Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №352/373/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/373/26

Провадження № 2/352/656/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Олійника М. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Кукули О.С.

позивачів: ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності. Свої позовні вимоги мотивували тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , вказаний житловий будинок і господарські будівлі на праві приватної власності належать колгоспному двору, голова якого ОСОБА_1 . Свідоцтво видане на підставі рішення Тисменицького райвиконкому №52 від 23.03.1988 та зареєстроване Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 22.09.2000 в реєстровій книзі №2 за реєстровим №367. Відповідно до Технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 04.01.1988, до домоволодіння входили збудовані в 1975 році: житловий будинок, загальною площею 50,2 м кв, житловою – 19,2 м кв; літня кухня площею 21,4 м кв; два сараї площею 17,9 м кв та 9,9 м кв, огорожа, ворота, криниця та вулична вбиральня. За результатами технічної інвентаризації, проведеної ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» 17.06.2025, зафіксовано наступні параметри вказаного домогосподарства: житловий будинок загальною площею 50,6 м кв, житловою – 34,9 м кв (рік спорудження 1975); літня кухня площею 29,9 м кв та гараж площею 25,5 м кв (рік спорудження/ реконструкції – 1975-1991); навіс площею 33 м кв, стайня площею 23,3 м кв та стодола площею 20,2 м кв, споруджені в 1991 році, а також криниця, ворота та огорожа. Згідно Довідки ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» № 01106 від 06.06.2025, загальна площа житлового будинку збільшилась на 0,4 м кв та житлова площа збільшилась на 15,7 м кв в результаті заміни опалювальних приладів та переобладнання. Побудовано навіс, стайню і стодолу. Площа літньої кухні збільшилась на 8,5 м кв за рахунок реконструкції. Сарай реконструйовано та переобладнано під гараж, замінено огорожу. Демонтовано старий сарай площею 9,9 м кв та вуличну вбиральню. Дані види робіт здійснені в 1991 році. Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, до самочинного будівництва не належать будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року. Відтак, переобладнання та реконструкція будинку АДРЕСА_2 , здійснені в 1991 році, не відносяться до самочинного будівництва. Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Як зазначено в Довідці Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №102/120-11/35в від 16.07.2025, згідно даних погосподарської книги № 11 за 1986- 1990 рр (о/р № НОМЕР_2 ) за адресою АДРЕСА_2 були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1941 р.н. (голова колгоспного двору); ОСОБА_5 , 1963 р.н. (дочка); ОСОБА_4 , 1962 р.н. (зять,); ОСОБА_6 , 1986 р.н. (онук,). Голова колгоспного двору ОСОБА_1 надалі проживає за адресою АДРЕСА_2 . Що стосується ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , то рішенням Тисменицького районного суду від 30.08.1993 у справі № 2-418/1993 р шлюб між ними розірвано. ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_6 та мамою ОСОБА_1 продовжували безперервно проживати у себе вдома по АДРЕСА_2 . В той же час, ОСОБА_4 проживав окремо, фактично створив нову сім`ю та його майбутня дружина очікувала на появу дитини на момент винесення рішення суду про розлучення з ОСОБА_5 . Причиною розпаду сім`ї послужив той факт, що син подружжя ОСОБА_7 внаслідок пологової травми від народження був визнаний інвалідом дитинства І А групи. 28.08.1997 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_9 . Син Позивачки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Черніїв у віці 31 року (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 06.04.2017). 17.10.2006 ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розлучились. Отож, на момент смерті ОСОБА_6 разом з ним проживали бабуся ОСОБА_1 , мама ОСОБА_2 та брат ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Оскільки ОСОБА_2 проживала разом з сином ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, то саме вона успадкувала частку ОСОБА_7 в майні колгоспного двору.

Виходячи з наведеного, на даний час право власності на майно колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 , мають ОСОБА_1 – 1/3 частки та ОСОБА_2 – 2/3 частки (1/3 частки в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 ). Натомість ОСОБА_4 втратив частку в майні колгоспного двору, оскільки перебував в ньому нетривалий час, не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору та фактично вибув з двору до 15 квітня 1991 року, не заявляючи майнових претензій з приводу майна двору. Свідоцтво про право власності на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_1 видано без зазначення інших членів колгоспного двору, відтак не зареєстровано їх майнові права у реєстрах речових прав на нерухоме майно.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також їх представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити на підставах, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засіданні не з`явився, надав заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі, позов визнає, не заперечує щодо його задоволення.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що є сусідкою ОСОБА_2 . З її слів, ОСОБА_2 розірвала шлюб із ОСОБА_4 ще у 1993 році, після чого останній разом із нею не проживає. Свідок зазначила, що на утриманні ОСОБА_2 залишилась дитина-інвалід, при цьому ОСОБА_4 участі у вихованні та догляді за дитиною не брав.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що їй відомо про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , після чого, починаючи з 1992-1993 років, останній не проживає разом із ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 . Свідок підтвердила, що ОСОБА_4 ніколи не надавав допомоги в утриманні їхнього спільного сина, який був інвалідом дитинства першої групи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (а.с.43).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на будинковолодіння № НОМЕР_1 в с. Черніїв від 22.09.2000 року Черніївська сільська Рада посвідчує, що будинковолодіння АДРЕСА_3 дійсно належить колгоспному двору, голова якого ОСОБА_1 . Свідоцтво видане на підставі рішення Тисменицького райвиконкому №52 від 23.03.1988 року (а.с.7).

Технічним паспортом виготовленим 04 січня 1988 року визначено згідно експлікації приміщень наступні характеристики: будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 50,2 м.кв., житловою площею 19,2 м.кв. «А», що складається: коридору 8,0 м.кв., кладова 7,7 м.кв., житлової 19,2 м.кв., кухня 15,3 м.кв. (а.с.7 зворот -10).

