Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №513/929/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/929/25

Провадження № 3/513/2/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді – Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., в присутності особи, відносно, якої складено адміністративні матеріали ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Максименко О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи – не відоме, ідентифікаційного номеру не надано,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

21 липня 2025 року о 21 годині 58 хвилин по вул. К. Вернера (Леніна) в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai N1» з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився, тобто порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів, які можуть повипливати на хід розгляду справи. Заява вмотивована тим, що він є опікуном своєї бабусі та має сидром рейно. Наполягає, що матеріали відносно нього складені незаконно, оскільки він не керував автомобілем в нетверезому стані та йому не було висунене обвинувачення працівниками поліції.

19 січня 2026 року захисником адвокатом Максименком О.А., надані заперечення щодо адміністративного протоколу.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти складеного протоколу, вину не визнав та зазначив, що були відсутні підстави для зупинення транспортного засобу.

Захисник особи відносно, якої складено адміністративні матеріали ОСОБА_2 , посилався на заперечення долучені до матеріалів справи та зазначив, що долучене відео з транспортного засобу працівників поліції – без звуку, а на відео зі звуком – не зрозуміло, що за суперечка.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд дійшов до такого висновку.

У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП – адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КпАП України, виходячи з такого.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про «Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі – ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ст.130 КпАП України відсильна, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В даному випадку, це стосується обов`язку водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103 (Далі – Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (Далі Інструкція).

Так, відповідно до п.2 розділу І Інструкції – огляду на стан сп`яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п.3 та 4 цього ж розділу.

Як вбачається з пункту 3 р. І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 398781 від 21 липня 2025 року, ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є предметом судової перевірки.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 398781, датованим 21 липня 2025 року, зауважень щодо викладених у ньому обставин ОСОБА_1 не вніс, від підпису та отримання примірника протоколу - відмовився;

рапортом поліцейського СРПП ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капрала поліції О. Пєткова від 21 липня 2025 року, відповідно до якого 21 липня 2025 року о 23 годині 30 хвилин по вул. К. Вернера в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області було зупинено автомобіль марки «Hyundai N1» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування встановлено, що водій мав ознаки алкогольного сп`яніння, від нього було чутно різкий запах алкоголю з ротової порожнини. На пропозицію інспектора пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі водій відмовився;

відеофайлом, збережений на СД диск, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стані алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі.

Отже, на першому відео №_0041, наявному на СД диску працівниками поліції було зупинено автомобіль марки «Hyundai N1», проте водій ОСОБА_1 відразу почав реагувати на зупинку незрозуміло, оскільки наполягав на тому, що нічого не порушував та зупинка є незаконною. Працівники поліції встановлювали особу водія та просили надати відповідні документи (в розмову завжди втручався пасажир).

Друге відео №_0042, працівником поліції запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі або ж із застосування приладу Драгер на місці зупинки, проте ОСОБА_1 наполягає на тому, що не є водієм тому не буде проходити огляд на стан сп`яніння (завжди в діалог втручається пасажир керованого ОСОБА_1 автомобіля). На 01 хвилині 28 секунді відео об 22:03:03 годині ОСОБА_1 говорить про те, що працівниками поліції було їх зупинено, але вони не пили і просить врегулювати все мирно. Працівники поліції вчергове пропонують пройти огляд на стан сп`яніння (надалі в діалог вступає пасажир). Працівник поліції наголошує на відеофіксації зупинки та закликає ОСОБА_1 та іншого пасажира поводити себе коректо. На другій хвилині 40 секунді відео об 22:04:19 годині, працівником поліції, продемонстровано ОСОБА_1 – зупинку керованого ним автомобіля.

Третє відео №_0043, містить запис того, як ОСОБА_1 , пояснює поліцейському, що не має змоги відкрити багажник, оскільки не працює фіксатор, який він зламав нещодавно, обіцяючи, що в найкоротшій час замінить несправності. Все відео містить вмовляння водія та пасажира про врегулювання ситуації цитуючи дослівно: «давайте решим». На 01 хвилині 28 секунді відео об 22:06:15 годині міститься повторна пропозиція працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», що прокоментовано ОСОБА_1 : «ні, ні, що ви видумуєте…».

Четверте відео №_0044 містить вмовляння працівника поліції.

П`яте відео №_0045 на 00 хвилині 55 секунд о 22:11:43 містить чергову відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Отже, як було встановлено судом ОСОБА_1 , не виконав вимогу працівників поліції щодо до зупинки транспортного засобу та в подальшому відмовився від проходження огляду на визначення стану на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі.

Також, суд звертає увагу, щодо посилання, які були висловлені, щодо не складення уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення, то всі працівники патрульної поліції є представниками Національної поліції України та мають право здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху і складати відповідні протоколи.

Як встановлено судом з дослідженого відеозапису, на якому зафіксовано істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці запинки та у медичному закладі.

Також, щодо твердження щодо вимагання коштів працівниками поліції, суд зазначає таке, а саме: особа не надала доказів звернення до компетентних органів ДБР, прокуратури, поліції із заявою про злочин у порядку визначеного КПК України, що суд розцінює, як спробу уникнення відповідальності.

Доводи щодо необґрунтованого визнання у якості доказу відеозаписів, зроблених за допомогою камери поліцейського та відеореєстратора автомобіля, то на долучених відеозаписах об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Щодо тверджень захисника, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, то суд звертає увагу, що згідно відеозапису, ОСОБА_1 не висловлював жодних прохань до поліцейських щодо надання йому можливості скористатись правовою допомогою чи щодо додаткового роз`яснення йому прав та обов`язків, відповіді на запинання давав добровільно, працівниками поліції повідомлено про складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов`язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з довідкою інспектора сектору адміністративної практики Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області О. Герман-Євтушенко від 23 липня 2025 року за вихідним №112862-2025, ОСОБА_1 впродовж року не притягувався до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 124, 126, 130 КУпАП. Згідно облікових даних ГЦС МВС має посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане ТМЦ 5150 21 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколі обставин не вніс. Поліцейський протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в тому числі розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначені адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення» поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст.ст.34, 35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 повинно бути накладено у межах санкції статті, з врахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, відсутності відомостей, про те, що особа раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за аналогічне адміністративне правопорушення.

Отже, особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовившись від проходження обстеження на стан алкогольного спяння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, підлягає адміністративному стягненню у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 268, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів – ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 к.) на розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів – ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 01 травня 2025 року.

Суддя К. Ю. Рязанова