Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №496/664/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/664/26

Провадження № 1-кп/496/475/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163250000367 від 20.11.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усатове Одеського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстер другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «сержант», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289 КК України, ч.4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 13.11.2025 року, близько 21:00 години, більш точного часу судом не встановлено, прийшов до домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , використовуючи кувалду, пошкодив запірний пристрій у вигляді навісного замку господарської будівлі (гаража), розташованого на території вищевказаного домоволодіння, таким чином проник до вказаного сховища (гаражу) де знаходився мопед марки «Honda Dio» чорного кольору номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 . Після чого, реалізовуючи свій умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, враховуючи сприятливу для нього обстановку, а саме, те, що його дії ніким не помічені, шляхом штовхання перемістив мопед марки «Honda Dio» без заведеного двигуну з місця його знаходження до свого гаражного приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , чим встановив контроль над транспортним засобом та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на суму 10 695 гривень00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням в інше сховище.

Крім того, ОСОБА_4 13.11.2025 року близько 21:00 години, більш точного часу судом не встановлено, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, прийшов до домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у гаражі за вищевказаною адресою, що належить потерпілому ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи кувалду, пошкодив запірний пристрій у вигляді навісного замку господарської будівлі (гаража), таким чином проникдо вищевказаного сховища (гаражу), звідки таємно викрав мотор для лодки марки «Ветерок № 12» вартістю 5500 грн. 00 коп., після чого покинув місце вчинення злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.

Надалі, реалізуючи свій єдиний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 14.11.2025, близько 22 годин 00 хвилин, більш точний час судом не встановлено, повторно прийшов до домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого ОСОБА_4 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у гаражі за вищевказаною адресою, що належить потерпілому ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, через не зачинені ворота, проникдо вищевказаного сховища (гаражу), звідки таємно викрав дриль марки «Елпром Ловеч Болгарія» вартістю 1600 грн. 00 коп., перфоратор марки «Eltos» вартістю 2129 грн. 60 коп., електродвигун марки «Gols Star»вартістю 487 грн. 25 коп., зварювальний апарат марки «Кентавр» вартістю 1666 грн. 34 коп., після чого покинув місце вчинення злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 16.11.2025 близько 23 годин 00 хвилин, більш точний час судом не встановлено, повторно прийшов до домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого ОСОБА_4 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у гаражі за вищевказаною адресою, що належить потерпілому ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, через не зачинені ворота, проникдо вищевказаного сховища (гаражу), звідки таємно викрав зарядно – пусковий пристрій «ЗП-01» вартістю 3325 грн. 00 коп., турбінку марки «SPARKY» вартістю 1510 грн. 00 коп., після чого покинув місце вчинення злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми умисними злочинними діями, ОСОБА_4 , діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна з гаража потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ,в період з 13.11.2025 року по 16.11.2025 року шляхом неодноразового проникнення до вказаного сховища (гаражу), таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 16 218 грн. 19 коп., тим самим спричинивши потерпілому матеріальний збиток на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Загальна сума матеріальної шкоди , завданої потерпілому ОСОБА_5 складає 26 913,19 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України та просив призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі із застосуванням т. 75 КК України.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України та дослідженням доказів на обґрунтування кваліфікації дій обвинуваченого, характеризуючих матеріалів. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано вірно.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65, 66 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують покарання та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. Щире каяття окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в його поведінці та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема ОСОБА_4 самостійно надавав правдиві покази щодо обставин скоєного, не спотворюючи деталей. Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття. Як було встановлено у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 засуджує свою поведінку, щиро жалкує про вчинене, готовий понести призначене покарання. Вказані обставини об`єктивно підтверджують щирість каяття обвинуваченого. Також підтверджена обставина активного сприяння досудовому розслідуванню.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості злочинів, які відносяться до тяжких злочинів. Крім того, суд бере до уваги особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, одружений з ОСОБА_6 (свідоцтво серія НОМЕР_3 від 27.07.2013 року), є син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже має міцні соціальні зв`язки, згідно копії медичних виписок йому встановлено діагноз післятравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного синдрому з ісомнією та має інші супутні захворювання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно (заяв та скарг відносно нього не надходило, активно долучався до громадського життя села, зокрема до проведення суботників та заходів озеленення території, а також представляв сільську раду у футбольних змаганнях), є інспектором прикордонної служби 3 категорії - майстер другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «сержант».

Також судом досліджено заяву потерпілого ОСОБА_5 про відсутність матеріальних та моральних претензій та повне відшкодування шкоди, який крім іншого, просив не застосовувати до ОСОБА_4 покарання у вигляді реального терміну, а просить застосувати умовний строк.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи відношення обвинуваченого до скоєного, вважає за необхідне призначити покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна, поглинувши менш суворе покарання більш суворим, без ізоляції останнього від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України, судом не встановлено.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і судом не встановлено підстав для його обрання до моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у провадженні не заявлений.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на проведення експертних досліджень - відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч.2 ст. 289 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом випробувального строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт накладений на майно та речі відповідно до ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 01.12.2025 року (справа № 496/7882/25) - скасувати.

Речові докази:

- турбінку зеленого кольору марки «BORT»; зарядно пусковий прилад марка «ЗП-01»; електродвигун «Gold Star WMR 182E3»; турбінку чорного кольору марки «SPARKY»; металеві диски - насадки різні, у кількості 29 штук; телевізор марки «DIGITAL», діагональ 24 мм; мотор до лодки марки «Ветерок №12»; мопед марки «HONDA DIO», чорного кольору; замок навісний марки «STIMUL»; перфоратор зеленого кольору марки «ELTOS»; зварювальний апарат марки «KENTAVR»; електрична дриль синього кольору марки «Б1 ОП Болгарія», болгарку темного кольору марки «BLAUCRAFT», моделі BWS 230-2400; провода чорного кольору трьох жильні поміщені до прозорого полімерного пакету; провода чорного кольору трьох жильні поміщені до прозорого полімерного пакету - повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- дриль синього кольору марки «BBH8RE»; трансформатор округлий без маркування; турбінку жовтого кольору без маркування; турбінку жовтого кольору марки «FINHEL»; турбінку чорного кольору марки «Титан»; електрична дриль синього кольору без маркування; різноманітні залізні запчастини поміщені до 4 (чотирьох) прозорих полімерних пактів; автомобільний трос, металева деталь жовтого кольору, елемент подрібнювача зерна, електричний мотор, що поміщені до прозорого полімерного пакету; швейний станок «BELARUS»; металевий бак без маркування; повітряний компресор без маркування; повітряний компресор без маркування - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому, захиснику, потерпілому та прокурору.

Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_8