Відповідно до технічної інвентаризації, проведеної ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» 17.06.2025, зафіксовано наступні параметри вказаного домогосподарства: житловий будинок загальною площею 50,6 м кв, житловою – 34,9 м кв (рік спорудження 1975); літня кухня площею 29,9 м кв та гараж площею 25,5 м кв (рік спорудження/ реконструкції – 1975-1991); навіс площею 33 м кв, стайня площею 23,3 м кв та стодола площею 20,2 м кв, споруджені в 1991 році, а також криниця, ворота та огорожа (а.с.11-18).

Згідно з довідкою ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» № 01106 від 06.06.2025, загальна площа житлового будинку збільшилась на 0,4 м кв та житлова площа збільшилась на 15,7 м кв в результаті заміни опалювальних приладів та переобладнання. Побудовано навіс, стайню і стодолу. Площа літньої кухні збільшилась на 8,5 м кв за рахунок реконструкції. Сарай реконструйовано та переобладнано під гараж, замінено огорожу. Демонтовано старий сарай площею 9,9 м кв та вуличну вбиральню. Дані види робіт здійснені в 1991 році (а.с.19).

В довідці Довідкою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №85/120-11/35в від 16.06.2025 зазначено, що переобладнання житлового будинку, побудова стайні та стодоли, реконструкція літньої кухні, реконструкція сараю під гараж по АДРЕСА_2 здійснена ОСОБА_1 у 1991 році (а.с.20).

Вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 становить 151000 грн станом на 29.07.2025, згідно Звіту про експертну оцінку ТОВ «Будинок оцінки» (а.с.21-29).

В довідці Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №102/120-11/35в від 16.07.2025 зазначено, що згідно з даними по господарської книги №11 за 1986-1990 рр., (о/р № НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 - донька, ОСОБА_6 - онук, ОСОБА_4 - зять (а.с.30).

В довідці №7804 від 02.06.2025 виданій Центром надання адміністративних послуг зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.30 зворот).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 29 травня 2025 року, батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_14 та ОСОБА_1 (а.с.33).

У Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00051490293 від 29.05.2025 зазначено, що 24 вересня 1983 року Виконавчим комітетом Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , актовий запис №36 (а.с.35).

Рішенням Тисменицького районного суду від 30 серпня 1993 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – розірвано(а.с.36).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого повторно 01 серпня 2025 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – розірвано 07 жовтня 1993 року, актовий запис №137 (а.с.36 зворот).

11 грудня 2018 року Трибуналом Івано-Франківської митрополії УГКЦ у справі №154/17 визнано недійсним святе таїнство подружжя ОСОБА_15 , звершеного ІНФОРМАЦІЯ_5 в храмі Святого Миколая, с. Черніїв, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл. (а.с.37).

У Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00051486795 від 29.05.2025 зазначено, що 28 серпня 1997 року Виконавчим комітетом Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , актовий запис №15. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 (а.с.38).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 07 жовтня 2006 року, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 – розірвано 07 жовтня 2006 року, актовий запис №167 (а.с.39).

У Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00056136085 від 27.01.2026 зазначено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.40).

У довідці виданій КНП «Центр первинної медичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Черніївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №30 зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від народження перебував під медичним наглядом у лікарській амбулаторії с. Черніїв. ОСОБА_6 хворів, лікувався, знаходився під «Д» наглядом і був признаний інвалідом дитинства ІА групи. Діагноз: дитячий церебральний параліч, атонічно-астатична форма (а.с.41).

У довідці виданій Управлінням соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації №85/03-20 від 28.08.2025 зазначено, ОСОБА_6 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення та одержував державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю І групи відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 01.10.2013 по 04.04.2017 (а.с.41 зворот).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 ЦК України може бути, зокрема, визнання права.

Виходячи з положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Стосовно типу спірного домогосподарства, то суд зазначає, що статтями 121, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майно колгоспного двору належить його членам в рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

15 квітня 1991 року вступив в дію Закон України „Про власність”. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 своєї постанови № 20 від 22.12.1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" - положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

б) розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Так, згідно довідки Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №102/120-11/35в від 16.07.2025, згідно даних погосподарської книги № 11 за 1986- 1990 рр (о/р № НОМЕР_2 ) за адресою АДРЕСА_2 були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1941 р.н. (голова колгоспного двору); ОСОБА_5 , 1963 р.н. (дочка); ОСОБА_4 , 1962 р.н. (зять,); ОСОБА_6 , 1986 р.н. (онук,). Після розірвання шлюбу між ОСОБА_16 та ОСОБА_4 , останній вибув із домоволодіння і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , були членами колгоспного двору, яким на праві власності належало по 1/3 частці спірного будинковолодіння, оскільки після набрання чинності Законом України «Про власність» 15 квітня 1991 року такі не втратили права на частку в майні.

Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Позивачам належало право власності по 1/3 частці будинковолодіння ще станом на 15.04.1991 року як членам колишнього колгоспного двору, оскільки не вчиняли дій, що можуть свідчити про їх відмову від права власності у порядку ст. 347 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , актовий запис №14 (а.с.43).

ОСОБА_2 , є спадкоємцем за законом першої черги на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 .

Згідно ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За життя спадкодавець заповіту не залишав.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , були членами колгоспного двору, яким на праві власності належало по 1/3 частці спірного будинковолодіння АДРЕСА_3 . Спадкове майно на 1/3 частку спірного будинковолодіння належало спадкодавцю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_2 . Таким чином, визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не порушує права інших осіб та іншим шляхом вирішити питання в позасудовому порядку неможливо.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 121, 123, ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Максим ОЛІЙНИК