Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №642/2827/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2827/26

Провадження № 1-кп/642/392/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221220000201 від 20.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оборотівка Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючий на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей або осіб похилого віку, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -

в с т а н о в и в:

19.02.2026, у невстановлений період часу, проте не пізніше 18 год. 48 хв., військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилися за адресою: АДРЕСА_2 , де тимчасово розташований підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 у стані алкогольного сп`яніння.

У вказаний час та місці ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що військовослужбовець Військової служби правопорядку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу № 271 від 28.09.2023 є начальником відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто службовою особою, уповноваженою на виконання функцій представника влади, у тому числі щодо здійснення контролю за дорожньо-патрульною групою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, які уповноважені на запобігання вчинення і припинення кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України діючи умисно, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на уникнення встановленої законом відповідальності та схилення службової особи до невчинення дій з використанням службового становища, висловив пропозицію надати неправомірну вигоду.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запропонував ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 200 доларів за непритягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП останнього та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розуміючи, що ОСОБА_4 зробив йому, як службовій особі, пропозицію надання неправомірної вигоди відмовився її отримати та повідомив про незаконні дії на лінію диспетчерського центру «102», викликавши на місце слідчо-оперативну групу ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду та за невчинення службовою особою в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням службового становища.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав в повному обсязі та надав показання, які повністю підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що вчинив цей злочин під впливом емоцій, у скоєному щиро кається.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють: подію злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину; винуватість обвинуваченого у вчинені злочину, форму вини, мотив і мету вчинення злочину; вид і розмір шкоди, завданої злочином.

Також судом встановлено, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. При цьому суд роз`яснив учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України і за результатами згоди учасників, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція надання неправомірної вигоди службовій особі.

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину ; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується ст.50, 65-67 КК України, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також ст.65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має постійне місце мешкання, є діючим військовослужбовцем, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Також при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини.

Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Згідно аб. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_4 , в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 369 КК України, яке буде необхідним і достатнім.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати та цивільний позов відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Речовий доказ визнаний постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області від 02 січня 2026 року – оптичний носій інформації DVD-R диск, після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1