Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №469/6/26 — Миколаївський апеляційний суд

01.05.26

33/812/187/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 469/6/26

Номер провадження: 33/812/187/26 Головуючий суддя апеляційного суду Крамаренко Т.В.

Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.

за участю ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Костенюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Костенюк Марії Володимирівни на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552575 від 27 грудня 2025 року, водій ОСОБА_1 27 грудня 2025 року о 21 год 59 хв керував транспортним засобом ВАЗ-21102, державний номерний знак НОМЕР_1 по трасі М-14, у с-щі Березанка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного спьяніння на місці зупинки транспортного засобу шляхом продуття алкотестеру «Драгер» та від проходження медичного огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

He погоджуючись із зазначеною постановою суду, 02 квітня 2026 року адвокат Костенюк М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник ОСОБА_1 – адвокат Костенюк М.В. зазначала, що направлення ОСОБА_1 на огляд сп`яніння містить дату та час складення такого направлення, а саме: 27.12.2025 року о 21.55 год, однак з відеозапису, який додається до протоколу про адміністративне правопорушення, слідує, що 27.12.2025 року о 21.55 год. поліцейський не складав направлення на огляд водія на стан сп`яніння.

Звертає увагу суду на те, що відеозапис був припинений з 21.52 год. та поновлений о 22.06 год, натомість що відбувалося протягом 13 хвилин 27.12.2025 року невідомо, так як запис з нагрудного відео реєстратора не містить такої інформації.

Крім того, до 21.52 год. запис не містить інформації про те, що водієві ОСОБА_1 поліцейський повідомив про підстави проведення огляду на стан сп`яніння та пропонував пройти огляд на стан сп`яніння. Натомість відеозапис містить інформацію про те, що транспортний засіб зупинився та поліцейським проводився огляд цього транспортного засобу з приводу непрацюючої фари.

Загалом відеозапис, який додається до протоколу про адміністративне правопорушення містить наступну інформацію:

50.41 хв. запису (22.55 год. 27.12.2025 року): спроба поліцейського провести огляд на стан сп`яніння особи, яка перебуває на території ТЦК та СП, яка не керує транспортним засобом;

51.19 хв. запису: поліцейський стверджує, що не знає особу якій пропонує пройти огляд на ста сп`яніння;

53.14 хв. запису: поліцейський каже (далі пряма мова) «не обов`язково», але не пояснює, що саме не є обов`язковим;

1.5 год. запису (23.10 год. 27.12.2025 року): поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Однак, особа, якій пропонується пройти огляд на ста сп`яніння взагалі не керувала будь - яким транспортним засобом. Запис не містить інформації про зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , йому поліцейський не повідомляв про те, що він має ознаки алкогольного сп`яніння;

50.48 хв. запису (22.55 год. 27.12.2025 року): поліцейський стверджує, що не чує запахів, бо він хворіє. В такому випадку відомості внесені, до протоколу про адміністративне правопорушення, про наявність такої ознаки сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, є недостовірними.

За такого, на думку захисника матеріали про адміністративне правопорушення не містять належних, достатніх та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, матеріали справи складені відносно ОСОБА_1 , не містять достовірних відомостей/інформації про вчинення ним адміністративного правопорушення – відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вислухавши аргументи і доводи ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Костенюк М.В., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Постанова суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а його вина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши під час апеляційного розгляду наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи про адміністративне правопорушення з огляду на наступне.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством ( ст.1 КУпАП).

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він саме у такому стані керував транспортним засобом.

Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння;

- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (надалі Інструкція).

Зі змісту Інструкції вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Між тим, працівниками поліції під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 вказаний порядок в цілому дотримано не було.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ї ЕПР1 № 552575 від 27 грудня 2025 року, водій ОСОБА_1 27 грудня 2025 року о 21 год 59 хв керував транспортним засобом ВАЗ-21102, державний номерний знак НОМЕР_1 по трасі М-14, у с-щі Березанка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу шляхом продуття алкотестеру «Драгер» та від проходження медичного огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість відеозапис, що доданий працівниками поліції до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не свідчить про вчинення останнім вказаного адміністративного правопорушення з огляду на його зміст.

Так, вказаний відеозапис в повній мірі не відображає обставини, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис є не повним та містить принаймні три фрагменти події за участю ОСОБА_1 .

Зокрема, відеозапис починається ймовірно з фіксування на автомобільний відео реєстратор рух транспортного засобу ВАЗ-21102, державний номерний знак НОМЕР_1 , який за допомогою спеціальних сигналів зупиняє поліцейський автомобіль.

Наступний фрагмент відеозапису, фіксує за допомогою боді камери вже розмову працівників поліції та водія вказаного автомобіля біля транспортного засобу. Так, працівник поліції повідомляє водію про те, що в нього не горить ліва фара, на що водій погоджується та виправляє недолік на місці. Після чого, працівник поліції вимикає боді камеру. При цьому на самому відеозаписі зафіксовано, що відеозапис припинено 27.12.2025 р. о 21 год 52 хв

Суд звертає увагу на те, що під час спілкування працівників поліції з водієм біля транспортного засобу ВАЗ-21102, не було встановлено особу водія, наявність ознак алкогольного сп?яніння та те, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі.

Натомість відеозапис не фіксує обставини події, що відбувалась у проміжку часу з 21 год 52 хв до 22 год 06 хв, тобто з моменту спілкування працівників поліції з водієм вказаного транспортного засобу з приводу виявленої поламки біля автомобіля та до моменту руху поліцейського авто, який наздоганяє автомобіль ВАЗ-21102.

Слідуючий фрагмент відеозапису починається 27.12.2025 р. о 22 год 06 хв та фіксує момент руху автомобілю працівників поліції. З розмови між поліцейськими стає зрозуміло, що рухаються вони слідом за транспортним засобом ВАЗ-21102, державний номерний знак НОМЕР_1 , намагаючись його наздогнати. Продовжуючи рух, поліцейський автомобіль прибув до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки та намагався заїхати на території вказаної установи. Внаслідок чого, відбулась словесна сутичка між працівниками поліції та співробітниками зазначеної установи. Працівники поліції намагались знайти водія автомобіля ВАЗ-21102, аргументуючи це тим, що вказане авто заїхало на територію ТЦК. В подальшому, відбувається розмова працівника поліції з начальником вказаної установи, якому працівник поліції повідомляє, що його співробітник ймовірно маючи ознаки алкогольного сп?яніння втік з місця зупинки, тим самим ухиляється від проходження огляду. І лише після цього, під впливом обставин, які відбуваються та внаслідок розмови начальника ТЦК та ОСОБА_1 останній погоджується на розмову з працівниками поліції. При цьому ОСОБА_1 неодноразово звертає увагу на не доброчесність дій працівників поліції, у зв`язку з чим відмовляється від проходження будь яких оглядів на стан сп?яніння. Також він відмовляється від підпису у протоколі та інших матеріалах, що були складені відносно нього.

Окремо, слід звернути увагу на той факт, що вже після складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, працівник поліції намагається встановити посадове становище ОСОБА_1 як військовослужбовця, його посаду та звання.

Таким чином, на думку суду такі дії працівників поліції не узгоджуються з Порядком проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначеним законом.

До того ж, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Костенюк М.В. наголошували на допущені працівниками поліції порушення вимог законодавства щодо складання відносно ОСОБА_1 адміністративного матеріалу.

Вказане свідчить, про відсутність сукупності обставин, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи вищенаведене та застосовуючи закріплений в ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки працівниками поліції було не дотримано належним чином проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та належного оформлення його результатів, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, не доведена.

Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552575 від 27 грудня 2025 року.

За такого, є слушними доводи апеляційної скарги щодо недотримання працівниками поліції в повному обсязі процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення, з огляду на встановлені апеляційним судом порушення, які мали місце під час оформлення поліцейськими матеріалів щодо адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії.

Проте, необхідність дотримання вимог ст. 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог ст.6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає апеляційному суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, а також положення статті 62 Конституції України суд першої інстанції помилково дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним 27 грудня 2025 року правопорушення, оскільки не доведено належними та допустимими доказами наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

За такого, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті130 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, су Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Костенюк Марії Володимирівни задовольнити.

Постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Крамаренко