Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №346/5294/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5294/25

Провадження № 3/346/42/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, складену відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , –

у с т а н о в и л а :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 473619, 04.10.2025 року о 20:30 год. в с. Нижній Вербіж по вул. Українській, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI A4» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 473619 було складено не відносно нього, а відносно його знайомого, який використав його документ – посвідчення УБД з анкетними даними. Підпис в протоколі належить не йому і в його власності чи користуванні ніколи не було автомобіля «AUDI A4» д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначив, що на долученому до справи відеозаписі зафіксований його знайомий, який називається його прізвищем, іменем, по батькові, та зазначає його адресу проживання. Вказаний чоловік є ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_1 раніше навчався в військово-спортивному ліцеї-інтернаті м. Надвірна. Дату його народження не пам`ятає, місце його проживання йому не відоме. Зазначив, що востаннє випадково його бачив близько 4 років тому в с. Іспас і звідки в ОСОБА_3 може бути його документ і чому він називається його іменем, він не знає. Також пояснив, що у день складання протоколу він перебував на військовій службі на позиціях в АДРЕСА_2 , а тому фізично не міг перебувати в с. Нижній Вербіж та керувати транспортним засобом.

В підтвердження наданих пояснень ОСОБА_1 було надано та долучено до справи наступні докази:

-Довідку від 03.12.2025р. № 4169 відповідно до якої ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 18.12.2024р. по теперішній час;

-Витяг з наказу від 21.12.2024р. № 524-ВВ яким ОСОБА_1 включено в оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з підпорядкуванням начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань з 18.12.2024р.

-Витяг з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України від 05.01.2025р. № 11-ВВ, згідно якого ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за 2025 рік тривалістю 15 календарних днів з 10 січня 2025 та наданням 4 днів на дорогу до Чернівецької області. До виконання службових обов`язків приступити 29.01.2025р.

-Витяг з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України від 13.07.2025р. № 497-ВВ, згідно якого ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за 2025 рік тривалістю 15 календарних днів з 18 липня 2025 та наданням 4 днів на дорогу до Чернівецької області. До виконання службових обов`язків приступити 06.08.2025р.

-Витяг з журналів бойових дій прикордонної розвідувальної застави НОМЕР_4 НОМЕР_5 прикордонного загону в якому вказано, що 04.10.2025р. капітан ОСОБА_4 на виконання бойового наказу коменданта 2 приккшр №2 ДСК від 20.05.2025р. продовжував виконувати бойові розпорядження.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд прийшов до наступного висновку.

За положеннями ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України, який передбачає обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення працівником поліції надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 473619 від 04.10.2025р., в якому вказано дату, час, місце та суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також картку обліку адміністративного правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР, в якому вказані ознаки наркотичного сп`яніння: розширення зіниць очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Також зазначено, що від проходження огляду особа відмовилась.

- довідка, видана відділенням невідкладної екстренної медичної допомоги КНП «Коломийська ЦРЛ» в якій зазначено, що ОСОБА_1 освідчення не пройшов.

- рапорт інспектора СРПП Коломийського РВП Малярчука І, в якому вказано, що 04.10.2025р. о 20:30 год. в с. Нижній Вербіж, по вул. Українська було зупинено автомобіль марки «Ауді А4» під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР. В ході перевірки документів було виявлено, що у водія відсутнє право керування транспортним засобом, а також виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме розширення зіниць очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в Коломийській ЦРЛ. Водій відмовився. Складено адміністративні матеріали за ст. 130 КУпАП.

- копія постанови серії ЕНА № 5867108, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.2 КУпАП

- матеріали відеозаписів, здійснених на портативні відеореєстратори працівників поліції, які долучені до справи на оптичних носіях (DVD-R дисках)

Згідно ст.. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши і оцінивши в сукупності вищевказані докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

За змістом Рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог чинного законодавства України, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до пункту п`ятого Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно пункту 2 статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до практики ЄСПЛ принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 р., пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» від 23.07.2002 р.).

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня.1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення "Надточій проти України").

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 7, 251, 252, 280 КУпАП та ст.ст. 85, 86 КПК України в поєднанні із вказаною вище позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, а також практикою ЄСПЛ, що за правилами, визначеними ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має враховуватися судом як джерело права, можна зробити висновок, що у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності належними вважаються докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність передбачених ст. 280 КУпАП обставин, які підлягають доказуванню у справі, а також інших обставин, які мають значення для справи, та прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З долученого до справи відеозапису вбачається, що в темну пору доби працівники поліції зупиняють автомобіль на якому не працює ліва фара. Водій намагається усунути несправність, але в нього не виходить. На прохання поліції надати документи пояснює, що документів з собою не має, але усно називає своє прізвище, ім`я та по батькові, як « ОСОБА_1 » та вказує, що являється кадровим військовим. Називає свою дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пояснює, що жодних документів з собою не має та в застосунку «Дія» пред`явити їх не може. Знову повторює свої анкетні дані « ОСОБА_1 », повідомляє, що посвідчення водія не отримував, але може зателефонувати до батьків аби ті сфотографували його військове посвідчення та переслали йому, оскільки вказаний документ він залишив вдома в кишені іншого одягу. Працівники поліції перевіряють водія по базам за вказаними ним даними та намагаються підтвердити його особу. В цей час водій телефонує нібитодо матері та просить прислати йому на Вайбер фотографію документа. Через деякий час водію на мобільний телефон приходить світлина з зображенням посвідчення учасника бойових дій на ім`я « ОСОБА_1 ». Після встановлення за знімком документу особи водія, останньому пропонується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Водій проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу. Результат негативний, особа не перебуває в стані сп`яніння. Після цього, йому пропонується проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. В Коломийській ЦРЛ водій намагається пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак не може здати в необхідній кількості зразки біологічного середовища (сечі) для лабораторного дослідження, що розцінюється працівниками поліції, як відмова від проходження огляду. Водію роз`яснюються його права та складаються адміністративні матеріали.

Однак, з матеріалів відеозапису також вбачається, що зафіксований на них чоловік, який називає себе ОСОБА_1 та пред`явив працівникам поліції фото документу (посвідчення УБД) на ім`я « ОСОБА_1 » візуально не схожий з особою, яка приймала участь в розгляді справи та надала на підтвердження особи паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 та посвідчення УБД на його ім`я. Голоси чоловіків також мають відмінності.

Відтак, з урахуванням встановлених судом відмінностей у зовнішності особи, яка зафіксована на відеозаписі та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також беручи до уваги надані ОСОБА_1 докази його перебування в момент вчинення правопорушення на військовій службі в Харківській області, суд доходить висновку, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння були вчинені не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно п.9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення №1376: при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка; у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень); у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень); у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)).

Таким чином, за встановлених обставин, суд вважає, що працівники поліції в порушення вимог закону не вжили заходів для належного та достовірного встановлення особи правопорушника та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП на особу, яка не керувала транспортним засобом у час та місці, зазначеному в протоколі.

В постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а. вказано, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що факти, викладені в протоколі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не підтверджуються іншими зібраними у справі доказами, а відтак, протокол сам по собі не може являтись достатнім доказом вини даної особи в інкримінованому йому правопорушенні.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.

Суддя: Третьякова І. В.