Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №133/88/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/88/25

Провадження № 22-ц/801/939/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокуСправа № 133/88/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року, ухвалене суддею Гуменюком О.О., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У січні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №500729159 у розмірі 240 915,47 грн, з яких: 184 140,61 грн – заборгованість по тілу кредиту; 56 774,86 грн – заборгованість по відсотках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту №500729159. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, однак позичальник своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 240 915,47 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

У скарзі зазначає, що 04 листопада 2022 року між сторонами укладено кредитний договір у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису, який був відправлений на мобільний телефон відповідача, підтвердженням чого є долучена до позовної заяви довідка про ідентифікацію. Факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Судом першої інстанції не враховано, що здійснивши часткову оплату, а саме 748,07 грн по тілу кредиту та 3 133,32 грн за відсотками за користування кредитом, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. У виписці по рахунку, що долучена позивачем до матеріалів справи чітко зазначено, самим відповідачем, призначення платежу, а саме погашення кредиту за кредитним договором №500729159 вiд 04 листопада 2022 року, платник ОСОБА_1 .. Суд не дотримався вимог процесуального законодавства щодо виконання обов`язку належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами (випискою по рахунку), не врахував часткового виконання відповідачем зобов`язань згідно кредитного договору.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що факт підписання 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500729159, графіку платежів (додаток №1 до Угоди про надання кредиту), паспорту споживчого кредиту та акцепту банку не підтверджується матеріалами справи через відсутність підпису відповідача. Тобто відсутні докази, що саме з цими умовами ознайомлювався відповідач.

Отже суд вважав, що докази щодо існування письмової домовленості письмового договору між позивачем та відповідачем щодо отримання кредитних коштів, конкретну домовленість щодо нарахування процентів та їх сплати за користування у справі відсутні. Тому вимоги в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом є не доведеними.

Також матеріали справи не містять жодних достатніх доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за вказаним у позові кредитним договором №500729159 від 04 листопада 2022 року кредитних коштів у розмірі 184 888,68 грн.

Судом зазначено, що долучені позивачем до позовної заяви матеріали не містять достатніх доказів на підтвердження відкриття рахунку на ім`я відповідача, зарахування на цей рахунок суми кредиту у розмірі 184 888,68 грн та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не в повній мірі відповідають обставинам справи.

У матеріалах справи наявна Оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту.

Згідно умов розділу 1 «Умови споживчого кредиту» вказаної Оферти: сума кредиту становить 184 888,68 грн; процентна ставка річних – 24%; строк кредиту – 90 місяців.

Датою повернення кредиту є 04 травня 2030 року. Для повернення заборгованості за Угодою позичальник пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 (пункт 2).

Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 501381926 від 29 жовтня 2021 року розміром 184 888,68 грн, спосіб видачі – переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк» (пункт 3) (а.с.69-70 т.1).

Також у матеріалах справи наявний Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року, у якому зазначено, що АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року (а.с.71-72 т.1).

Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року визначено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг (а.с.73-76 т.1).

Аналогічні умови відображені і в Паспорті споживчого кредиту (а.с.68 т.1).

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №500729159, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором у загальному становить 240 915,47 грн: 184 140,61 грн – заборгованість по тілу кредиту; 56 774,86 грн – заборгованість по відсотках.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Заперечуючи щодо вимог позову у суді першої інстанції ОСОБА_1 вказував про те, що надані позивачем документи на підтвердження факту укладення з ним кредитного договору не містять ані його власноручного підпису, ані електронного цифрового підпису із зазначенням одноразового ідентифікатора.

Апеляційний суд вважає слушною позицію відповідача в цій частині, оскільки Оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року, Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року, Додаток №1 до Угоди про надання кредиту №500729159 від 04 листопада 2022 року та Паспорт споживчого кредиту не містять фізичного підпису позичальника, яким за змістом вказаних документів є ОСОБА_1 .. Так само вказані документи не містять відомостей про їх підписання електронним підписом.

Додана до позовної заяви довідка АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію, в якій зазначається номер одноразового ідентифікатора та дату його відправки ОСОБА_1 , за наявності заперечень відповідача, не може братися до уваги як належний доказ на підтвердження викладених в ній обставин, оскільки ця довідка складена одноособово представником банку, не містить підпису такого представника та дати її складення.

Відтак, не можна вважати, що викладені у вказаних вище документах умови кредитування стосуються відповідача ОСОБА_1 ..

Разом з тим, вказане не може бути підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, крім вказаних вище документів АТ «Сенс Банк» разом із позовною заявою було надано виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 04 листопада 2022 року по 12 березня 2024 року, сформовану 12 березня 2024 року представником банку (а.с.23-37 т.1).

Із вказаної виписки слідує, що 04 листопада 2022 року АТ «Сенс Банк» здійснило перерахування коштів за кредитним договором №500729159 від 04 листопада 2022 року в розмірі 184 888,68 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.

Апеляційний суд, дослідивши надану позивачем виписку вважає, що вона відповідає визначеним статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктом 63 згаданого Положення від 04 липня 2018 року №75 вимогам, підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, а відтак є належним та допустимим доказом у справі.

Вказані положення не вимагають, щоб на виписці був підпис уповноваженої особи або печатка банку, про що вказував ОСОБА_1 у відзиві на позов, а лише зазначено, що вона повинна містити або особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, складанні виписки з рахунку клієнта чи печатку банку.

У виписці зазначено, що вона складена представником АТ «Сенс Банк» «Kleontieva», тобто ідентифікація особи, яка брала участь у складанні виписки, є можливою.

А відтак вказана виписка є належним доказом на підтвердження факту отримання 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №500729159 у розмірі 184 888,68 грн.

Як слідує з розрахунку заборгованості, 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 сплачено 3 881,39 грн на погашення заборгованості, з яких (згідно розрахунку заборгованості ) 748,07 грн спрямовано на погашення тіла кредиту, а 3 133,32 грн - на погашення заборгованості за процентами.

Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21 і така практика є усталеною.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15).

У цій справі ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, розмір заборгованості за тілом кредиту не спростував, а тому апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість в розмірі 184 140,61 грн, яка не повернута АТ «Сенс Банк».

ОСОБА_1 , заперечуючи щодо вимог позову, клопотань про витребування з банківської установи доказів на підтвердження: факту належності (чи навпаки) йому рахунку № НОМЕР_1 ; отримання (чи неотримання) коштів в розмірі 184 888,68 грн; зарахування (чи відсутності такого зарахування) коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 748,07 грн та за процентами в розмірі 3 133,32 грн не подав, тобто не спростував надані позивачем докази.

Разом з цим, підстав для стягнення заборгованості за процентами не має, оскільки за умови відсутності доказів на підтвердження факту підписання відповідачем кредитного договору, апеляційний суд позбавлений можливості встановити умови щодо розміру процентної ставки та порядку їх нарахування (сплати).

Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Таким чином, апеляційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 209,68 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3 314,52 грн пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №500729159 у розмірі 184 140 (сто вісімдесят чотири тисячі сто сорок) гривень 61 копійку, що становить заборгованість по тілу кредиту.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 209 (дві тисячі двісті дев`ять) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 314 (три тисячі триста чотирнадцять) гривень 52 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета