Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №732/235/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/235/26

Провадження № 2/732/294/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді – Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Директор «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №3256604 від 26.09.2021 у розмірі 16666,24 грн. Також ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26 вересня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3256604, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим договором. Згідно умов договору сума кредиту становить 7000.00 грн, кредит надається стоком на 30 днів. Строк дії договору – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше одного календарного року. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

29 листопада 2021 року було укладено договір №29/11-1, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 3256604 від 26.09.2021.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, і до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 3256604 від 26.09.2021. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 3256604 від 26.09.2021

Відповідачка не виконала умови кредитного договору, не повернула кредит, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Загальний розмір заборгованості відповідачки за договором № 3256604 від 26.09.2021 становить 16666,24 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 9429,00 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 204,45 грн – інфляційні збитки; 32,79 грн – 3 % річних.

Ухвалою судді від 04 березня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з`явився, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а. с. 9).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою реєстрації її місця проживання згідно відповіді відділу ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області від 26.02.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 145). Згідно із відмітками поштового відділення поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 06.04.2026 та 01.05.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 152, 160).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 26 вересня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3256604 (а. с. 60-62).

Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором.

Тип кредиту – фінансовий кредит. Розмір (сума) кредиту – 7000,00 грн (п.1.2.,1.3. договору).

Кредит надається строком на 30 днів (основний строк, строк А). Термін (дата повернення) кредиту – 26.10.2021 (п.1.4.,1.5. договору).

Пунктом 1.6. договору передбачено, що з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти за кожен день строку користування кредитом у розмірі – 1,9900%.

У п. 1.7. договору вказано, що сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником у повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6. та повернення кредиту у визначений у а. 1.5. термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (строк Б, пролонгований строк), а зазначена у п. 1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

Згідно з 1.12. строк дії договору – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року.

На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 29653,85%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 11179,00 грн. У випадку настання умов, передбачених п.1.7 договору, орієнтовна ефективна річна процентна ставка складатиме 819,43%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 16429,00 грн (п.1.13. договору).

Згідно з п.2.1. договору кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору. Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем – 537523ХХХХХХ4201 (п. 2.3. договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору, а також із діючими Правилами надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими кредитодавцем та розміщеними на сайті кредитодавця з моменту укладення цього договору. Підписанням цього договору позичальнику підтверджує, що йому надана уся інформація згідно із ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію».

Як убачається із кредитного договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису, зокрема відповідачкою ОСОБА_1 договір підписано одноразовим ідентифікатором В-255483 (а. с. 62).

Відповідачка також підписала паспорт споживчого кредиту ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», у якому міститься інформація щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та додаткова інформація (а. с. 96-97).

На підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 7000,00 грн позивачем надано квитанцію ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» №5305f9d8-4018-439a-a267-3ea6262267e6_637682440720468067 про здійснення операції з переказу коштів, деталі операції: код платника 37615055; платник – ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС»; банк платника – АТ «ПУМБ», отримувач – власник платіжної картки НОМЕР_2 ; дата здійснення операції – 26.09.2021; сума – 7000,00 грн (а. с. 104).

Згідно із інформацією АТ «Акцент-Банк», наданою на вимогу суду, віртуальна картка №5375235102384201 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ). Фінансовий номер, на який відправляється інформація - НОМЕР_4 , номер знаходився в анкетних даних клієнта. Факт зарахування 26.09.2021 на вказану картку грошових коштів у сумі 7000,00 грн підтверджується випискою про рух коштів за період з 26.09.2021 по 03.10.2021 (а. с. 162, 164-169).

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Відповідачка, всупереч умовам договору про споживчий кредит № 3256604 від 26.09.2021, взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора, становила 16429,00 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 9429,00 грн – заборгованість за відсотками (а. с. 105-106).

29 листопада 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір про відступлення прав вимоги №29/11-1, відповідно до якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а. с. 14-23).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу про відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29.11.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3256604 в сумі 16429,00 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 9429,00 грн – заборгованість за процентами (а. с. 35).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (станом на 10.01.2023) після відступлення права вимоги первинним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 29.12.2021 по 23.02.2022 нараховані інфляційні збитки у розмірі 204,45 грн та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 32,79 грн, загальна сума до стягнення становить 16666,24 грн (а. с. 107).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 за договором № 3256604 від 26.09.2021 (а. с. 36-46).

04 лютого 2025 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Додаткову угоду №10/11 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 відповідно умов якої, сторони погодили внести зміни до Реєстру боржників в електронному та друкованому вигляді (а.с.57-59).

Згідно з Витягом з Додатку №1 до Додаткової угоди №10/11 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3256604 від 26.09.2021 складає 16666,24 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 9429,00 грн – заборгованість за процентами, 237,24 грн – відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а. с. 71).

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивач у справі) наділено правом вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № 3256604 від 26.09.2021, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, становить 16666,24 грн, з яких: 7000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 9429,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 204,45 грн – інфляційні збитки; 32,79 грн – 3 % річних (а. с. 13).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір № 3256604 від 26.09.2021 був укладений в електронній формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) плата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Факт прострочення відповідачкою сплати заборгованості за наведеним договором не спростовано, доказів оплати відповідачкою заборгованості в повному обсязі суду не надані.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів розірвання або визнання недійсними договору № 3256604 від 26.09.2021 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед позивачем щодо сплати кредиту) та/або договору про відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29.11.2021, договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, у зв`язку з чим заявлені в цій частині позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Як вже зазначалося судом, при укладенні кредитного договору №3256604 від 26.09.2021 сторони договору погодили, що кредит надається строком на 30 днів (основний строк, строк А). Термін (дата повернення) кредиту - 26.10.2021 (п.1.4.,1.5. договору).

Водночас, п.1.7. кредитного договору передбачено, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником у повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6. та повернення кредиту у визначений у п. 1.5. термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (строк Б, пролонгований строк), а зазначена у п. 1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» за договором № 3256604 від 26.09.2021 ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором у визначений договором термін (основний строк), у зв`язку з чим строк надання кредиту було автоматично пролонговано на строк 30 календарних днів, дата повернення кредиту – 25.11.2021 (а. с. 105-106).

Враховуючи, що станом на дату повернення кредиту заборгованість за кредитним договором №3256604 від 26.09.2021 відповідачкою не погашена, а нарахування відсотків відбувалося первісним кредитором у межах строку кредитування, з урахуванням автопролонгації, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 9429,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 інфляційних збитків у розмірі 204,45 грн та 3% річних у розмірі 32,79 грн за порушення грошового зобов`язання, то суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше

не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не сплатила вчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушила зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (станом на 10.01.2023) убачається, що після відступлення права вимоги первинним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 29.12.2021 по 23.02.2022 нараховані інфляційні збитки у розмірі 204,45 грн та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 32,79 грн (а. с. 107).

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, у добровільному порядку не повернула отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними як первісному кредитору, так і позивачу, враховуючи, що дія п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на період нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання не розповсюджується, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0612470116 від 13.02.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду сплачено 2662,40 грн судового збору, позовні вимоги задоволені повністю, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмір 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024, укладений 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а. с. 83-87), заявка на надання юридичної допомоги №368 від 01.01.2026 по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 (договір №3256604) (а. с. 94), витяг з Акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, згідно якого вартість наданих послуг складає 9000,00 грн (а. с. 95).

При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідачкою не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з неї витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідачки щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог повністю, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).

Керуючись статями 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №3256604 від 26.09.2021 у розмірі 16666,24 грн, з яких : 7000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 9429,00 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 204,45 грн – інфляційні збитки; 32,79 грн – 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2662,40 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на правову допомогу.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 01.05.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко