року про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12025164490000327), – зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск золотистого кольору «HP», об`ємом 4.67 gb з відеозаписами з портативних нагрудних відеореєстраторів поліцейських №470348 та №471494 від 16.11.2025 року, – продовжити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

В порядку ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 14262,40 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - для виконання, в межах їх відповідних повноважень, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, – у той же строк з дня отримання його копії.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1