Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №128/4251/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/4251/25

Провадження № 33/801/361/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

при секретарі судового засідання: Козюмі Д.О.,

за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Клострейх Олени Володимирівни,

розглянув у режимі відеоконференції апеляційну скаргу останньої на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481376 від 12 жовтня 2025 року, цього ж дня о 18 год. 20 хв. в с-щі. Вороновиця, Вінницького району Вінницької області по вул. Шевченка, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Carnival», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що було зафіксовано на нагрудні відеореєстратори, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 – адвокат Клострейх О.В. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи, що оскаржувана постанову винесена з неврахування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано належну оцінку порушенням з боку поліцейських процедури огляду на стан сп`яніння, невстановлення факту виконання апелянтом обов`язків військової служби під час події, зокрема неврахування особливостей, передбачених ст. 266?1 КУпАП для військовослужбовців, і невідповідність пропозиції проходження огляду на сп`яніння вимогам ст. 266 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Крім того, апелянт посилається на порушення презумпції невинуватості судом першої інстанції та обов`язок суду всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481376 від 12 жовтня 2025 року, цього ж дня о 18 год. 20 хв. в с-щі. Вороновиця, Вінницького району Вінницької області по вул. Шевченка, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Carnival», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що було зафіксовано на нагрудні відеореєстратори, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, внаслідок чого складений даний протокол.

До протоколу доданий акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів де зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння із використання спеціальних технічних засобів (а.с. 2) та направлення на медичний огляд до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка» водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 12 жовтня 2025 року у зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, нечітка мова (а.с. 3).

Крім того, до матеріалів справи долучені відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських , якими зафіксовано хронологію подій 12 жовтня 2025 року за участі ОСОБА_1 , з яких вбачається, що працівниками поліції за допомогою спеціального звукового сигналу було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме непрацюючі стоп-сигнали. Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 ті виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на які вказали ОСОБА_1 , та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, в медичному закладі, а також пояснили, що він може відмовитися від проходження такого огляду і в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду.

При цьому, працівник поліції двічі роз`яснив ОСОБА_1 його права передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. На чергову пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , хоча й не озвучив свою відмову, проте махнув головою, що не буде проходити огляд (18:23 год. на відео). Після уточнення працівником поліції щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду останній підтвердивсвою позицію.

Зазначені обставини були підтверджені інспектром відділу поліції №5 (м.Немирів) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Костюком Я.І. у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного (іншого) сп`яніння і оформлення його результатів.

Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Вказані ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 визначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481376 від 12 жовтня 2025 року.

Відповідно до п. 6, 7 Розділу І цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об’єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп’яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що його вина цілком доведена матеріалами справи. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння зафіксований відповідними, належними достовірними та достатніми доказами, які узгоджуються між собою, із іншими доказами у справі та є підтвердженням наявності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у його відмові як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

За викладених фактичних та об`єктивних обставин справи з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові суду першої інстанції від 09 березня 2026 року, слід погодитися, оскільки вони є правильними, виваженими, належно умотивованими в установленому порядку.

Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт посилається на порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння з огляду на те, що він є військовослужбовцем, і такий огляд має проводитися відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП та Порядку про направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.01.2024 №32

Відповідаючи на доводи апелянта щодо порушення поліцейськими процедури складення протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки він є військовослужбовцем, апеляційний суд зазначає таке.

Положення статті 266-1 КУпАП та зазначеного Порядку регламентують особливості огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважатися, що вони є обов`язковими для військової служби або перебувають на території військових частин.

З матеріалів справи, зокрема з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, вбачається, що ОСОБА_1 керував цивільним транспортним засобом, був зупинений за порушення ПДР та під час спілкування з працівниками поліції жодним чином не зазначив, що є військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби в цей момент. Жодних доказів перебування під час інкримінованих подій при виконанні службових обов`язків апелянтом не надано. Відтак, працівники поліції правомірно діяли відповідно до загальних норм ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що поліцейські порушили послідовність пропозицій проходження огляду, а саме: одночасно пропонували на місці та в закладі охорони здоров`я, через що ОСОБА_1 розгубився і не зрозумів, на що його будуть оглядати, спростовуються безперервним відеозаписом події.

На відеозаписі чітко зафіксовано, що працівники поліції виявили у водія ознаки саме алкогольного сп`яніння, про що йому прямо повідомили. Поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, після чого чітко запитали, чи буде він проходити огляд на стан сп`яніння. Апелянт на відеозаписі свідомо хитає головою на знак відмови, а на уточнене запитання поліцейського відповідає ствердно відмовою. Таким чином, сукупність дій поліцейських була зрозумілою, а відмова ОСОБА_1 — однозначною і свідомою.

Крім того, чинне законодавство не вимагає від поліцейського розмежовувати пропозиції проходження огляду на стан сп`яніння на місці та у закладі охорони здоров`я. Більш того, із зазначених вище відеозаписів убачається, що поліцейським неодноразово пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а уже після того запропоновано варіанти проходження огляду як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я та чітко роз`яснено наслідки відмови від такого проходження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до власного суб`єктивного тлумачення норм законодавства і не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують.

Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного вимогу апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задоволення.

У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов`язок національного суду переконатися, що провадження у цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).

З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об`єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Клострейх Олени Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий