Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №946/2862/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2862/25

Провадження № 2/946/1007/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку за час простою, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку за час простою. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.01.2025 року він, ОСОБА_1 звернувся до АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», в особі голови правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», з заявою щодо виплати йому середнього заробітку за час простою допущеного не з вини працівника у відповідності до положень ст. 113 КЗпП України. 04.03.2025 року регіональна філія «Одеська залізниця» за дорученням АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» надали відповідь № НЗК-004/202 від 04.03.2025 року, про відмову від задоволення заяви про виплату середнього заробітку за час простою допущеного не з вини працівника, за період з 01.05 по 31.08.2022 року. Зазначені дії роботодавця позивач вважає протиправними та такими, що грубо порушують його права, з огляду на наступні обставини. 31.08.2022 року відповідно до наказу від 31.08.2022 року №710/ОС по регіональній філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» позивач був переведений на посаду машиніста тепловоза зворотного депо Арциз (цех №81), виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Одеса – Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» з підмінного пункту Каховка, виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» регіональної філії «Одеська залізниця», який з перших днів повномасштабного вторгнення опинився на окупованій території. Під час березня та квітня позивачу разом з іншими працівниками було оголошено простій не з вини працівника, та в порядку ст. 113 КЗпП України, виплачувалася заробітна плата у розмірі 2/3 від середнього заробітку. Але оскільки знаходження позивача та його родини на окупованій території було нестерпним та несло ризики для життя і здоров`я його та родини, а однією з нагальних причин стало те, що дружина позивача є інвалідом ІІІ групи та постійно потребує ін`єкцій таких ліків як інсулін, L-тироксин та інших, в зв`язку з чим, 17.04.2022 року позивач був вимушений виїхати на підконтрольну Україні територію. За весь час знаходження в окупації та після виїзду на вільну територію, позивач був на зв`язку зі своїм безпосереднім керівництвом та повідомляв своє місце перебування в тому числі й про те, що виїхав до міста Ізмаїл Одеської області та про те, що готовий невідкладно приступити до виконання обов`язків у будь-якому визначеному підрозділі відповідача. Опинившись у місті Ізмаїл, позивач системно телефонував до відділу кадрів з проханням перевести його на будь-яку роботу в структурі АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», але всі прохання та вмовляння дати можливість заробити гроші для існування позивача та його родини, більше чотирьох місяців залишались без відповіді, хоча варто заначити, що деякі працівники відповідача, які виїхали з окупації також до Одеської області та виїхали пізніше ніж позивач, вже на початку червня 2022 року були переведенні до місцевих підрозділів регіональної філії «Одеська залізниця». З травня 2022 року режим простою до позивача не застосовувався, що мало наслідком припинення виплати середнього заробітку за час простою не з вини працівника й лише з 01.09.2022 року позивач був переведений до зворотного депо Арциз (цех № 81), де працює по теперішній час. У наданій відповідачем відповіді на адвокатський запит (№ НОК-04/564 від 01.10.2024 року), який був поданий адвокатом Жильцовим В. В. в інтересах позивача, за підписом Начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця» позивача повідомили, про таке, далі цитата: «З огляду на те, що 18.04.2022 року ОСОБА_1 виїхав до м. Ізмаїл Одеської області і його було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, починаючи з травня 2022 року простій йому не оголошувався». ОСОБА_1 до групи нормування депо було надано заяву від 10.05.2022 року з проханням перевести його на роботу в іншу місцевість (м. Ізмаїл). Слід зазначити, що працівники групи нормування депо у межах посадових обов`язків не мають повноважень щодо вирішення кадрових питань». Відтак, вбачається, що відповідач знав про місцезнаходження позивача після його від`їзду з окупованої території, а також отримав заяву з проханням на переведення, але внаслідок надмірного формалізму, щодо підрозділу до якого було подано заяву, залишив таку заяву без розгляду. Серед іншого потрібно зазначити, що в період з травня по серпень 2022 року (включно) посадові особи Регіональної філії «Одеська залізниця» системно пропонували (вимагали) від позивача написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати починаючи з 01.05.2022 року, в такому випадку вони обіцяли здійснити (пришвидшити) переведення на роботу до іншого депо, яке знаходиться на підконтрольній Україні території. Фактично умовою переведення позивача на будь-яку посаду в структурі АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» було те, що від нього вимагали написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Так, 20.07.2022 року у телефонній розмові позивача з ОСОБА_2 , позивачу було повідомлено наступне: - простій вам виплачуватись не буде; - у нас є вказівка від керівництва, якщо Ви не в Каховці простій не виплачувати; - для того, щоб вас перевели (тимчасово) на інше місце роботи (інше депо) вам потрібно написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Аналогічна розмова в той же день відбулась у позивача і з представником відділу кадрів (територіально розташовані в м. Миколаєві), під час якої йому також системно пропонували писати заяву «без збереження». 02.08.2022 року в розмові з в. о. начальника «Локомотивного депо Миколаїв», останній прямо вимагав написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період з 01.05.2022 року по 31.08.2022 року для того, щоб здійснити переведення на роботу до депо у м. Ізмаїл. Вищевикладені обставини свідчать про факт систематичного порушення трудових та інших конституційних прав громадянина ОСОБА_1 з боку працівників регіональної філії «Одеська залізниця», що мали наслідком втрату середнього заробітку за час вимушеного простою, що допущено не з вини працівника, а саме в період з 01 травня по 31.08.2022 року, зменшення страхового стажу позивача, що вплинуло на розмір пенсійного забезпечення за вислугу років, яке позивач має право отримувати, як громадянин, що досягнув 55-річного віку, що у відповідності з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(частина четверта статті 114, пункти 2 та 16 Прикінцевих положень) та Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (статті 52, 54, 55). Виходячи з наданої відповідачем довідки № 217 від 17.10.2023 року про середню заробітну плату (дохід) позивача, середньоденна заробітна плата позивача складає 1 051,22 грн. Так як, згідно ст. 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і наколишнього природного середовища не з його вини, за позивачем зберігається середній заробіток. Враховуючи вищевикладене, так як кількість днів прострочення виплати середньої заробітної плати під час простою у 2022 році: - 88 р. д., середній заробіток за період з 01 травня по 31 серпня 2022 року, що підлягає стягненню з Відповідача: 1 051,22 грн. (середньоденна заробітна плата) * 88 (робочих днів за вказаний період) = 92 507 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот сім) гривень 36 копійок. Підтвердженням правомірності застосування частини 3 статті 113 КЗпП України є та обставина, що вся територія Каховського району Херсонської області, на території якого розташовано підмінний пункт «Каховка» виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» регіональної філії «Одеська залізниця», з 24 лютого 2022 року віднесено до числа тимчасово окупованих російською федерацією територій України, визначених у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, який діяв в період спірних правовідносин. За таких обставин, позивач просить суд визнати відмову АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» надану регіональною філією «Одеська залізниця» за дорученням АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у листі № НЗК-004/202 від 04.03.2025 року протиправною, стягнути з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ: 40075815; зареєстровано за адресою: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5) на користь громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час простою (з 01 травня по 31 серпня 2022 року) допущеного не з вини працівника у відповідності до ч. 3 ст. 113 КЗпП України, у розмірі 92 507,36 гривень.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П. 25.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження (а.с.30 т.1).

