Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №946/638/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №946/638/26

Суддя: Присакар О. Я.

Справа № 946/638/26

Провадження № 2/946/2488/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року позивач звернулась до суду з позовними вимогами, та просить визначити, що частки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/3 частці кожному; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області №46/02-14 від 26 січня 2026 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не визначені частки спадкового майна.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України – за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 12 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Комишівської сільської Ради Ізмаїльського району Одеської області, що також підтверджено довідкою №158, виданою 23 квітня 2026 року КП «Ізмаїльське МБТІ».

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 статті 370 ЦК України визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи те, що житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної власності, частки співвласників не виділені, але є рівними, а тому існує можливість визначення ідеальних часток із спільної сумісної власності, по 1/3 частині кожному.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 26 жовтня 2021 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищевказане спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 13 грудня 2017 року секретарем виконавчого комітету Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Зазуліною О.П., зареєстрованого за № 49, ОСОБА_3 заповіла все її майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось та взагалі все те, на що по закону на день смерті буде мати справо – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 70093173 від 21 вересня 2022 року, наданої приватним нотаріусом Веліксар Т.І., заповіт ОСОБА_3 від 13 грудня 2017 року, зареєстрований за № 49 не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, особою, яка має право на обов`язкову частку являється чоловік ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 01 листопада 1970 року Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, оскільки на час відкриття він був пенсіонером та був непрацездатний за віком.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, тобто вважається такою, що фактично прийняла спадщину (спадкова справа № 132/2022).

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України – спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк відповідно до ст. 1273 ЦК України звернувся до нотаріуса із заявою про відмову від обов`язкової частки у спадщині після ОСОБА_3 , що підтверджено відповідною заявою від 10 березня 2022 року у спадковій справі №132/2022.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області №46/02-14 від 26 січня 2026 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не визначені частки спадкового майна.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1233, 1234, 1241, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/3 частці кожному.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 30 квітня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua