Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №750/4425/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4425/26

Провадження № 2/750/2624/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

у квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу, зареєстрованого 16.05.2007, мотивуючи позов тим, що протягом останніх декількох років стосунки між ними розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, внаслідок чого стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, фактично сім`я припинила існування з початку 2025 року. На даний час подружжя проживають разом, але сімейного життя не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Шлюб носить лише формальний характер, а його збереження суперечить інтересам позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, сторонам надано строк для подачі заяв по суті справи.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує просить задовольнити.

Відповідач через канцелярію суду також подав заяву про розгляд справи без його участі, проти розірвання шлюбу не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16 травня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 672 (а.с. 8).

Подружні відносини сторони фактично припинили, спільного господарства не ведуть. Подальше збереження шлюбу позивач вважає не можливим та суперечить інтересам сторін, що підтверджується заявами по суті справи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно з п. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, враховуючи що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, підстав для досягнення примирення між сторонами суд не вбачає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову, розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України при ухваленні рішення суд має вирішити питання про розподіл судових витрат.

За змістом ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн за вимогу про розірвання шлюбу.

Позивач вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не заявляє, а тому керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, визначеним у ст. 13 ЦПК України, суд залишає їх за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ч. 3 ст. 105, ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 травня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 672, розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олег КОСЕНКО