Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №513/70/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/70/25

Провадження № 1-кп/513/51/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025167240000004 від 08 січня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка, Тарутинського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, пенсіонера,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_8 , 02 січня 2025 року переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, порушуючи тим самим гарантоване ст. 30 Конституції України право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, якою закріплено право людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, відчинивши дерев`яну хвіртку, господарського подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 , та без дозволу потерпілої умисно, незаконно проник на територію господарського подвір`я вказаного домоволодіння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 02 січня 2025 року він був вдома, була гарна погода, по сусідству живе з сусідкою, він спитав сусідку, чому вся вода після дощу тече по межі, вона сказала що це її господарство. Він запропонував сусідці залити по межі бетонним розчином, щоб до нього не текла вода. Вона спочатку погодилась. Коли він залив бетонним розчином, вона почала кричати, схопилась за лопату, він відпустив один кінець лопати і вона впала на спину. Вони відійшли в їхню сторону, а вона в свою сторону. Після цього вона продовжувала кричати, вона стояла на ногах, ходила, він не міг її фізично вдарити. Розчин заливав на своїй межі. На межі є хвіртка, вона відчиняється у його бік. Коли заливав, сусідки вдома не було. У той день коли заливав, вона дозвіл не давала, але давала такий дозвіл раніше. Залив приблизно 1,5 м. Між його ділянкою та ділянкою ОСОБА_10 є сітка. Заливав прямо на межі, до двору не заходив. Там де заливав знаходиться господарський двір ОСОБА_10 , Для того щоб залити цементом, він заходив на частину земельної ділянки ОСОБА_11 ..

Потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що 02 січня 2025 року вона приїхала від сестри в якої була у гостях. Дома її не було три дні. Вона жила з онукою, їй 12 років. Приїхали разом біля другої години дня. Зайшли з початку в будинок, а потім на хоздвір, з дому йде доріжка до нього. Коли зайшла на хоздвір, побачила доріжку метрів чотири, вона торкнулась пальцями, вона свіжа і м`яка. Вона розсердилась, взяла сапу і почала нею розкидати цей цемент. Відразу сказала онуці покликати хрещену, вона пішла до хрещеної, а вона продовжувала руйнувати цю доріжку. В той час, підійшла дружина господаря ОСОБА_12 – ОСОБА_13 , і почала кричати і ображати брудними словами і пішла. Через декілька хвилин, прийшла її донька – хрещена її онуки, і запитала, що сталося, а вона їй відповіла, ось що сталось. Донька почала кричати і викликати їх, але ніхто не вийшов, не він, не вона. І вона пішла додому. Через десять хвилин, навіть не пройшло десяти хвилин, вийшов він, ОСОБА_14 , її там не було, вона зайшла до будинку. Він підійшов до стіни, поклав товсту палицю, а в руках тримав совкову сапку і почав збирати цей розчин, щоб знову зробити нормально. Вона сказала йому, щоб він йшов з її двору, а він почав ображати, і почав йти до неї, вона втекла. Знову попросила онуку покликати хрещену, вона пішла, а він продовжував збирати розчин. Онука у дворі хрещеної зустріла онука ОСОБА_15 , він відразу приїхав на машині. Зайшов у двір і каже йому: « ОСОБА_16 залиш лопату», - на що той відповів ні. Взяв лопату з одної сторони, онук схватив з другої сторони, сусід в цей час покликав свого сина на поміч. Його син вийшов і вчепився в її онука. ОСОБА_17 покинув лопату і вони у двох вчепились там. Він підійшов до неї і вдарив її в обличчя, вона упала руками на землю, потім він вдарив її ногою в коліно. Вона впала і стала кричати, що він зламав їй ногу. У цей час його син і він втекли. Коли її приїхали, було вже пізно. Викликали дільничого та швидку. Дільничий підійшов до їхнього двору, у них все було замкнуто, нікого не було на подвір`ї. На наступний день вони поїхали в ОСОБА_18 у лікарню, їм сказали, що потрібно зробити експертизу, щоб зняти побої. Вони поїхали у м.Білгород-Дністровський до ортопедичної лікарні. Там її зробили УЗД, рентген, та сказали що потрібно МРТ. Пройшов місяць, нога не виліковувалась, сказали потрібно оперувати і прооперували 20 лютого 2025 року. Вона була на лікарняному до 03 березня 2025 року. Взагалі на лікарняному перебувала до 30 квітня 2025 року. Вона не працювала з 03 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року. Була на лікарняному. Онука доглядала за нею. ОСОБА_19 боялась навіть їх голосу, тому поїхала від неї, не змогла жити з нею. Вона залишилась фізично та морально розбитою, наразі живе у дітей. Працювати більше не могла. Спочатку ходила на милицях, він зіпсував їй все життя, навіть пробачення не попросив. Він застелив цю доріжку стовпчиками, як тільки її не було вдома, він там хазяйнував. Він вважає її винуватою, і він жодного разу до неї не підійшов. Хоздвір її, між їхніми домами є сітка, є стовпи, вони на її території. На той час державного акту не було. Він будував будинок першим, він ставив паркан, її ділянка розташована під кутом, вода завжди стікала з його двору. Вода від неї йде посередині її двору. Він завжди підіймає землю, щоб його будинок був високо. Він вдарив її правою рукою по обличчю у праву сторону. Вона нікуди не зверталась раніше, думала що він «людина». У нього є вільний доступ до її ділянки. Там є тільки хвіртка, вона розташована на її городі, біля сітки. Вона ставить сміття на своєму городі біля сітки. Стовпчики знаходяться на її хоздворі. Там не має межі. Дозвіл ніколи вона йому не надавала для того, щоб він заходив на її хоздвір. В державному акті відображено, що то була її територія.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що 02 січня 2026 року вона приїхала з Молдови. Там де їх будинок, коли сильний дощ, тече у підвалі, і чоловік залив там цементом. Прийшла сусідка, почала сапкою там ламати цемент. Чоловік пішов і лопатою назад поставив той цемент. Сусідка прийшла і почала кричати на чоловіка, чоловік тримав у руці лопату, вона бігла за лопатою, підслизнулась і впала на спину. Був лише скандал, ніякої бійки не було, як вона розповідала. Все це відбувалось приблизно о 15:30, вона була на подвір`ї. Донька була в неї. У цей день коли вона приїхала, чоловік повідомив, що він залив цемент на межі позаду будинку, між ними та сусідкою. Сварка тривала приблизно 1,5 години. Вона не була присутньою, коли чоловік заливав розчин. Ширина цієї доріжки, приблизно 60 см. Між їхньою територією та територією ОСОБА_5 , є сітка та стовпчики. Було залито цементом біля стовпів на 60 см, бетонна доріжка заходила у бік будинку ОСОБА_21 них є план на земельну ділянку. Під час скандалу вона ходила до них, там був ОСОБА_22 , потерпіла та її чоловік. Після чого прийшла ОСОБА_23 . Сварка відбувалась через те, що її чоловік залив цементом на чужій території. Потім вже був викликаний дільничий та приїхала швидка. Дозволу на те, щоб залити цементом, чоловік не просив у ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні, пояснив, що 02 cічня 2025 року приблизно в обід о 14:15 він знаходився на подвір`ї, у будинку де він народився. Побачив як прибігла сестра двоюрідна уся заплакана. Він одразу вибіг, сів у машину та поїхав до бабусі, коли заходив до подвір`я побачили бабусю, вона була вся знервована, жалілась що ОСОБА_25 залив тротуар. Пробігав один хлопчик, вони попросили покликати дорослих, він побіг і не повернувся. Потім вони поїхали додому. Через десять хвилин, знову сестра прибігла заплакана, сказала що бабусю б`ють. Він на машині знову приїхав з братом. Побачив ОСОБА_12 біля будинку бабусі. Підійшовши, він почув запах перегару, попросив залишити подвір`я, він лаявся, ображав бабусю. Попросив його вийти, він взяв лопату, почав до нього наближатися, він також схопився за лопату, та почав гукати свого сина, потім інша особа прибігла. Він почав боротись з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 направлявся до бабусі, був замах рукою на неї, потім коли вона опинилась не землі, він вдарив бабусю ногою. Після цього приїхав його батько. Він попросив брата щоби він вибіг з подвір`я і пішов когось кликати. Він піднявся на ноги. Мама попросила ОСОБА_12 щоб він вийшов з території, після цього приїхав батько і брат ОСОБА_26 . Вони викликали поліцію, швидку допомогу. Бабуся лежала на землі, не піднімалася, вона не могла ногою робити рухи. Коли ОСОБА_25 вдарив бабусю ногою, він стояв, а вона знаходилась на колінах, вона упиралась на землю руками. Вдарив правою ногою в праву ногу в коліно бабусі. ОСОБА_25 не раз вже проводив будівельні роботи, він зробив там тротуар, він перетнув межу господарської ділянки його бабусі. Бабуся розповідала, що він не одноразово переходив межу, ображав її. Бабуся говорила, що просила його залишити територію. Вдруге коли він приїхав, бабуся була в будинку, бо була налякана.

