Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №750/15828/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 травня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/15828/25

Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/879/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на його користь заборгованість в сумі 38 362,71 грн, з яких 27 218,73 грн - заборгованість за кредитом, 8 227,53 грн - заборгованість по відсотках, 2 916,45 грн - заборгованість по комісії, а також 2 422,20 грн сплаченого судового збору та 3 611,47 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 19.12.2022 підписанням ОСОБА_1 оферти та акцепту сторони уклали договір про надання споживчого кредиту №500737410, у додатку №1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості, а також сторони підписали паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування.

Документи підписані позичальником ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, кредитний договір укладено в електронній формі, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 27 463,96 грн, строком на 62 місяців, дата повернення кредиту - 19.02.2028, процентна ставка - 12,99% річних, фіксована.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов, проте позичальник не виконала взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, у зв`язку з чим виникла вищевказана заборгованість. На направлену банком вимогу про усунення порушень відповідачка реагує.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.01.2026 позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість у сумі 35 446,26 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачка зверталась із заявою про видачу кредиту, була ознайомлена з істотними умовами надання кредиту та його повернення, а також не надано доказів, що саме відповідачка підписувала договір.

Заявниця указує, що на дату укладення кредитного договору 19.12.2022 вона перебувала на території Франції та не користувалась вказаним в договорі номером телефону, до банку не зверталась.

Наголошує, що у п. 3 спірного договору вказано, що кредит надається позичальнику для повернення заборгованості в сумі 27 463,96 грн за кредитним договором №491059156 від 29.11.2021, укладеним нею з АТ «Альфа-Банк», однак даний договір позивач суду не надав, а вказана заборгованість за ним не відповідає дійсності та є удвічі меншою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Сенс Банк» суд першої інстанції виходив з того, що:

- факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується копією меморіального ордера №1498866799 від 19.12.2022 та випискою по рахунку відповідача;

- відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, не повернула в повному обсязі отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, що свідчить про порушення прав позивача, а тому з відповідачки належить стягнути заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Однак погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може зважаючи на наступне.

У справі, що переглядається, АТ «Сенс Банк» ініційовано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту №500737410 від 19.12.2022 у загальній сумі 38 362,71 грн.

У матеріалах справи містяться наступні документи.

1. Оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500737410 від 19.12.2022 від імені ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої остання пропонує АТ «Сенс Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, зазначено, що підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений між ОСОБА_1 та банком (а.с. 10 зворот - 11).

В оферті визначено умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 27 463,96 грн, процентна ставка - 12,99% річних, фіксована, строк кредиту - 62 місяці.

Дата повернення кредиту - 19.02.2028. Для повернення заборгованості за угодою запропоновано використовувати рахунок НОМЕР_1 (п. 2 оферти).

Вказано, що кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 491059156 від 29.11.2021; розмір - 27 463,96 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 відкритий у АТ «Сенс Банк».

Підписанням електронним підписом цієї оферти вона свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування.

Будь яких підписів вказана оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500737410 не містить.

2. Акцепт банком пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500737410 від 19.12.2022, підписаний АТ «Сенс Банк» (а.с. 12-13).

3. Додаток №1 до угоди про надання кредиту №500737410 від 19.12.2022, у якому міститься графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням всіх супровідних послуг (а.с. 13 зворот - 14).

Даний додаток №1 підписаний лише банком, місце/графа для підпису позичальника ОСОБА_1 не заповнена.

4. Довідка АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію, відповідно до змісту якої клієнт ОСОБА_1 ініціювала процес укладення кредитного договору та 19.12.2022 отримала від банку на телефон НОМЕР_3 повідомлення з ОТП-паролем - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) - «4457». У довідці зазначено, що підписання угоди №500737410 про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) (а.с. 16).

5. Паспорт споживчого кредиту від 19.12.2022, який містить контактну інформацію сторін, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти (а.с. 10).

