Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №591/964/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/964/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/1066/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Суми клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м.Суми від 11 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

встановила:

Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

09 березня 2026 року ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання вказує на те, що постанова суду винесена за відсутності ОСОБА_1 , який у судовому засіданні не брав участі. Копія постанови на адресу скаржника поштою не надсилалась та ним особисто отримана не була. Про існування оскаржуваної постанови він дізнався 03.03.2026 року після самостійного ознайомлення з матеріалами справи, а тому у скаржника була відсутня об`єктивна можливість для оскарження постанови. А тому вважає, що він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.

В судове засідання апеляційного суду особа, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги повідомлявся за адресою, вказаною в апеляційній скарзі, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

В свою чергу апеляційний суд вживав заходів по сповіщенню ОСОБА_1 про час, дату та місце слухання за його зареєстрованою адресою проживання так і за адресою зазначеною в апеляційній скарзі, але конверти з рекомендованими повідомленнями повернулись до апеляційного суду без вручення, з зазначенням «адресат відсутній».

Також слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Також, при розгляді апеляційної скарги без участі особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 , рекомендоване повідомлення якого про розгляд справи повернулося до апеляційного суду без вручення за закінченням терміну зберігання, апеляційний суд враховує і практику Європейського суду з прав людини висловлену в рішеннях «Лена Атанасова проти Болгарії» (Lena Atanasova v. Bulgaria, § 52) та «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy, [ВП], §§ 86-87), де, зокрема було встановлено, що відсутність заявниці за адресою, яку вона сама вказала органам влади без їх інформування про зміну свого місця проживання, що мало результатом засудження за її відсутності не є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).

З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи, що не суперечить вищезазначеним вимогам Закону та узгоджується з вимогами частини 6 ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне повернути скаргу особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджуваної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Частиною 1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29.10.2015).

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Як убачається з матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді 11 лютого 2026 року о 09 год 00 хв , про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. Судове засідання проведено за відсутності ОСОБА_1 та ухвалено судове рішення.

11.02.2026 року на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 направлена копія постанови суду з повідомленням про необхідність сплати штрафу та судового збору.

Подаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 обґрунтовує пропуск строку тим, що не був присутній у судовому засіданні, копію постанови суду не отримував, а про її існування дізнався лише 03.03.2026 року після ознайомлення з матеріалами справи.

Разом з тим, зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 03.03.2026 року звертався до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи або фактично здійснював таке ознайомлення. Відсутні відповідні відмітки, розписки чи інші процесуальні документи, які б підтверджували зазначену обставину.

Таким чином, твердження скаржника щодо дати, з якої йому стало відомо про існування оскаржуваної постанови, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Крім того, сам по собі факт неучасті особи у судовому засіданні не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки особа повинна вживати заходів для своєчасного отримання інформації про результати розгляду справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не перешкоджали реалізації права правопорушника на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції у передбачений ст. 294 КУпАП строк.

Існування інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі апелянт не посилається у заяві про поновлення пропущеного строку.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м.Суми від 11 лютого 2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.