Представник відповідача звернулася до суду з заявою про застосування строку звернення до суду (а.с.51-54), відзивом на позов (а.с.58-66 т.1), додатковими поясненнями (а.с.157-159 т.1), запереченнями щодо додаткових пояснень представника позивача (а.с.236-238 т.1) та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що Законом України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частину першу і другу ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті». Тобто, до вимог про стягнення середнього заробітку за простій з 01 травня 2022 року по 19 липня 2022 року застосовується частина друга статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, унесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; до вимог щодо стягнення середнього заробітку за час простою за період з 19 липня 2022 року по 31.08.2022 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час простою за період з 01.07.2022 року по 30.07.2022 року почав свій перебіг з 08.08.2022 року та закінчився 08.11.2022 року, строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час простою за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року почав свій перебіг з 08.09.2022 року та закінчився 08.12.2022 року (а.с. 53). Також представник зазначила, що 04.03.2025 року регіональна філія «Одеська залізниця» за дорученням АТ «Укрзалізниця» листом від 04.03.2025 року №НЗК-004/0202 надала відповідь позивачу про відмову у задоволенні заяви про виплату середнього заробітку за час простою допущеного не з вини працівника за період з 01.05.2022 по 31.08.2022 року. Зазначені дії роботодавця позивач вважає протиправними та такими, що грубо порушують його права. Зазначений висновок позивача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства, з огляду на наступне. Наказом локомотивного депо Херсон Одеської залізниці від 16.07.1998 №206 ОСОБА_1 з 16.07.1998 був прийнятий помічником машиніста тепловоза оборотного пункту Каховка структурного підрозділу локомотивного депо Херсон. З 01.04.2013 на підставі наказу начальника Одеської залізниці від 30.01.2013 №074/Н діяльність відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Херсон» Одеської залізниці припинено та створено оборотне депо Херсон у складі відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» Одеської залізниці. З позивачем продовжено дію трудового договору у складі зазначеного підрозділу. Відповідно до наказу регіональної філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» від 01.03.2022 року №077 «Про організацію роботи працівників регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» в період воєнного стану в Україні», починаючи з 01.03.2022 року, начальники структурних та виробничих підрозділів філії під особисту відповідальність визначають та затверджують наказами списки працівників, яким встановлюється режим дистанційної роботи або оголошується простій не з вини працівників. Пунктом 1.1.1. витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (копія надається) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 ухвалено час простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу) встановленого працівнику. Згідно з наказом «Про внесення змін до наказу від 01.03.2022 №077» від 17.03.2022 №087 оплата простоїв відповідно до ч.1 ст. 113 КЗпП України здійснюється в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діє на даний час. Враховуючи той факт, що м. Каховка знаходиться у тимчасовій окупації Російською Федерацією та тимчасово непідконтрольне території України, відбулось часткове призупинення роботи виробничого підрозділу локомотивного депо Миколаїв у м. Каховка. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, наказом «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» від 01.03.2022 №ТЧ-01/372 з 01.03.2022 до 31.03.2022 оголошено простій не з вини працівників згідно з додатком 2 до цього наказу. Простій не з вини працівників оголошувався працівникам депо, які територіально перебували за місцем розташування підрозділу або його дільниць, перебували на зв`язку та були готовими стати до роботи у разі отримання телефонного повідомлення від безпосереднього керівника або його заступника. Оплата часу простою відповідно до ст. 113 Кодексу Законів про Працю України здійснюється в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діє на даний час. Нарахування оплати за час простою здійснюється за 340 кодом «Оплата простоїв не з вини працівника (для довготривалих та цілозмінних простоїв)» Номенклатури найменувань і кодів видів оплати і утримань із заробітної плати працівників публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», введеного в дію наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 31.08.2018 №555 в редакції наказу АТ «Укрзалізниця» від 04.11.2019 №691.» Згідно додатку №2 до наказу від 01.03.2022 №ТЧ-01/372 позивачу було оголошено простій не з вини працівників з 01.03.2022 по 31.03.2022 та нараховано та сплачено за березень 2022 року простій не з вини працівників у розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діяла на даний час. Наказом від 31.03.2022 року №ТЧ-01/406 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01.04.2022 року до 31.04.2022 року оголошено простій не з вини працівників з оплатою у розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діяла на даний час. Згідно додатку №2 до наказу від 31.03.2022 №ТЧ-01/406 позивачу ОСОБА_1 було оголошено простій не з вини працівників з 01.04.2022 по 31.04.2022 та нараховано та сплачено за квітень 2022 року простій у розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діяла на даний час. Наказом №ТЧ-01/483 від 29.04.2022 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01.05.2022 оголошено простій не з вини працівників згідно з додатком 2 до цього наказу. ОСОБА_1 не було включено до списку працівників локомотивного депо Миколаїв, яким оголошено простій не з вини працівників з 01.04.2022 по 30.04.2022 як особу, яка територіально перебуває не за місцем розташування підрозділу або його дільниць. Зазначене, підтверджується копіями наказів «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» за період з 01.05.2025 року по 01.09.2025 року. 16.04.2022 року позивач залишив територію розташування робочого місця (Каховка) та виїхав до м. Ізмаїл Одеської області. З 17.04.2022 року позивач знаходився у м. Ізмаїл поза межами розташування структурного підрозділу, у якому працював, та не виконував свої трудові функції. Всі ці обставини встановлено у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 року по справі №487/157/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення заборгованості за простій та заробітної плати та визнаються позивачем у позовній заяві. Як зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 до групи нормування депо було надано заяву від 10.05.2022 з проханням перевести його на роботу в іншу місцевість (м. Ізмаїл). Виїхавши 16.04.2022 року з м. Каховка на підконтрольну територію України, позивач мав можливість приїхати до місця розташування Виробничого підрозділу регіональної філії Одеська залізниця Локомотивне депо Миколаїв для виконання своїх трудових обов`язків. Однак, позивач переїхав до м. Ізмаїл (поза місцем розташування Локомотивного депо Миколаїв), у зв`язку з чим режим простою не запроваджувався для нього. Листом від 04.08.2022 №ТЧК-17/12-57 керівництвом Локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» було повідомлено позивачу, що враховуючи надану ним інформацію, що він виїхав з тимчасово окупованої території до іншої області, режим простою не запроваджується. У табелі обліку використання робочого часу відображається «НЗ». Також, у листі повідомлено, що позивач має можливість тимчасового переведення у депо Одеської залізниці та депо інших залізниць на вакантні посади та рекомендовано з метою вирішення питання щодо тимчасового переведення звернутись до виробничого підрозділу, у якій планується тимчасове переведення. Листом від 04.08.2022 №ТЧК-17/12-58 керівництво Локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» звернулось до ОСОБА_1 з проханням надати письмове пояснення щодо відсутності на робочому місці станом на серпень 2022 року. Однак, пояснень від позивача не отримано відповідачем. Згідно Роз`яснення Міністерства економіки України від 05.03.2022 працівників, які покинули свої робочі місця на території ведення бойових дій, необхідно табелювати умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез`ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Згідно затвердженого протоколом №Ц-54/31Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 алгоритму дій щодо обліку робочого часу та організації роботи працівників АТ «Укрзалізниця» в умовах режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, працівники, місцеперебування яких невідомо або неможливо достовірно встановити факт виконання працівником посадових обов`язків, обліковуються як такі, що відсутні на робочому місці з невизначених причин. У табелі обліку використання робочого часу слід відображати «НЗ» – «Неявка з нез`ясованих причин». Щодо заяви від 10.05.2022 року, яку позивач надіслав до групи нормування депо, слід зазначити, що працівники групи нормування в межах посадових обов`язків не мають повноважень щодо вирішення кадрових питань тим більше щодо переводу в інший виробничий підрозділ. Тільки 09.08.2022 року позивач звернувся з заявою на ім`я директора регіональної філії «Одеська залізниця», у якій просив перевести його на посаду машиніста тепловоза до виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» на період дії правового режиму воєнного стану. На підставі поданої заяви від 09.08.2022 року, наказом від 31.08.2022 №710/ос ОСОБА_1 машиніст підмінного пункту Каховка виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» регіональної філії «Одеська залізниця» за згодою з 01.09.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні тимчасово переведений до виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» машиністом тепловоза. Враховуюче зазначене, у позивача відсутні правові підстави щодо отримання плати за простій за період з 01.05.2022 по 31.08.2022 року, оскільки в цей період режим простій не запроваджувався для нього. Таким чином, відмова відповідача у задоволенні заяви позивача про виплату середнього заробітку за час простою допущеного не з вини працівника за період з 01.05.2022 по 31.08.2022 року є правомірною. Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час простою коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природнього середовища не з його вини посилаючись при цьому на ст. 113 КЗпП України. Твердження позивача про виникнення на підприємстві (в якому працював Позивач) виробничої ситуації небезпечної для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища, є необґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами. Законодавством передбачений порядок встановлення факту наявності ситуації, небезпечної для життя чи здоров`я працівника або для оточуючих, виробничого середовища чи довкілля. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові по справі №235/1739/18 від 18.06.2019 року. Жодних дій, передбачених ст. 6 вказаного Закону не вчинялось, і факт наявності такої ситуації не підтверджений. Законодавство не містить визначення поняття «виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують». Разом із тим існує поняття «4 клас (небезпечні умови праці) — умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень, у т. ч. важких форм» (пп. 1.1 п. 1 розділу ІІ Гігієнічної класифікації праці, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248). Згідно з п. 7 розділу І Гігієнічної класифікації праці шкідливими виробничими факторами є: фізичні фактори — мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря, інфрачервоне випромінювання), барометричний тиск, електромагнітні поля та випромінювання, виробничий шум тощо; хімічні фактори — речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, аерозолі фіброгенної дії (пил); біологічні фактори — мікроорганізми — продуценти, живі клітини та спори мікроорганізмів, що містяться в бактеріальних препаратах, патогенні мікроорганізми; фактори трудового процесу — важкість (тяжкість) праці, що проявляється, зокрема, в значному навантаженні на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну та інші системи. Як вже зазначалось, з введенням воєнного стану в Україні та, враховуючи, той факт, що м. Каховка знаходиться у тимчасовій окупації російською федерацією та тимчасово непідконтрольне території України, у березні 2022 року відбулось часткове призупинення роботи виробничого підрозділу у м. Каховка. У зв`язку з чим, Наказами локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01.03.2022 оголошувався простій та дистанційна робота для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця». Безперечно, в місцевості, яка знаходиться в окупації, виникає загроза для життя і здоров`я людей, проте, ситуація виникає не з виробничих причин. Простій, який було запроваджено для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» не пов`язаний з виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища та виник внаслідок військової агресії російської федерації проти України та окупацією частини території України. А отже, неможливість Відповідачем здійснювати свою господарську діяльність в Каховці, через окупацію не породжує у останнього обов`язку виплачувати всім працівникам середній заробіток. Тому, навіть якщо ОСОБА_1 у травні-серпні 2022 року було б наказом локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» оголошено простій (чого в дійсності не було та з чим Відповідач не погоджується), то оплата простою здійснювалась би не у розмірі середнього заробітку, а правомірно здійснювалась би відповідно до положення ч.1 ст. 113 КЗпП України згідно якої оплата часу простою повинна відбуватися виходячи із встановленого розміру 2/3 тарифної ставки. Довідка щодо розміру оплати простою з 01.05.2022 по 31.08.2022 року, який мав би бути нарахований у разі встановлення режиму простою ОСОБА_1 надається до відзиву на позовну заяву. Необхідно зазначити, що ОСОБА_1 вже звертався до Приморського районного суду м. Одеси з позовними вимогами щодо в тому числі простою за березень 2022 року. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 року по справі №487/157/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлено наступне: Суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення простою за березень 2022 року, оскільки матеріалами справи підтверджується, що з 10 лютого 2022 року до 27 березня 2022 року, позивач знаходився в оплачуваній відпустці, а з 28 березня 2022 року по 31 березня 2022 року позивачу було сплачено плату за простій, що підтверджується матеріалами справи. Суд також прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за квітень 2022 року, оскільки матеріалами справи підтверджується, що у квітні 2022 року позивачу нараховано та сплачено плату за час простою. Також, у рішенні суду по справі №487/157/23 зазначено, що оплата простою відповідно до ст. 113 Кодексу Законів про Працю України здійснюється в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діяла на даний час. Таким чином, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 року по справі №487/157/23 встановлено правомірність нарахування плати за простій ОСОБА_1 у березні-квітні 2022 року суду у розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діяла на даний час. Позивачем рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 року по справі №487/157/23 оскаржене до суду апеляційної інстанції не було. Крім того, у даній позовній заяві, Позивач не заперечує розмір нарахованої та виплаченої плати за час простою за березень-квітень 2022 року. Зазначене ще раз підтверджує безпідставність вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час простою. З огляду на викладене, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку за час простою по справі № 946/2862/25 у повному обсязі.

14.07.2025 року представник позивача – адвокат Жильцов В.В. звернувся до суду з заявою, в якій просив відмовити представнику відповідача в задоволенні заяви про застосування строку звернення до суду (а.с. 133-135), з огляду на те, що спірні правовідносини виникли з 01 травня 2022 року, коли була чинною попередня редакція ст. 233 КЗпП України, а саме: «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком». Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1- зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. З огляду на зазначене, до спірних правовідносин має застосовуватись норма статті 233 КЗпП України в редакції, що діяла на момент виникнення порушення трудових прав позивача. Також представник звертає увагу суду на той факт, що у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України зазначено, що норма ст. 233 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022 року, фактично звужує права працівників, тому виходячи з роз`яснень Конституційного Суду України, не може застосовуватись до обставин порушення громадянських та трудових прав працівника ОСОБА_1 , які виникли 01 травня 2022 року та тривали до 31 серпня 2022 року.

В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Жильцов В.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 25.09.2025 року, 13.11.2025 року, 14.01.2026 року (а.с.141-145, 223-229 т.1, 1-3 т.2) та зазначив, що військова агресія РФ проти України, введення воєнного стану, перебування населеного пункту, де було фактично розташоване підприємство, під окупацією, обстріли, не є тими обставинами, що звільняють роботодавця від обов`язку з оплати праці працівників. Трудовий договір з позивачем не був розірваний чи призупинений, а отже, працівник залишився в трудових відносинах з роботодавцем, на якого покладено обов`язок забезпечувати реалізацію трудових прав працівників, зокрема право на оплату праці.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі з підстав, викладених у заяві про застосування строку звернення до суду (а.с.51-54), відзиві на позов (а.с.58-66 т.1), додаткових поясненнях (а.с.157-159 т.1), запереченнях щодо додаткових пояснень представника позивача (а.с.236-238 т.1), просила суд відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції У країн и встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по цей день.