Паспорт споживчого кредиту підписаний лише АТ «Сенс Банк», графа для підпису споживача ОСОБА_1 не заповнена.

Таким чином, жоден з вищенаведених документів не містить підпису чи електронного підпису клієнта/позичальника ОСОБА_1 , відповідачка заперечує факт їх складення, направлення/отримання, ознайомлення з ними та їх підписання.

З меморіального ордеру №1498866799 від 19.12.2022 та виписки по особовим рахункам (ф.281) з 19.12.2022 по 17.04.2025, сформованою 17.04.2025, вбачається, що з дебетового рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 перераховано на кредитний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 27 463,96 грн, призначення платежу - перерахування коштів за кредитним договором №500737410 від 19.12.2022 (а.с. 17-29).

Відповідно до складеного АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №500737410 від 19.12.2022 станом на 17.04.2025 складає 38 362,71 грн, з яких: за кредитом - 27 218,73 грн, по відсотках - 8 227,53 грн, по комісії - 2 916,45 грн (а.с. 9).

11.04.2025 АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, де зазначено, що станом на 24.03.2025 загальна сума заборгованості за кредитним договором №500737410 від 19.12.2022 становить 37 972,54 грн. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 37 972,54 грн. Платіжні реквізити для сплати кредиту UА163003460000029095500737410 (а.с. 30-33). Відомості про її отримання ОСОБА_1 у справі відсутні.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Як вже зазначалося вище, спірним є питання наявності у ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту №500737410 від 19.12.2022.

Установлено, що ні оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500737410 від 19.12.2022, ні акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500737410 від 19.12.2022, що містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Підпис відповідачки відсутній на графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, що є додатком №1 до угоди про надання кредиту №500737410 від 19.12.2022, а також в паспорті споживчого кредиту від 19.12.2022.

Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення угоди про надання кредиту №500737410 від 19.12.2022 з АТ «Сенс Банк», заборгованість за якою є предметом розгляду судом даної справи.

Враховуючи зміст наданої самим позивачем довідки про ідентифікацію спірний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «4457», однак даний електронний підпис одноразовим ідентифікатором не міститься в тексті оферти, акцепту, на графіку платежів та паспорті споживчого кредиту, які датуються 19.12.2022.

Крім того, вказана довідка про ідентифікацію підписана виключно представником АТ «Сенс Банк» та не містить дати складання довідки, лише дату відправки зазначеного ідентифікатора.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з тексту повідомлення, яке викладене у зазначеній довідці стороною позивача, не вбачається, який саме з наданих документів (Оферта, Акцепт, Графік платежів чи Паспорт споживчого кредиту) мала б підписати ОСОБА_1 даним ідентифікатором.

Приписами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що створення електронного документа завершується накладенням електронного підпису. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 будь-яким способом застосувала одноразовий ідентифікатор електронного підпису «4457» на документ, яким погоджені умови угоди про надання кредиту №500737410 від 19.12.2022.

Колегія суддів зауважує, що в Оферті та Акцепті вказано, що підставою для угоди є укладений між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» договір про банківське обслуговування та, що кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором 491059156 від 29.11.2021, однак вказаних договорів позивачем суду не надано.

Колегія суддів критично відноситься до меморіального ордеру №1498866799 від 19.12.2022 як доказу видачі кредитних коштів за оспорюваним договором, за яким з дебетового рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 перераховано на кредитний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 27 463,96 грн, призначення платежу - перерахування коштів за кредитним договором №500737410 від 19.12.2022, з огляду на те, що банком не доведено погодження відповідачкою умов зазначеної угоди.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову АТ «Сенс банк».

Ураховуючи вищенаведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.01.2026 - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк».

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи зазначене, на користь відповідачки з позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати у вигляді судового збору у суді апеляційної інстанції у сумі 4 542 грн, оплата якого підтверджена квитанцією №5207-0651-6863-8156 від 06.02.2026 (а.с. 78 зворот).

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2026 року - скасувати.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 4 542 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко