Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №686/22000/24 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/22000/24

Провадження № 2/686/2753/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Демяновій О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Хмельницької областої прокуратури - Ленчика В.М., представника ДКС – Ястремської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

12 серпня 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності посилаючись на те , що 15 серпня 2018 року приїхав з сім`єю на відпочинок на річку Дністер. Близько опівночі між ним та потерпілим ОСОБА_3 відбувся конфлікт, а саме, потерпілий напав на нього, заподіявши тілесних ушкоджень, а друзі потерпілого почали погрожувати розправою. У зв?язку із цим, з огляду на реальну обстановку, що сталася, ОСОБА_2 , маючи при собі пристрій для відстрілу гумових набоїв (пістолет з гумовими кулями), дістав його з метою самозахисту, аби припинити протиправні дії потерпілого по відношенню до нього. Однак, потерпілий ОСОБА_3 вхопився за пістолет, намагаючись вирвати його з рук ОСОБА_2 , внаслідок чого під час протистояння відбувся постріл. У результаті потерпілий ОСОБА_3 отримав травму пальця на правій руці та садно на животі.

За даним фактом 16 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12018240000000219 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство), що підтверджується копією рапорта поліцейського та витягу з ЄРДР.

16 серпня 2018 року ОСОБА_2 був затриманий.

17 серпня 2018 року старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Хмельницькій області Вощина С.Р.повідомив ОСОБА_2 про те, що він підозрюється у незакінченому замаху на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується копією підозри.

Вказана підозра була висунута безпідставно та містила надумані обвинувачення, адже фактично за обставин виникнення конфлікту із потерпілим дії ОСОБА_2 одразу слід було оцінювати як самозахист.

18 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 жовтня 2018 року, без визначення розміру застави, що підтверджується копією ухвали.

Ухвалами слідчих суддів від 10.10.2018 року, 29.11.2018, 12.12.2018 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено сукупно по 17 грудня 2018 року, що підтверджується копіями ухвал.

06 грудня 2018 року ОСОБА_2 вручено змінену підозру, згідно якої змінено кваліфікацію на більш тяжкий злочин, а саме, на незакінчений замах на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується копією повідомлення про зміну підозри та постанови про зміну правової кваліфікації.

13 грудня 2018 року ОСОБА_2 вручено обвинувальний акт, згідно із яким підозрюваному ставилося у вину кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто незакінченого замаху на вчинення умисного вбивства, що підтверджується копією обвинувального акта.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 17 грудня 2018 року змінено щодо ОСОБА_2 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням ряду процесуальних обов?язків, зокрема, не відлучатися цілодобово з місця простійного проживання, здати на зберігення документи для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю, що підтверджується копією ухвали суду.

20 грудня 2018 року на виконання ухвали суду відносно ОСОБА_2 застосовано електронний засіб контролю, що підтверджується листом ГУНП від 20.12.2018 року № 3746/121/25-2018.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 14.02.2019 року продовжено дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але визначенообов?язок перебувати вдома не цілодобово, а в період з 21.00 год до 07.00 години. Інші обов?язки, у тому числі, щодо потреби носити електронний браслет, залишено без змін, що підтверджується копією ухвали суду.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 11.04.2019 року продовжено дію попереднього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але вирішено зняти електронний засіб контролю,що підтверджується копією ухвали суду.

Того ж дня, із ОСОБА_2 знято електронний браслет, що підтверджується листом ГУНП від 11.04.2019 року № 469/121/25-2019.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 04.06.2019 року змінено щодо ОСОБА_2 запобіжний захід із домашнього арешту на особисте зобов?язання, що підтверджується копією ухвали суду.

Справа тривалий час розглядалася місцевим судом і ОСОБА_2 численну кількість разів був змушений прибувати до суду, що підтверджується повідомленнями про судові виклики.

Врешті, після тривалого розгляду справи судом вироком від 26 квітня 2021 року ОСОБА_2 було виправдано за недоведеністю складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід при ухваленні вироку – не застосовувався, що підтверджується копією вироку суду.

Не погодившись із вироком, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.

Справа тривалий час розглядалася апеляційним судом і ОСОБА_2 численну кількість разів був змушений прибувати до суду, що підтверджується повідомленнями про судові виклики.

Після повного перегляду кримінального провадження ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09.01.2024 року апеляційну скаргу прокурора було відхилено, вирок суду першої інстанції залишено без змін, що підтверджується копією ухвали суду.

Позивач вважає, що п`ять з половиною років безпідставно перебував під слідством та судом, що є підставою для відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди відповідно до закону. Тому просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000 000 гривень, заподіяну внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та заробіток у розмірі 170 799 євро, втрачений внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

В судове засідання представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання з`явилися, заперечили проти позовних вимог надали суду пояснення, що відповідають змісту поданих відзивів.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у загальному провадженні.

02.09.2024 року представником відповідача Державною казначейською службою України подано до суду відзив на позов у якому позовні вимоги заперечуються.

13.09.2024 року представником відповідача Хмельницькою обласною прокуратурою подано до суду відзив на позов у якому позовні вимоги заперечуються, просить суд у їх задоволені, відмовити.

Ухвалою суду від 11.10.2024 року призначено судово психологічну експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року прийнято до свого розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у загальному провадженні.

Ухвалою суду 02.03.2026 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 22.04.2026 року.

24.04.2026 року ухвалено рішення по справі.

3. Фактичні обставини справи встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

16 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12018240000000219 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство), що підтверджується копією рапорта поліцейського та витягу з ЄРДР. 16 серпня 2018 року ОСОБА_2 був затриманий.

17 серпня 2018 року старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Хмельницькій області Вощина С.Р.повідомив ОСОБА_2 про те, що він підозрюється у незакінченому замаху на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується копією підозри.

18 серпня 2018 року щодо останнього, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 жовтня 2018 року, без визначення розміру застави, що підтверджується копією ухвали.

Ухвалами слідчих суддів від 10.10.2018 року, 29.11.2018, 12.12.2018 року дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено сукупно по 17 грудня 2018 року, що підтверджується ухвалами суду.

06 грудня 2018 року ОСОБА_2 вручено змінену підозру, згідно якої змінено кваліфікацію на більш тяжкий злочин, а саме, на незакінчений замах на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується копією повідомлення про зміну підозри та постанови про зміну правової кваліфікації.

13 грудня 2018 року останньому, вручено обвинувальний акт, згідно із яким підозрюваному ставилося у вину кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто незакінченого замаху на вчинення умисного вбивства, що підтверджується копією обвинувального акта.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 17 грудня 2018 року змінено щодо ОСОБА_2 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням ряду процесуальних обов?язків, зокрема, не відлучатися цілодобово з місця простійного проживання, здати на зберігення документи для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю, що підтверджується копією ухвали суду.

20 грудня 2018 року на виконання ухвали суду відносно ОСОБА_2 застосовано електронний засіб контролю, що підтверджується листом ГУНП від 20.12.2018 року № 3746/121/25-2018.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 14.02.2019 року продовжено дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але визначенообов?язок перебувати вдома не цілодобово, а в період з 21.00 год до 07.00 години. Інші обов?язки, у тому числі, щодо потреби носити електронний браслет, залишено без змін, що підтверджується копією ухвали суду.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 11.04.2019 року продовжено дію попереднього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але вирішено зняти електронний засіб контролю,що підтверджується копією ухвали суду.

Того ж дня, із ОСОБА_2 знято електронний браслет, що підтверджується листом ГУНП від 11.04.2019 року № 469/121/25-2019.

Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 04.06.2019 року змінено щодо ОСОБА_2 запобіжний захід із домашнього арешту на особисте зобов?язання, що підтверджується копією ухвали суду.

Справа тривалий час розглядалася місцевим судом і ОСОБА_2 численну кількість разів був змушений прибувати до суду, що підтверджується повідомленнями про судові виклики.

Вироком Кам?янець-Подільського районного суду від 26 квітня 2021 року ОСОБА_2 було виправдано за недоведеністю складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід при ухваленні вироку – не застосовувався, що підтверджується копією вироку суду.

Не погодившись із вироком, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09.01.2024 року апеляційну скаргу прокурора було відхилено, вирок суду першої інстанції, залишено без змін.

Даними висновку судової всихіатричної експертизи №1188/24-26 від 03.11.2025 року підтведжується, що орієнтовний розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_2 моральних страждань (моральної шкоди), з всихологічної точки зору може дорівнювати грошовому еквіваленту в 360 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.

Зміни до ст.13 вказаного Закону законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини, визначеної будь-яким іншим законом, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України».