У пункті 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено, що наказом локомотивного депо Херсон Одеської залізниці від 16 липня 1998 року ОСОБА_1 був прийнятий помічником машиніста тепловоза оборотного пункту Каховка.

З 01 квітня 2013 року на підставі наказу начальника Одеської залізниці від 30.01.2013 №074/Н діяльність відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Херсон» Одеської залізниці припинено та створено оборотне депо Херсон у складі відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» Одеської залізниці. З позивачем продовжено дію трудового договору у складі зазначеного підрозділу.

З 10 лютого 2022 року по 27 березня 2022 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці згідно наказу від 25 січня 2022 року №ТЧК-03/64.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, наказом «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» від 01 березня 2022 року №ТЧ-01/372 з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року оголошено простій не з вини працівників з додатком 2 до цього наказу.

Оплата часу простою відповідно до ст. 113 КЗпП України здійснюється в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діяла на даний час. Нарахування оплати за час простою здійснюється за 340 кодом «Оплата простоїв не з вини працівника (для довготривалих та цілозмінних простоїв)» Номенклатури найменувань і кодів видів оплати і утримань із заробітної плати працівників публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», введеного в дію наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 31 серпня 2018 року №555 в редакції наказу АТ «Укрзалізниця» від 04 листопада 2019 року №691.»

Згідно додатку №2 до наказу від 01 березня 2022 року №ТЧ-01/372 позивачу було оголошено простій не з вини працівників з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року та нараховано та сплачено за березень 2022 року простій не з вини працівників у розмірі 1010,29 грн. за 28 годин (з 28 березня 2022 року по 31 березня 2022 року), враховуючи що до 27 березня 2022 року ОСОБА_1 знаходився в щорічній відпустці.

Наказом від 31 березня 2022 року №ТЧ-01/406 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01 квітня 2022 року до 31 квітня 2022 року оголошено простій не з вини працівників згідно з додатком 2 до цього наказу.

Згідно додатку №2 до наказу від 31 березня 2022 року №ТЧ-01/406 ОСОБА_1 було оголошено простій не з вини працівників з 01 квітня 2022 року по 31 квітня 2022 року, нараховано та сплачено за квітень 2022 року простій не з вини працівників у розмірі 3 319,52 грн. за 92 години, у травні 2022 року позивачу було донараховано 2886, 54 грн. за 80 годин згідно коригуючого табелю.

Пунктом 1.1.1. витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (копія надається) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 ухвалено час простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу) встановленого працівнику.

Згідно з наказом «Про внесення змін до наказу від 01.03.2022 №077» від 17.03.2022 №087 оплата простоїв відповідно до ч.1 ст. 113 КЗпП України здійснюється в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діє на даний час (а.с.71 т.1).

Наказом №ТЧ-01/483 від 29.04.2022 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01.05.2022 року оголошено простій не з вини працівників згідно з додатком 2 до цього наказу. ОСОБА_1 не було включено до списку працівників локомотивного депо Миколаїв, яким оголошено простій не з вини працівників з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року як особу, яка територіально перебуває не за місцем розташування підрозділу або його дільниць (а.с.76 т.1).

Наказом №ТЧ-01/483 від 29.04.2022 року «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01.05.2022 року оголошено простій не з вини працівників згідно з додатком 2 до цього наказу.

16.04.2022 року позивач залишив територію розташування робочого місця (Каховка) та виїхав до м. Ізмаїл Одеської області. З 17.04.2022 року позивач знаходився у м. Ізмаїл поза межами розташування структурного підрозділу, у якому працював, та не виконував свої трудові функції.

Всі ці обставини встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 року у справі №487/157/23, рішення сторонами не оскаржувалося в апеляційному порядку.

