Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №398/8198/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/8198/25

провадження №: 1-кп/398/296/26

ВИРОК

Іменем України

"01" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_5

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

представника служби у справах дітей – ОСОБА_7 ,

представника сектору ювенальної превенції Олександрійського РВП – ОСОБА_8 ,

психолога ОСОБА_9 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121060001578 від 15.09.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровограда, Кіровоградської області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньо освітою, не працюючого, не одруженого, малолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2025 року близько 22:00 години, більш точного часу не встановлено, тобто в період дії на території України воєнного стану, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля будинку 47 по вул. Кременчуцькій міста Олександрія, а саме біля бесідки навпроти 1 під`їзду будинку, помітив на столі планшет Blacview Tab 13 (6+128 GB) Space Gray, де в цей момент в нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого в умовах воєнного стану.

В подальшому, 14.09.2025 року близько 22:00 години, більш точного часу не встановлено, тобто в період дії на території України воєнного стану, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у вищевказаному місці, реалізуючи прямий умисел, діючи цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його дії носять таємний характер та є непомітними для власника майна та сторонніх осіб, достовірно розуміючи, що вказані речі та їх вміст мають матеріальну цінність, реалізуючи протиправні дії на таємне викрадення чужого майна, таємно, шляхом вільного доступу, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, заволодів планшетом Blacview Tab 13 (6+128 GB) Space Gray, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2353 від 24.09.2025 становить 3398,50 грн., котрий є власністю ОСОБА_10 .

У подальшому, неповнолітній ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 3398,50 грн.

Вказаними діями неповнолітній ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні, за участі психолога ОСОБА_9 , неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим по пред`явленому обвинуваченню за ч.4 ст.185 КК України в повному обсязі, погодився із обставинами, викладеними в обвинувальному акті та зібраними у справі доказами, у скоєному щиросердечно розкаявся. Суду пояснив, що він 14.09.2025 року близько 22 год. відпочивав зі знайомими у дворі багатоповерхового будинку близько площі Покровській в м. Олександрія. До них підійшов незнайомий чоловік і попросив викликати йому таксі. Останньому викликали таксі. Далі продовжувалося спілкування з цим чоловіком, який присів на лаву навпроти та поклав поряд особисті речі, а саме портмоне та планшет темного кольору, великий. Через деякий час чоловік підвівся і відійшов. Скориставшись цим Він схопив портмоне та планшет чоловіка і побіг. При цьому його ніхто не бачив. Викрадені речі він сховав у кущах поблизу гуртожитку на площі Покровській. Наступного дня він забрав зі сховку планшет і портмоне та зберігав їх у себе до вилучення працівниками поліції. Він розуміє, що вчинив крадіжку. До вчиненого ставиться негативно, розкаюється, просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Претензій до обвинуваченого матеріального характеру не має, призначення покарання залишає на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд за згодою всіх учасників судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Крім того, судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують обвинуваченого, суд прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_4 вчинив умисний закінчений тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_4 , на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не знаходиться, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на профілактичних обліках в службі у справах дітей та сектору ювенальної превенції не перебував, здобув базову середню загальну освіту, не працевлаштований. Згідно звіту про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 будучи неповнолітнім виховувався в родині, де батьки були позбавлені батьківських прав, що мало вплив на формування та поведінку дитини. Наразі ОСОБА_4 проживає в родині брата за адресою: АДРЕСА_2 , має окрему кімнату, підтримує стосунки з рідною сестрою. Разом з тим, неповнолітній ОСОБА_4 опинився в складних умовах проживання, оскільки будучи неповнолітньою особою, не мав батьківської підтримки, місця навчання, офіційного місця роботи. Вказане підтверджує складність ситуації в якій опинився неповнолітній обвинувачений та говорить про обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вже вчиненого ним кримінального правопорушення.

До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин визначених ч.1 ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Також суд враховує досудову доповідь органу пробації, згідно якої ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення низький, органом пробації зроблено висновок про можливість виправлення неповнолітнього без ізоляцій від суспільства.

З урахуванням наведеного, вищевказаних даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , який кримінальне правопорушення вчинив вперше, у віці 17 років, а також встановлених судом обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та пом`якшують покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття та активне сприяння, розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а саме тим, що будучи неповнолітнім мав статус дитини, позбавленої батьківського піклування задовго до вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, його ставлення до наслідків своїх протиправних дій, позицію потерпілого, який на суворому покаранні не наполягає та претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, в тому числі в ході судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду зазначене вказує на його бажання виправитися та бути корисним для суспільства, суд вважає можливим призначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції зазначеної статті, у виді громадських робіт.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Головним є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, то, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання неповнолітньому обвинуваченому перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки її у пропорційності юридичної відповідальності та вчиненому порушенню.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, допускається із дотриманням комплексу умов, які стосуються особи винного, вчиненого ним злочину, прогнозу його подальшої поведінки.

Так, згідно ст.105 КК України, неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Разом з тим, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, на момент розгляду справи в суді досяг повноліття, тому доводи законного представника щодо можливості застосуванням до обвинуваченого примусових заходів виховного характеру є безпідставними.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді особистого зобов`язання.

Майнова шкода потерпілій особі відшкодована шляхом повернення майна працівниками поліції. Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Питання щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 373-374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді особистого зобов`язання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/5984/25 від 18.09.2025 року, на вилучений 15.09.2025 планшет Вlackview Model:Tab13 Color: Space Gray IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 чорного кольору та чорний шкіряний гаманець, що належать потерпілому ОСОБА_10 (том3 а.с.80-83) – скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- посвідчення УБД на ім`я ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 від 16.04.2018, банківська карта ПриватБанку № НОМЕР_4 , банківська карта Ощадбанку № НОМЕР_5 , накладні Нової Пошти, візитки в кількості трьох штук, сім карта оператора мобільного зв`язку, які передано на зберігання під розписку потерпілому - повернути за належністю ОСОБА_10 ;

- планшет Вlackview Model:Tab13 Color: Space Gray IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 чорного кольору, гаманець (портмоне), які згідно квитанції №850 (штрихкод 3025267569837651, дата вилучення:15.09.2025, номер книги обліку речових доказів:597, порядковий номер:850) зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області - повернути за належністю ОСОБА_10 .

Вирок суду може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня їх проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11