Вина ОСОБА_8 повністю підтверджується такими зібраними та дослідженими в ході судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а саме:

- даними витягу з кримінального провадження № 12025167240000004 про внесення до ЄРДР 08 січня 2025 року відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, згідно якого: 02 січня 2025 року приблизно о 15:30 годині невстановлена особа, без відповідного на те дозволу, через зачинену хвіртку, проникла на територію господарського подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 , котре належить по праві власності ОСОБА_5 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- заявою ОСОБА_5 про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбаченого ст. 162 КК України;

- протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 08 січня 2025 року, де предметом огляду є територія домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 , котре належить по праві власності ОСОБА_5 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- обліковою карткою погосподарського обліку за 2021 – 2026 року, де головою домогосподарства розташованого по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколом слідчого експерименту від 09 січня 2025 року разом із таблицею ілюстрацій в ході якого потерпіла ОСОБА_5 , в присутності понятих пояснила обставини 02 січня 2025 року, зокрема як вона побачила, що залита доріжка бетоном, який був ще м`який, де потім до неї із сусіднього двору підійшла ОСОБА_13 та почала ображати. Далі о 15:30 годині вона почула голос сусіда ОСОБА_12 , якого побачила на своєму подвір`ї, який почав її ображати та висловлювати погрози, після чого вона пішла до свого будинку.

Також судом досліджені процесуальні документи на підтвердження правомірності проведення дій під час досудового розслідування, надані стороною обвинувачення, зокрема, постанова про призначення групи прокурорів від 08 січня 2025 року.

Відповідно ч. 1-2, 6 ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до положень ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України - підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.

Оцінюючи докази досліджені та перевірені в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає що вина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Виішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65, 66, 67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд враховує, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України являється кримінальним проступком.

Що стосується посилання представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 про відсутність щирого каяття, то суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к, в якій розкрито таке поняття, а відтак вважає, що в даному випадку ця пом`якшуюча покарання обставина має місце, з огляду на таке.

Так, в ході судового розгляду обвинувачений просив вибачення, зазначив про осуд своєї поведінки, під час допиту вину у кримінальному правопорушенні визнав, не заперечував обставини, викладені в обвинувальному акті, лише не визнав позовні вимоги потерпілої.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд згідно ст.66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно ст. 337 КПК України обвинувальний акт встановлює межі судового розгляду, яке здійснюється стосовно особи, якій висунуто обвинувачення. У ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, не встановлено.

За місцем проживання ОСОБА_8 відомостей, які б характеризували його негативно не встановлено, останній на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, пенсіонер, має міцні соціальні зв`язки за місцем проживання.

Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до стаття 57 Кримінального кодексу України виправні роботи не застосовуються до непрацездатних осіб, до яких належать особи пенсійного віку. Крім того, згідно з стаття 61 Кримінального кодексу України обмеження волі не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку. Призначення зазначених видів покарання обвинуваченому є неможливим.