До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 зазначеного вище Закону зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є, в розумінні ст.ст. 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч.2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» відсутні.

Керуючись наведеними висновками Конституційного Суду України, апеляційний суд приходить до висновку при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, гарантованого Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на момент ухвалення судового рішення, тобто з суми 8647 грн.

Установлено, що позивач перебував під слідством і судом в період з 16.08.2018 по 26.04.2021 року, що становить 54 місяці.

Таким чином, гарантований державою мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 466938 грн. (54 місяці Х 8647 грн).

З огляду на викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обставин справи щодо вжиття відносно позивача і негласних слідчих дій, апеляційний суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 500000 грн.

Відповідно до листа компанії від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_2 у червні 2018 року був запрошений для подальшого прибуття на роботу і виконання трудових обов?язків, однак , зв?язок із ним був втрачений, через що ми не могли у подальшому взяти його на роботу, про що вказано у довідці судноплавної компанії Essberger.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично втратив постійне місце роботи та заробітну плату, які втратив внаслідок застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження (варти, домашнього арешту, особистого зобов?язання).

У даному випадку, середньомісячний заробіток ОСОБА_2 на момент затримання 16 серпня 2018 року складав 5 355 євро.

Установивши, що позивачу з моменту затримання 16.08.2018 року до моменту дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання 26.04.2021 року було обрано запобіжний захід та не міг залишити місця свого проживання і продовжити дію договору про працевлаштування моряка з 01.01.2016 року (т.1 а.с.137), який був припинений з вересня 2018 року про що свідчить повідомлення компанії ТОВ Крюїнгові послуги «Ессбергер» (Т.1 а.с.150-151) та не отримував щомісячної заробітної плати у розмірі 5335 євро, суд вважає, що достатньо підстав для задоволення позову про стягнення втраченого заробітку у розмірі 170799 євро, з яких 21420 євро за період перебування під вартою з 16.08.2018 року по 17.12.2018 року 94 міс.); 29342 євро за період перебування під домашнім арештом з 17.12.2018 року по 04.06.2019 року.(5 міс.15 днів.); 120037 євро за період перебування під особистим зобов`язанням з 04.06.2019 року по 26.04.2021 року (22 міс.15 днів).

Суд вважає, що позивач п`ять з половиною років безпідставно перебував під слідством та судом, що є підставою для відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди відповідно до закону. Позивачем доведено факти наявності підстав для стянення втраченого заробітку та моральної шкоди, доведено належними та допустимими доказами.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення з відповідача підлягає зазначений вище розмір втраченого заробітку та моральної шкоди, в решті позову слід відмовити.

5. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду (стаття 2 Закону).

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1 статті 3 Закону).

Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (частина перша статті 4 Закону).

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підстав вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

За змістом ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов`язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких зазнала потерпіла особа.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивачка у цій справі повинна довести належними та допустимими доказами завдання їй шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд виходить з того, що позивачу завдано моральної (немайнової) шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового слідства, тривалого неналежного відношення до своїх службових обов`язків, які виразилися в невиконанні вказівок процесуального прокурора та слідчого судді в ході досудового розслідування, як наслідок, не встановлення винної особи, не притягнення її до кримінальної відповідальності, не оголошено підозру, не складено обвинувального акту, не направлення кримінального провадження до суду з метою встановлення винуватості особи, що спричинило йому душевні хвилювання, додаткові зусилля для організації життя, витрати часу для захисту своїх прав. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції враховував характер спірних відносин, обставини спричинення моральної шкоди позивачу та їх тривалість, вимоги розумності та справедливості, та обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди на рівні двадцяти тисяч гривень.

Згідно роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у пункті 1 статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються повертаються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Положення), пунктом 8 якого передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій із заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 1 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Пунктом 8 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок N 100) та від 05 травня 1995 року N 348 "Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100" (підпункт 1 пункту 9 Положення).

Відповідно до положень пункту 2 частини II "Період, за яким обчислюється середня заробітна плата" Порядку N 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 522/1021/16-ц (провадження N 14-136цс19).

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 № 759/4552/21.

6. Судові витрати.

Судові витрати по оплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. та втрачений заробіток у розмірі 170799 (сто сімдесят тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) євро.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати по оплаті судового збору віднести на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 30.04.2026 року.

Суддя С. Стефанишин