Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №638/1614/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/1614/26

Провадження № 2/638/5017/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 засобами поштового зв`язку до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту, згідно прохальної частини якої просить суд: скасувати арешт нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 710884 02.03.2009 року старшого виконавця Пархоменко Н.В. Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, об`єкт обтяження – квартира, адреса: АДРЕСА_1 , тип обтяження – арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 57248890 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8509925, 02.03.2009 15:30:15). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наймачем квартири АДРЕСА_2 , був ОСОБА_2 , до складу сім`ї квартиронаймача входили ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача – ОСОБА_2 . 07.10.2015 року позивача було визнано наймачем квартири АДРЕСА_2 . На підставі свідоцтва про право власності, державним реєстратором Глотовою К.О. Департаменту реєстрації Харківської міської ради було зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Проте, позивач дізналась, що у 2009 році постановою старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Пархоменко Н.В. було накладено арешт на вищевказану квартиру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 710884 від 02.03.2009 року, номер обтяження 8509925, особа, майно якої обтяжується – ОСОБА_2 . Згідно відповіді Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повідомлено, що ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт не вбачається можливим. Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надано позивачу відповідь, що виконавчі провадження, де боржником визначено ОСОБА_2 у відділах державної виконавчої служби Харківської області зареєстрованими не значаться. Позивач зазначає, що арешт, який накладено на квартира не має жодного відношення до теперішніх власників квартири. Крім цього, вказаний арешт стосується виключно майна боржника ОСОБА_2 , проте вказана квартира на час накладення арешту (02.03.2009 року) не перебувала у його власності, а лише була надано йому як наймачу, а отже у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення арешту на вказану квартиру. Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.02.2026 року від представника відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – Пархоменко Н.В. до суду надійшли письмові пояснення. Представник зазначила, що згідно перевірки даних автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії для виконання до банківських установ, відсутні будь-які відомості щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 у Шевченківському відділі державної служби у місті Харкові на примусовому виконання не перебуває. Надати більш детальну інформацію про обставини здійснення виконавчого провадження не виявляється можливим, у зв`язку із знищенням його матеріалів за закінченням терміну зберігання. Зі змісту статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», правом зняти арешт за виконавчим провадженням, яке не перебуває на виконанні відділу або відомості щодо якого відсутні у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та Автоматизованій системі виконавчого провадження, державний виконавець не наділений.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ладуренко А.О. до суду надано заяву з проханням провести розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, в прохальній частині пояснень просить провести розгляд справи без особистої участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 24.04.1992 року на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської Ради народних депутатів був виданий ордер №1836 Т на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного ордеру наймачем був ОСОБА_2 , до складу сім`ї якого входили: ОСОБА_1 – дружина, ОСОБА_3 – дочка, ОСОБА_4 – син дружини.

Згідно свідоцтва про шлюб (виданого повторно) серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 29.09.1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 14.12.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №621 від 07.10.2015 року, ОСОБА_1 визнано наймачем двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_3 , зі складом сім`ї 4 особи: ОСОБА_1 – наймач, ОСОБА_4 – син, ОСОБА_3 – дочка, ОСОБА_5 – онука.

На підставі Розпорядження відділу приватизації житлового фонду від 23.02.2016 року №110, видано свідоцтво про право власності, реєстраційний №1-16-292926 від 23.02.2016 року, на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

На підставі вказаного свідоцтва про право власності, державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Глотовою К.О. зареєстровано право спільної сумісної власності за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна №39107317 від 15.08.2024 року встановлено, що на квартиру АДРЕСА_2 , накладено арешт на підставі постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Пархоменко Н.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №710884 від 02.03.2009 року. Зареєстровано: 02.03.2009 о 15:30:15 за №8509925 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Із листа в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Катерини Нагорної від 26.08.2024 року за №93457 встановлено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження, ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт, не вбачається можливим.

Із листа начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вадима Бойченка від 07.10.2024 року за №137287/Б-29306/20.3.1 встановлено, що за відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, що обліковуються по місту Харкову та Харківській області встановлено, що виконавчі провадження, де боржником визначено ОСОБА_2 , у відділах державної виконавчої служби Харківської області зареєстрованими не значаться. За таких обставин встановити виконавче провадження у межах якого винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.03.2009 №АА 710884 та надати будь-яку інформацію не виявляється можливим.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На теперішній час позивач позбавлена можливості реалізувати право на відчуження квартири, оскільки наявний арешт на майно. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», встановлені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У частині 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини 1, 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19), наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого остання позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, оскільки Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повідомлено, що неможливо ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

В позовній заяві міститься вимога не здійснювати розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, 212-218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту – задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 710884, 02.03.2009, старшого виконавця Пархоменко Н.В. Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, об`єкт обтяження – квартира, адреса: АДРЕСА_4 , тип обтяження – арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 57248890 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: Єдиний реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8509925, 02.03.2009 15:30:15).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: