Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №645/4900/24 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4900/24

Провадження № 1-кп/645/365/26

В И Р О К

Іменем України

30 квітня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

в с т а н о в и в:

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 року введено воєнний стан.

Судом встановлено, що 07.05.2024 року приблизно о 21-15 години ОСОБА_4 , перебував в будинку за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , де між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 на підґрунті особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний намір спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , перебуваючи у квартирі ОСОБА_5 за вищевказаною адресою, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, наніс ОСОБА_5 удар кулаком правої руки в область лівої частини верхньої щелепи, від якого ОСОБА_5 впав на підлогу. Так, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/457-С/2024 від 25.06.2024 року, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої щелепи за типом Ле Фор II у вигляді багатоуламкового перелому альвеолярних відростків верхньої щелепи з обох боків зі зміщенням (переважно ліворуч), перелому тіла верхньої щелепи та передніх стінок верхньощелепних пазух з обох боків зі зміщенням ліворуч, перелому носової перегородки, перелому носових кісток зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, яке спричинило тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дні), (згідно п.п. 2.2.1 а, б, в, і 2.2.2 Наказу МОЗ України від 17.01.1995 року).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, не оспорював фактичні обставини справи та докази, викладені в обвинувальному акті. Пояснив про обставини скоєння злочину, як викладено вище.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі потерпілий ОСОБА_5 , який надав до суду заяву, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що раніше не судимий, військовослужбовець, одружений, має малолітню дитину, на диспансерному (профілактичному) обліку у КНП ХОР «Обласна наркологічна лікарня» не перебуває, впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР не звертався.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обтяжуючих обставин покарання, особу обвинуваченого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Призначення даного покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Міра запобіжного заходу у цьому кримінального провадженні відносно ОСОБА_4 не обиралась.

Щодо вирішення заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у сумі 20 000 гривень, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128 КПК України - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

За нормами ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У п.7 ч.1 ст.368 КПК України зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 20000 гривень. Саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого і не призведе до його безпідставного збагачення, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 30.04.2026 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцяти тисяч) гривень 00 копійок.

Речовий доказ - медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та DVD-R з ренген-знімками, після набрання вироком законної сили - повернути володільцю КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня».

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя ОСОБА_1