Згідно копій наказів від 26.05.2022 року №ТЧ-01/548, від 30.06.2022 року №ТЧ – 01/661, від 27.07.2022 року № ТЧ – 01/729 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» за період з 01.05.2022 року по 01.09.2022 року простій було продовжено на підприємстві до 31.08.2022 року. (а.с. 92 - 123)

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 20.05.2022 року (з відміткою про отримання) він звернувся до відділу кадрів локомотивного депо Миколаїв з проханням перевести його на роботу в іншу місцевість (м. Ізмаіл). (а.с. 233 т.1)

Листом від 04.08.2022 року №ТЧК-17/12-57 керівництвом Локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» було повідомлено позивачу, що враховуючи надану ним інформацію, що він виїхав з тимчасово окупованої території до іншої області, режим простою не запроваджується. У табелі обліку використання робочого часу відображається «НЗ». Також, у листі повідомлено, що позивач має можливість тимчасового переведення у депо Одеської залізниці та депо інших залізниць на вакантні посади та рекомендовано з метою вирішення питання щодо тимчасового переведення звернутись до виробничого підрозділу, у якій планується тимчасове переведення (а.с.72 т.1).

Листом від 04.08.2022 року №ТЧК-17/12-58 керівництво Локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» звернулось до ОСОБА_1 з проханням надати письмове пояснення щодо відсутності на робочому місці станом на серпень 2022 року (а.с.75 т.1).

Відповідно до Наказу від 31.08.2022 року № 710/ОС по регіональній філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 був переведений на посаду машиніста тепловоза зворотного депо Арциз (цех № 81), виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» з підмінного пункту Каховка, виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» регіональної філії «Одеська залізниця»(а.с.24-25 т.1).

Враховуючи те, що для працівників локомотивного депо Миколаїв регіональної філії «Одеська залізниця» з 01.05.2022 року оголошено простій, з позивачем не призупинено дію трудового договору та відповідно до наказу «Про внесення змін до наказу від 01.03.2022 №077» від 17.03.2022 №087 оплата простоїв відповідно до ч.1 ст. 113 КЗпП України здійснюється в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу), що діє на час оплати, суд приходить до висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у виплаті позивачу середнього заробітку в період з 01.05.2022 року по 31.08.2022 року.

Однак, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).

У цій справі до вимог щодо стягнення середнього заробітку за час простою з 01.05.2022 року по 19 липня 2022 року – у редакції норми частини другої статті 233 КЗпП України до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог щодо стягнення середнього заробітку за час простою за період з 19 липня 2022 року по 01.09.2022 року – у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, за вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час простою за період з 19 липня 2022 року по 01.09.2022 року спливли строки звернення до суду.

Як вбачається із довідки начальника центру локомотивного господарства структурного підрозділу «Служба бухгалтерського та податкового обліку» регіональної філії «Одеська залізниця» щодо розміру оплати простою з 01.05.2022 року по 31.08.2022 року, який мав би бути нарахований у разі встановлення режиму простою ОСОБА_1 за травень 2022 року = 6278,23 грн., червень 2022 року =6278,23 грн., липень 2022 року = 6206,07 грн., серпень 2022 року =6530,81 грн. Суми зазначені без відрахування обов`язкових зборів і податків. (а.с. 124)

Таким чином, підлягає до стягнення з урахуванням строків звернення до суду 16 465, 46 грн. (за травень 2022 року = 6278,23 грн., червень 2022 року =6278,23 грн., та за липень 2022 року 6206,07 грн./181* (181/31*19) = 3909 грн.)

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку за час простою є обґрунтованим в частині стягнення 16 465, 46 грн. та підлягає задоволенню в такому розмірі.

Що стосується вимог щодо визнання відмови АТ «Укрзалізниця» наданої регіональною філією «Одеська залізниця» за дорученням АТ «Укрзалізниця» у листі № НЗК-004/202 від 04 березня 2025 року протиправною, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки в матеріалах справи відсутній лист № НЗК-004/202 від 04 березня 2025 року.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 215,59 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам (17,80%).

Керуючись ст.ст. 34, 113, 233 КЗпП України, 12, 13, 76, 79, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», адреса місцезнаходження юридичної особи: 03150, Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку за час простою – задовольнити частково.

Стягнути з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ: 40075815; зареєстровано за адресою: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5) на користь громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час простою (з 01 травня по 19 липня 2022 року) допущеного не з вини працівника у відповідності до ч. 3 ст. 113 КЗпП України, у розмірі 16 465,46 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень сорок шість копійок) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ: 40075815; зареєстровано за адресою: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5) в дохід держави судовий збір у розмірі 215,59 (двісті п`ятнадцять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко