Рішення від 12 червня 2006 р. у справі №2-3329/06 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 2-3329/06

Провадження №-

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Погрібного М.О.

При секретарі -Хмарук З.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Одесі (зал судових засідань №14) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської Ради та Комунального підприємстві Одеське міжрайонне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” (КП ОМБТІ та РОН) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 подала до суду позов, в якому просить визнати за нею право власності на самочинно побудовані приміщення під літерою “А-2”, що складаються з двох кімнат, площею 16,8 кв./м. та 7,8 кв./м. та сараю під літерою “Ж”, розташованих в домоволодіння АДРЕСА_1 , і які зазначені в технічному паспорті по домоволодінню, від 06 травня 2004 року. А також зобов`язати Комунальне підприємство “Одеське МБТІ та РОН” зареєструвати за нею право власної та ці приміщення.

При цьому позивачка посилалася на те, що їй на праві власності належить 19/100 частини, вказаного домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці, площею 519 кв./м., яка знаходиться в спільному торпедуванні, як її так і співвласників домоволодіння - третіх осіб по справі. Належні їй 19/100 частини домоволодіння складалися з жилого приміщення під літерою “А”, де розташовані жила кімната, площею 17,4 кв./м., кухня, площею 10,2 кв./м., прибудова під літерою “а”, площею 3,2 кв./м., і коридор площею 3,7 кв./м., а також 1/3 частина сараю, під літерою “Е”. Якими вона володіла на підставі рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 31 серпня 1987 року та зареєстрованих в КП “Одеське МБТІ та РОН”. Інші 2/3 частини сараю “Е”, на праві власності належали її колишньому чоловікові ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що домоволодінні збудоване в 1917 році і сарай “Е” прийшов в негідність, вона з дозволу ОСОБА_2 та всіх інших співвласників домоволодіння, в 2003-2004 роках зруйнувала вказаний сарай і на його місці збудувала, вказані вище приміщення під літерами “А-2” та “Ж”, якими користується по теперішній час. Для оформлення реконструйованого приміщення, вона на протязі 2004 року зверталася до органів місцевого самоврядування та інших органів, до яких їй було рекомендовано звертатися з цих з питань. Після отримання належних дозволів та висновків про можливість експлуатації цих самочинно вбудованих приміщень та оформлення права власності на них за нею, вона звернулася до Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради з проханням прийняти, вказані споруди в експлуатацію та видати їй належні документи. Але, в задоволенні її прохання було усно відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Тому, на підставі норм ст. ст. 375; 376; 377 ЦК України, просить її вимоги задовольнити.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської Ради в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка в порушення вимог законодавства України та нормативних актів Одеської міської Ради, самочинно побудувала спірні споруди, на земельній ділянці, яка ні їй, ні іншим співвласникам домоволодіння АДРЕСА_1 , у власність чи користування не виділялася і Державними актами не передавалася.

Крім того вважає, що своїми діями позивачка може порушити права співвласників домоволодіння, від яких немає чітких заяв про їх розуміння, що у разі визнання за позивачкою права власності на самочинно збудовані приміщення, належна їй частина в домоволодінні може збільшитися, а їх зменшитися.

Також, вважає, що відповідно до законодавства України, державній реєстрації підлягає тільки те нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію компетентними органами. Тому, рахує позовні вимоги не правомірними та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача - Комунального підприємства “Одеське МБТІ та РОН” в судовому засіданні позов не визнав, повністю підтримавши доводи представника Виконавчого комітету Одеської міської Ради про невизнання позову.

Треті особи в судове засідання не прибули, направив заяву, завірену ДЕЗ “Пересипський”, про відсутність у них будь-яких заперечень проти позову ОСОБА_3 та проханням розглянути справу без їх участі.

Вислухав сторони, вивчив матеріали справи, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні та досліджених доказів, позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 19/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Рішення народного суду Ленінського району м. Одеси, від 31 серпня 1987 року та реєстраційного свідоцтва про право власності за № 6893 від 14 жовтня 1987 року, виданого комунальним підприємством “Одеське МБТІ та РОН” (л.с. №8; 10-12).

Крім позивачки, співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 , являються: ОСОБА_2 , якому належить 12/100 частини; ОСОБА_4 , якій належить 7/30 частини; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким належить 17/50 частини, а також ОСОБА_8 , якій належить 7/60 частини, що розташоване на земельній ділянці, площею 519 кв./м., із них 320 кв./м., під будівлями, а 199 кв./м. тротуар (л.с. № 9; 13).

Належні позивачці 19/100 частини, вказаного домоволодіння, складалися з жилого приміщення під літерою “А”, де розташовані: жила кімната, площею 17,4 кв./м., кухня, площею 10,2 кв./м., коридор, площею З кв./м., прибудова під літерою “а”, площею 3,2 кв./м., а також з 1/3 частини сараю під літерою “Е”.

Інші 2/3 частини сараю “Е”, на праві власності належали колишньому чоловікові позивачки, ОСОБА_2 (л.с. 10-12).

Відповідно до норм ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий дім, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни його цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Як встановлено в судовому засіданні, і це не заперечували в судовом засіданні сторони, позивачка ОСОБА_1 в 2003-2004 роках, у зв`язку з поступовим зруйнуванням сараю під літерою “Е ”, та з дозволу колишнього чоловіка ОСОБА_2 і інших співвласників домоволодіння, знесла, вказаний сарай. І на його місці, для поліпшення своїх житлових умов, самочинно збудувала жиле приміщення під літерою “А-2”, що складається двох кімнат, площею 16,8 кв./м. і 7,8 кв./м., а також сарай під літерою “Ж", площею 2,2 кв./м. (л.с. №13-14).

Таким чином, суд вважає, що позивачка, являючись власником, названих вище споруд, придбала право власності і на земельну ділянку на якій розташоване належне їй нерухоме майно, вказане вище.

Після самочинної побудови спірних споруд, позивачка звернулася до органів самоврядування з заявою про прийняття збудованих споруд в експлуатацію та оформлення на них правовстановлюючих документів. На що, після проведених досліджень санітарною службою, пожежною охороною та управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської Ради, отримала згоду (л.с.№16, 17, 18, 19. 20).

Але, маючи всі належні документи, які свідчили про можливість експлуатації побудованих приміщень та оформлення на них належних документів, працівники органу самоврядування, протримавши у себе документи, не пояснюючи причини про відмову в задоволенні заяви, порекомендували позивачці звернутися з даним питанням до суду. Що позивачка і зробила.

Відповідно до норм ст. 375 ЦК України - власник земельної ділянки має право будувати на ній будівлі і споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до норм ст. 376 ч.5 ЦК України - за вимогою власника користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності за нерухоме майно, самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, і це видно із заяв співвласників домоволодіння, наданих позивачкою та їхньої зави, наданої суду (л.с. № 49- 55; 80), вони не заперечували проти будівництва спірних споруд позивачкою, і не заперечують проти визнання за нею права власності на спірні споруди в теперішній час, що суд розцінює, як відсутність порушення будь-яких прав інших осіб з боку позивачки при здійснені, вказаного вище, самочинного будівництва.

Згідно з висновком №51/04 - С, зробленого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської Ради 25 листопада 2004 року та технічного висновку про стан основних будівельних конструкцій самочинно збудованих приміщень по АДРЕСА_1 , виконаного комунальним підприємством “Прохідник” Одеської міської Ради у 2004 році, технічний стан основних будівельних конструкцій прибудови літера “А-2” та сараю літера “Ж” побудованих Мельник М.С. - задовільний (л.с. №20; 21-33).

Таким чином, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ст. ст. 375; 376; 377 ЦК України і позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на самочинно збудовані приміщення правомірні та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає правомірними позовні вимоги позивачки про зобов`язання Комунального підприємства “Одеське МБТІ та РОН” зареєструвати за нею право власності на спірні приміщення, оскільки відповідно до норм ч.1 ст. 182 ЦК України, - право власності та інші майнові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ’ (ст. 18 ч,4) - для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно, до місцевого органу державної реєстрації прав, разом із заявою про державну реєстрацію прав, подаються документи про правочин, щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Згідно ст. 19, названого закону, одною із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: - рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрало законної сили.

Суд не приймає до уваги доводи представників відповідачів, якими зони обґрунтовували своє не визнання позову, оскільки їхні доводи суперечать фактам, встановлених в судовому засіданні, вказаних вище, доказам, дослідженим судом та Законодавству України, що регулює данні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст. ст. 182; 375; 376; 377

ЖЖ України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на прибудову під літерою А-2, що складається з двох приміщень, площею 16,8 кв./ м. та 7,8 кв./м. та сарай під літерою "Ж", площею 2,2 кв./м., розташованих в домоволодінні АДРЕСА_1 та зазначених в технічному паспорті від 06 травня 2004 року, виконаного Комунальним підприємством “Одеське міжрайонне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

Зобов`язати Комунальне підприємство “Одеське міжрайонне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказані вище приміщення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, що подається через Суворовський районний суд м. Одеси на протязі 10 днів.

Суддя: