Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №199/15633/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 199/15633/25

Провадження №2-а/522/651/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Абухіна Р.Д.,

за участі секретаря судового засідання – Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 20 листопада 2025 року звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. № 14/2532 від 25 квітня 2025 року.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 25.11.2025 року справа передана на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду міста Одеси.

26.12.2025 матеріали справи надійшли до суду та за результатами авторозподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Абухіна Р.Д.. 29.12.2025 матеріли справи отримані головуючим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 на свій мобільний телефон отримав повідомлення від відповідача від 15.10.2025 року про накладення на нього штрафу у сумі 17000 грн., а також повідомлення про звернення ТЦК та СП до Нацполіції про доставку його для складання протоколу за неприбуття за повісткою. При цьому ні копії протоколу про адміністративне правопорушення, ні копії постанови ОСОБА_1 не було направлено. На запит адвоката про видачу копії постанови та протоколу відповідач відповіді не дав, хоча є квитанція про отримання відповідачем цього запиту. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є незаконним, а постанова підлягає скасуванню. Зазначає, що позивач з 2017 року є обвинуваченим у кримінальній справі по кримінальні справі №227/4765/16-к за обвинуваченням його за ч.5 ст. 185, ч.3 ст.15 ст. 185, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України. Відповідачеві про це відомо, оскільки у Покровський ТЦК ОСОБА_1 неодноразово надавалися необхідні документи і тоді, коли місцезнаходження відповідача було у м. Покровську Донецької області та після його передислокації. Про це відповідача також було повідомлено, зокрема, й у запиті адвоката.

Підтвердженням того факту, що позивач є обвинуваченим по кримінальні справі також є лист прокуратури Донецької області від 10.11.2025 року. Виходячи з наведено є підстави вважати, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме через те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом даного правопорушення, оскільки з 2017 року є обвинуваченим у кримінальній справі №227/4765/16-к. З оскаржуваної постанови, позивач викликався повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою звірки облікових даних.

Сторона позивач вказує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення складені за відсутності позивача, відсутні відомості та посилання на номер повістки та номер поштового відправлення. Також позивач вказує, що не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем не доказано факт вчинення адміністративного правопорушення, адже позивач не отримував жодних повісток.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 02.01.2026 позов залишено без руху, а 06.01.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 07.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2026 витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

24.02.2026 надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІКС «ОБЕРІГ», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи вищезазначене, засобами застосунку «Резерв+» погодився з вчиненням адміністративного правопорушення, та не оспорює його. Після погодження позивачем вчинення ним адміністративного правопорушення, Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІКС «ОБЕРІГ» автоматично було сформовано постанови по справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищенаведене, вважають позов не аргументованим та таким що не відповідає нормам чинного законодавства України.

До відзиву додано три копії постанови, складені відносно ОСОБА_1 а саме: №R126136 від 14.10.2025, №R164504 від 01.11.2025 та №R229672 від 29.11.2025.

20.04.2026 представником позивача подано уточнений позов, в якому зазначає, що у зв`язку з тим, що при складанні позовної заяви йому не був відомий номер постанови, виникла потреба внести уточнення до адміністративного позову, у зв`язку з чим просить скасувати постанову №R12636 від 14.10.2025 року

У судовому засіданні, яке відбулось 27.04.2026 прийнято уточнений позов. Представник позивача наполягав на задоволенні позу. Зазначив, що відомості надані у відзиві не відповідають дійсності, оскільки позивач не погоджувався із вчиненим правопорушенням. Стверджував, що позивач не прибув за повісткою, оскільки її не отримував та не був обізнаний про її наявність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складено постанову №R126136 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На копії постанови, яка надана позивачем до позову, зазначено, що ОСОБА_1 через електронний кабінет військовозобов`язаного надано заяву, в якій він не оспорює допущене порушення, що і стало підставою для складення постанови.

Копії такої заяви до відзиву стороною відповідача не надано. Копії повістки, а також посилання на її номер, дату складення, дату виклику відповідачем також до суду не надано. У постанові про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані щодо повістки, за якою ОСОБА_1 мав з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно абз. 1 п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно абзацу 4 пункту 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Суду не надано рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке б підтверджувало належне вручення ОСОБА_1 повістки. Результати та спосіб вручення повістки про виклик суду також не надані.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Тож, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не доказав, що ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення не надано.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення до матеріалів справи не долучено.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд не вбачає підстав надавати оцінку іншим аргументам позивача.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 12.11.2025.

У зв`язку з задоволенням позову про скасування постанови та закриття провадження у справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 9, ч. 3 ст. 210, 235, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283, 286 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R126136 від 14.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП – задовольнити.

Скасувати постанову № R126136 від 14 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01 травня 2026 року.

Суддя: Р.Д.Абухін

30.04.26