Отже, обвинуваченому ОСОБА_8 суд вважає за доцільне призначити покарання, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в межах санкції вказаної статті Кримінального кодексу України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_5 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та просила суд стягнути із останнього на її користь моральну шкоду в сумі 500 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, позивач, будучи літньою слабкою жінкою зазнала фізичного болю та страждань. При незаконному проникненні до володіння ОСОБА_5 , дії ОСОБА_8 супроводжувались застосуванням фізичного насильства до потерпілої. В результаті яких, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «розриву медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба. Післятравматичний артрит правого колінного суглоба. Підшкірні гематоми передньо-медіальної поверхні правого коліна. Забій м`яких тканин правого стегна», на цей час триває лікування, потребує подальшого хірургічного втручання та довготривалої реабілітації. За фактом спричинення тілесних ушкоджень, до Єдиного реєстру судових рішень внесені матеріали кримінального провадженні за ч. 1 ст. 125 КК України за №12025167240000001 від 03.01.2025 року. У зв`язку з протиправними діями ОСОБА_8 , ОСОБА_5 до цього часу обмежена у нормальній життєдіяльності, проходить лікування, обмежена у вільному пересуванні.

У результаті, протиправної поведінки ОСОБА_8 , позивач відчуває постійні душевні страждання, з`явився непереборний панічний страх перебування вдома самостійно, відчуває тривогу за своїх близьких родичів та членів сім`ї, в тому числі дитини - неповнолітньої онучки, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою вони мешкають разом.

Слід зазначити, що постійно та спільно із ОСОБА_5 мешкає, як зазначалось онучка, неповнолітня ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вихованням, піклуванням про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, займається ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_8 принизивши її честь і гідність, заподіявши психічний та фізичний вплив, позбавив ОСОБА_5 можливості реалізації своїх звичок і бажань, в тому числі у догляді за онуками, близькими членами родини, земельною ділянкою, господарством.

Очевидно, що скоєне призвело до найвищих душевних страждань у позивача, ці душевні та моральні страждання ніколи не втихнуть та залишаться з позивачем на все життя.

10 березня 2025 року через систему «Електронний суд» захисником адвокатом ОСОБА_28 в інтересах ОСОБА_8 поданий відзив на даний позов, згідно яких вимоги позову визнають частково. Відзив обґрунтований тим, що зазначаючи про фактори моральної шкоди, представник позивача згадує душевні страждання, панічний страх, тривогу за своїх близьких, приниження її честі та гідності, тощо. Також представник позивача посилається на душевні страждання. Втім будь-якого доказу такого стану (медичного обстеження, консультації психіатра тощо) не надає. Також і не надає висновку спеціаліста в цій сфері про його стан нібито завданий діями або словами відповідача. І не заявляє клопотання про призначення експертизи для визначення психічно-емоційного стану позивача, причинно-наслідкового зв`язку такого стану з діями відповідача. Станом на день подання позову досудове розслідування відкритого за заявою Позивача ОСОБА_5 кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України не завершено. Тому визначена сума позивачем в розмірі 500000,00 грн відшкодування моральної шкоди не обґрунтована, не співмірна для відшкодування з описаними душевними стражданнями позивача, відтак, не є розумною та справедливою і не підлягає стягненню. Щодо стягнення з ОСОБА_8 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн вважає що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що обвинувачений ОСОБА_8 завдав позивачу моральну шкоду у разі скоєного злочину який інкримінується йому, та те що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі в 50 000.00 грн.

Захисник, адвокат ОСОБА_9 зазначив, що ще є кримінальне провадження за частиною ч.1 ст.125 КК України, в межах якої і має бути вирішний цивільний позов. Відтак вважають, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи цивільний позов, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд переконаний, що вчинення кримінального правопорушення, завжди з неминучістю завдають моральних страждань потерпілому. Це презумпція, яка не лише витікає з положень ст. 23 ЦК України, але й ґрунтується на здоровому глузді.

На підтвердження вказаних вимог позову ОСОБА_5 надано УЗД правого колінного суглобу від 03 січня 2025 року, висновок консультації ортопеда-травматолога від 03 січня 2025 року, результати магнітно-резонансної томографії правого колінного суглобу від 08 лютого 2025 року, квитанції на суму 1099,60 грн, 516,50 грн, 469,00 грн, 1999,60 грн, 2399,80 грн, 747,30 грн, 3372,59 грн, 466,90 грн, 187,00 грн, 2300 грн.; свідоцтва про народження ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , довідка №236 від 20 лютого 2025 року у тому, що ОСОБА_27 , 21 листопада 2012 року, дійсно проживає разом з бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відсутності її батьків, за адресою: по АДРЕСА_1 , заява до компетентних органів за реєстровим №3926, а також витяг з ЄРДР №12025167240000001 від 03 січня 2025 року.

Також в межах дослідження цивільного позову, допитана свідок ОСОБА_31 , яка пояснила, що 02 січня 2025 року приблизно о 14:00 годині до неї до дому прибігла її похресниця ОСОБА_32 , вона була дуже налякана і сказала, що ваша сусідка дуже сильно кричить на бабусю. Вони разом з сином ОСОБА_15 поїхали до мами. Вони одразу зайшли на задній двір, там нікого не було. Але через сітку вона побачила, що у дворі ОСОБА_25 біля мангалу був його син ОСОБА_15 . Мама дуже важко це переживала, тому що переживала це разом з онукою. Почувала себе пригніченою, потрібно було готувати їсти, топити піч. Кожен день у вечері після роботи, вона приходила до неї і допомагала їй. ОСОБА_33 перебувала у постійному стресі, в неї був підвищений тиск, вона завжди купувала їй ліки. Через два тижні, коли вже мама була в гіпсі, обвинувачений разом з ОСОБА_34 чекали її біля воріт, він вибачався, говорив що не може спати, не може їсти, і просив її поговорити з мамою, щоб та його прийняла. Вона поговорила, мама погодилася, але ніхто так більше і не прийшов. Через тиждень вони знову побачилися і вона запитала в нього, чому він не підійшов, на що він відповів, що вже не буде з нами розмовляти, вони мовляв то хочуть, то не хочуть. Мама п`ятдесят років пропрацювала вчителем. Після травми не змогла працювати й надалі, не змогла себе обходити. Мама жила з ОСОБА_35 , вона наразі за кордоном у Бельгії разом з батьками. Мама живе вдома сама, вони її допомагають. Вона не може нахилитись, відчуває постійний біль у коліні, тому не може поратись на земельній ділянці та по господарству. Вона завжди у тривожному стані, боїться родину ОСОБА_36 неї повністю порушений уклад життя. Сварки завжди між ними були за межі, ще з 1995 року. Мама завжди говорила, що вони її постійно ображають. До поліції з цього приводу не зверталась, оскільки ж сусіди. Онука матері, моя племінниця і похресниця. Дитина була налякана сваркою між ними, уві сні прокидалась і постійно плакала. Була налякана через те, що ОСОБА_25 зайшов до них на задній двір, кричав на бабусю. Від мами проживаємо приблизно шість кілометрів. До того що сталося, у мами підвищеного тиску не було. Мама постійно приймає ліки. Мама страждає, оскільки її принизили, вдарили, для неї це дуже боляче.

Оцінюючи вимоги потерпілої ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в сумі 500 000,00 грн, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв`язку з його проникненням на територію її домоволодіння, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпіла в результаті вчиненого ОСОБА_37 кримінального правопорушення понесла душевні страждання, пов`язані з проникненням до її володіння, змінила звичний спосіб життя, приймаючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на особливості й конкретні обставини справи, суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним та доходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 20000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 118 КПК України - процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України, витрати на правову допомогу несе в тому числі цивільний відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Потерпіла у позовній заяві просила стягнути витрати на правову допомогу згідно договору про надання послуг адвоката у розмірі 50000 грн.

Суду на підтвердження витрат на правову допомогу надано ордер серії ВН № 1453295 на ім`я ОСОБА_7 від 06 лютого 2025 року на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 005384 від 16 жовтня 2024 року видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення №103 від 16 жовтня 2024 року, ордер серії ВН № 1454829 виданий на ім`я ОСОБА_6 від 03 березня 2025 року на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1746 від 03 березня 2009 року Одеською обласною КДКА на підставі рішення №31/152 від 27 лютого 2009 року.

З огляду на наданий адвокатом обсягом послуг у суді, враховуючи позицію сторони захисту, щодо не співмірності адвокатських витрат, враховуючи критерії реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд доходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до часткового задоволення у розмірі 10000,00 грн.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, відсутні.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні, арешт на майно не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368-371, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_8 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1