Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №750/3640/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3640/26

Провадження № 2/750/2312/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Косенка О.Д.,

секретаря – Суконнової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 88636 грн 81 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем та Акціонерним товариством «Укрсиббанк» укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит на суму 49500 грн. на придбання товару на умовах визначених кредитним договором. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірному розмірі.

Представник позивача в своєму позові просив справу розглядати без його участі, позов підтримує.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 01.05.2026 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання Відповідачем копії ухвали суду, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило.

Від представника позивача 28.04.2026 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду не позивач заперечує.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подала, будь-яких клопотань та заяв від неї не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

09 липня 2020 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (банк) та Відповідачем було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96531277000, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Картка з лімітом Шопінг картка 55 grace» поточний рахунок, який обслуговується згідно цього договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, а саме: поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України (далі - картковий рахунок) (а.с. 14-15).

Відповідно до пункту 1.2. договору банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта (ліміт кредитування), а клієнт зобов?язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами.

Ліміт кредитування встановлюється у розмірі 19500 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 05.08.2022 (пункт 2.1.1 договору).

Пунктом 2.1.4 договору визначені, зокрема, такі умови обслуговування ліміту кредитування: процента ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та безготівковими операціями 55% річних; процента ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями протягом пільгового періоду - 0,00% річних. Пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів.

21 серпня 2024 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 281 (а.с. 48-51).

Згідно із пунктом 2.1. вказаного договору за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені у реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток 2 до цього договору). Після підписання акту приймання-передачі права вимоги клієнт втрачає права на будь-які платежі боржників в оплату їх заборгованостей за первинними договорами, за якими право вимоги перейшло до фактора.

Копією платіжного доручення № 5448 від 27 серпня 2024 року підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Акціонерному товариству «Укрсиббанк» 4554475,51 грн. згідно з договором факторингу № 281 від 27 серпня 2024 року (а.с. 52 на звороті).

З копії Реєстру боржників до договору факторингу № 281 від 27 серпня 2024 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 96531277000 від 09 липня 2020 року в сумі 88636 грн. 81 коп. (а.с. 51 на звороті).

Крім того, позивач направив письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у заяві-анкеті на отримання кредиту, та підтверджується довідкою реєстрації місця проживання, просив виконати зобов`язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а саме: погасити заборгованість в загальному розмірі 88636 грн 81 коп. Однак станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором № 96531277000 від 09.07.2020 відповідачем не погашена (а.с. 53).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак відповідач свої зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, за розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за договором становить 88636 грн. 81 коп., до якої входить: 32981 грн. 56 коп. тіло кредиту; 55655 грн. 25коп. проценти.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується виписками по рахунку відповідача (а.с. 17 на звороті-45,46).

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.

За вказаних обставин, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, не повернув отримані грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними як первісному кредиторові, так і позивачу, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягають задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року (а.с. 55 на звороті).

Згідно із копією акту № 579 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09 березня 2026 року вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «Апологет» позивачу, становить 8000 грн. (а.с. 56).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, 1, корп. 28, поверх 4, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 88636 (вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя