Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №128/577/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/577/25

Провадження № 22-ц/801/1067/2026

Категорія: 11

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 рокуСправа № 128/577/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Вінницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи, постановлену у складі судді Бондаренко О. І. в м. Вінниця, дата складення повного судового рішення відповідає даті її постановлення, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2025 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою шляхом припинення права володіння гідротехнічною спорудою, скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу та реєстраційної справи, визнання правочинів недійсними.

05 січня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Тиховського М. О. подав до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (21021, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Василя Порика, буд. 8), які мають відповідну ліцензію. На вирішення експертам поставлено питання:

1) Чи відносяться гідротехнічна споруда загальною площею 1 425 кв.м, що складається з греблі № 1 та водопропускної споруди № 2, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:01:007:0140, загальною площею 1,251 га, та знаходиться за адресою: Вінницький район, територія Якушинецької сільської ради, урочище «Кринички», приміщення № 2 та гідротехнічна споруда загальною площею 1 795 кв.м, що складається з греблі № 1 та водопропускної споруди № 2, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:01:007:0141, загальною площею 3, 3416 га, та розташована за адресою: урочище «Кринички», приміщення 4, територія Якушинецької сільської ради, Вінницький район, Вінницька область до гідроспоруд незахисного значення?

Не погодившись із вказаною ухвалою, керівник Вінницької окружної прокуратури Вінницької області 23 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції призначив судову експертизу з питань, що не мають значення для справи та які не входять до предмету доказування. Позов обґрунтований, зокрема, тим, що спірні гідротехнічні споруди є приналежністю та складовою частиною відповідних водних об`єктів, у зв`язку з чим не можуть передаватись у приватну власність. Обґрунтованість вказаних підстав позову підтверджена висновками Верховного Суду у справі № 128/1243/22 (постанова Верховного Суду від 05 червня 2024 року), у якій брали участь ті самі сторони, за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що незалежно від цільового призначення будь-яка ГТС – це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання ГТС без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

Водночас судом призначено експертизу щодо належності спірних гідротехнічних споруд до гідроспоруд незахисного значення, однак вказані обставини, не входять до предмета доказування та не мають значення для справи, у зв`язку з чим відсутні передбачені ст. ст. 102, 103 ЦПК України підстави для призначення відповідної експертизи.

Посилання представника відповідача у клопотанні про призначення експертизи на Закон України «Про забезпечення простежуваності водних біоресурсів та/або продукції, виробленої з водних біоресурсів», який не набрав чинності, не може бути підставою для призначення відповідної судової експертизи.

Як зазначено у судовій практиці Верховного Суду, набуття права приватної власності на ГТС, що забезпечують існування водних об`єктів, які перебувають на земельній ділянці державної/комунальної форми власності, є неправомірним в силу положень ст. 59 ЗК України за ст. ст. 186 – 188, 377 ЦК України.

27 березня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Тиховського М. О. через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Основними доводами відзиву є те, що 30 квітня 2025 року було прийнято ЗУ «Про забезпечення простежуваності водних біоресурсів та/або продукції виробленої з водних біоресурсів», який набирає чинності 30 квітня 2026 року. Відповідно до розділу ІХ «Прикінцевих положень» даного закону було внесено зміни до Закону України «Про аквакультуру», а саме його було доповнено ст. 14-3 такого змісту: «Порядок приватизації гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури незахисного значення. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми та гідротехнічні споруди для цілей аквакультури незахисного значення, які використовуються суб`єктами аквакультури на умовах оренди, можуть бути приватизовані у порядку, визначеному ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна». Тобто даним законом надано можливість здійснення приватизації гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми та гідротехнічної споруди для цілей аквакультури незахисного значення.

Як наслідок і виникла необхідність у поданні даного клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи яке суд першої інстанції задовольнив з метою належного та всебічного розгляду справи. Оскільки у випадку встановлення того, що спірні гідротехнічні споруди мають незахисне значення, вони, як наслідок, вони можуть перебувати у приватній власності фізичних осіб що в свою чергу може вплинути на прийняття законного та обґрунтованого рішення по даній справі.

10 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Якушинецької сільської ради Бабій В. М. подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати у його відсутність, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Якушинецької сільської ради Бабій В. М. подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, апеляційну скаргу підтримав просив її задовольнити.

В судовому засіданні прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури Іжаківська В. О. підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тиховський М. О. заперечив проти апеляційної скарги, підтримали доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, а тому їх неявка відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції у її мотивувальній частині обмежився цитуванням норм процесуального права, які стосуються призначення експертизи та вказав, що призначення експертизи необхідне для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справ. При цьому суд не навів жодних конкретних підстав для проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, що стосується предмета доказування, не наведено аргументів для з`ясування яких саме обставин, необхідне призначення у справі будівельно-технічної експертизи, і чому для повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є залучення спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Як убачається зі змісту позовних вимог, предметом даного спору є правомірність набуття відповідачами права приватної власності на гідротехнічні споруди як складових частин водних об`єктів, розташованих на території Якушинецької сільської ради.

Водночас суд першої інстанції призначив судову будівельно-технічну експертизу з метою з`ясування питання про віднесення спірних гідротехнічних споруд до гідроспоруд незахисного значення, хоча нараз таке поняття як «гідроспоруд незахисного значення» відсутнє в законодавстві України.

Відтак колегія суддів вважає, що зазначене питання не входить до предмета доказування у цій справі, оскільки вирішення спору залежить не від класифікації гідротехнічної споруди за її функціональним призначенням, а від встановлення її правового статусу як складової частини водного об`єкта та правомірність перебування у приватній власності.

Таким чином, встановлення обставин, на з`ясування яких призначено експертизу, саме по собі не має вирішального значення для правильного вирішення спору.

Крім того, поставлене судом на вирішення експерта питання фактично спрямоване на встановлення правового режиму спірного об`єкта, що є питанням права, а не факту, та відноситься до виключної компетенції суду.

Посилання сторони відповідача на положення Закону України «Про забезпечення простежуваності водних біоресурсів» № 4398-ІХ як на підставу для призначення експертизи є невірним, оскільки зазначений закон не набрав чинності, а отже не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки за загальним правилом закріпленим в статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постановах Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі №372/1662/18, від 08 листопада 2018 року у справі №910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі №910/9394/17, зроблено правовий висновок, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Призначивши у справі судову будівельно-технічну експертизу без належного обґрунтування необхідності її призначення, без наведення мотивів для прийняття такого судового рішення, зупинивши провадження у справі, суд порушив право сторін судового процесу на розумні строки розгляду справи та принцип змагальності, який є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, доводи викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).

Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 377, 379- 383, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало