Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №740/5977/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5977/25

Провадження № 2/740/281/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Дударця Д.В.,

за участю секретаря Каленіченко Т.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Ніжина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2025 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кубрак Ю.І., звернулися до суду з позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 , спадщину після смерті якої прийняв її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 згідно зі статтями 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

29.08.2025 Бахмацькою державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за заявою сина ОСОБА_1 було заведено спадкову справу №196/2025.

Як зазначено у позові, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_4 спадщину після смерті якого прийняли позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом подачі до Ніжинської державної нотаріальної контори відповідних заяви, на підставі якої заведено спадкову справу № 556/1999.

До складу спадкового майна після смерті батьків позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 входить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Спадковий будинок був побудований батьками позивачів за власні кошти до 05.08.1992 згідно з рішенням № 243 виконавчого комітету Ніжинської міської Ради депутатів трудящих від 28.06.1979 «Про відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво» та Договору б/н, укладеного з виконавчим комітетом Ніжинської міської Ради депутатів трудящих від 28.08.1973 «Про надання у безстрокове користування земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво».

При зверненні до нотаріуса з питань оформлення спадщини у видачі свідоцтва про право на нерухоме майно позивачам було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа, а тому просили у судовому порядку:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 04.11.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та у справі призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання учасники справи не з`явилися. У поданих до суду письмових заявах про розгляд справи без участі представник позивача позов підтримав, а представник відповідача заявлені позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в підготовчому судовому засіданні в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

З рішення № 243 виконавчого комітету Ніжинської міської Ради депутатів трудящих від 28.06.1973 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці площею 550 кв.м по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 28.08.1973, укладеного з виконавчим комітетом Ніжинської міської Ради депутатів трудящих, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві безстрокового користування передана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , місце 10 загальною площею 550 кв.м, для будівництва житлового будинку жилою площею 37,5 кв.м, з кількістю трьох кімнат.

З технічного паспорту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 11.08.2025, встановлено, що домоволодіння складається з вітальні площею 12,7 кв.м, трьох житлових кімнат загальною площею 44,7 кв.м, столової площею 13,2 кв.м, кухні площею 5,8 кв.м та двох приміщень загальною площею 11,9 кв.м. Рік побудови житлового будинку - 1973.

Таким чином житловий будинок по АДРЕСА_1 згідно з технічною документацією був збудований в 1973 році, на праві спільної сумісної власності належав подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували у шлюбі з 31.06.1971.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.05.1996.

До складу спадщини входить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 196/2025, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 .

Спадщину після ОСОБА_3 прийняв її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, оскільки фактичного вступили в управління та володіння спадковим майном, успадкувавши по 1/4 частці спадкового будинку, що підтверджується довідкою № 799 виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.02.2010.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжині Чернігівської області помер батько позивачів ОСОБА_4 .

До складу спадщини входить 3/4 частки (1/2 частка як власника у спільному сумісному майні подружжя та 1/4 частка успадкована після дружини) житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 556/1999, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інших спадкоємців не встановлено.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці за законом після смерті батька успадкували по 3/8 часток спадкового будинку.

29 серпня 2025 року позивачі з метою оформлення спадщини звернулися до Бахмацької державної нотаріальної контори, проте державний нотаріус Кухта Т.О. листом від 29.08.2025 № 630/02-14 роз`яснила про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Норми права, які були застосовані судом

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року – норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 527 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Мотивована оцінка та висновки суду

Судом установлено, що будівництво ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювалось на відведеній їм в установленому порядку земельній ділянці та завершилось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, відповідно до положень якого виникнення права власності на будинок не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 05.08.1992 № 449 (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35/18/1).

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували об`єкт нерухомості, до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи у виді технічного паспорту на нього, що підтверджувало перебування такого об`єкту в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності на об`єкти нерухомості, збудовані до 5 серпня 1992 року.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на 1/4 частку житлового будинку та приналежних будівель, як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_3 та 3/8 частки за законом після смерті батька ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_2 набула право власності на 3/8 частки за законом після смерті батька ОСОБА_4 , однак не можуть отримати правовстановлюючі документи на відповідні частки нерухомого майна, тому це право підлягає захисту судом шляхом його визнання.

На підставі наведеного, керуючись статями статтями 10, 12, 13, 76, 80, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 328, 392,1216-1218,1268-1270 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , року народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Ніжинська міська рада Чернігівської області, ЄДРПОУ: 34644701, адреса: пл. І. Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600.

Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