Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №521/2049/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/2049/26

1-кп/521/1368/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисника адвоката – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Хаджибейського районного суду м. Одеси, обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР №62025150020004566 від 31.10.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Молдови, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на момент вчинення інкримінованого злочину перебував на посаді начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів забезпечення та експлуатації військової техніки Військової академії (м.Одеса), у військовому званні «майор» /відсторонений від посади/, має неповнолітню доньку: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 29.12.2022 № 28 майора ОСОБА_6 , призначено на посаду начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів забезпечення та експлуатації військової техніки Військової академії (м. Одеса) Міністерства оборони України, у військовому званні «майор».

Так, ОСОБА_6 при вступі до Збройних Сил України відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», склав Військову присягу на вірність народу України та присягнув бути вірними та відданими українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

Перебуваючи на посаді начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів забезпечення та експлуатації військової техніки Військової академії (м. Одеса) Міністерства оборони України знав та розумів, що відповідно до пункту ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, на нього, у тому числі, покладено обов`язки додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану

в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався.

В останній раз, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 21.10.2025 № 4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час на всій території України діє воєнний стан.

Відповідно до Указу президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено мобілізацію та здійснюються відповідні мобілізаційні заходи.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати негідних вчинків.

Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Відповідно до Примітки до ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Згідно примітки ст.369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

Таким чином, ОСОБА_6 перебуваючи на посаді начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів забезпечення та експлуатації військової техніки Військової академії (м. Одеса) Міністерства оборони України, у військовому званні «майор» є військовою посадовою особою та особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин.

Так, встановлено, на 4 курсі факультету підготовки спеціалістів забезпечення та експлуатації військової техніки Військової академії м. Одеси навчається курсант ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , повні анкетні дані яких на теперішній час не встановлено.

Маючи між собою товариські відносини, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , знаючи про наявність у ОСОБА_14 транспортного засобу – мопеду, час від часу переставляли мопед в інше місце, жартуючи при цьому про викрадення мопеду.

В подальшому, в невстановлений час, в серпні 2025 року вищевказані особи переставили мопед за гаражі неподалік від Військової академії, та через деякий час його викрали невстановлені особи.

В подальшому, в жовтні 2025 року ОСОБА_9 стало відомо, що ОСОБА_13 написав заяву до поліції про викрадення мопеду.

В не становлений час, 29.10.2025 року ОСОБА_6 , викликав до себе курсанта ОСОБА_15 та вони поїхали до Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Далі, після повернення ОСОБА_6 викликав до себе ОСОБА_9 після чого останні разом також поїхали до указаного відділу поліції, та пізніше туди ж привезли ОСОБА_16 .

Знаходячись у приміщенні відділу поліції співробітник Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області на ім`я ОСОБА_17 , повні анкетні дані та посада на теперішній час не встановлені, відібрав у ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пояснення, склали дактилоскопічні карти та оглянули мобільні телефони а працівник поліції на ім`я ОСОБА_17 , сказав щоб вони «вирішували» питання із ОСОБА_19 (власником мопеду).

У подальшому, ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 направились до Військової академії, де у приміщенні автомобільної кафедри ОСОБА_6 повідомив, що 30.10.2025 близько 12:00 годин необхідно забезпечити прибуття батьків та нібито задля уникнення проблем необхідно відшкодувати 900 доларів ОСОБА_21 (власнику мопеду) та збирати ще певну суму грошових коштів, про яку він повідомить батькам.

Наступного дня, 30.10.2025 близько 12:00 годин під час зустрічі із батьками вищевказаних курсантів Військової академії неподалік від її території, ОСОБА_6 повідомив усім присутнім, що курсантів Військової академії ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 очікують великі проблеми, у зв`язку із тим, що вони ніби причетні до викрадення мопеду, та їм загрожує кримінальна відповідальність у вигляді 8 років позбавлення волі, з подальшим відрахуванням з Військової академії.

В цей час, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та їхнім батькам про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 8800 доларів США, за вирішення питання із уповноваженими особами відділу поліції щодо закриття кримінального провадження. Також, ОСОБА_6 додав, що у разі ненадання неправомірної вигоди, він як куратор та начальник курсу повідомить отриману інформацію вищому керівництву, внаслідок чого буде здійснено їхнє відрахування.

Крім того, у ході розмови ОСОБА_6 повідомив присутнім, що раніше він працював у правоохоронних органах, зокрема у Малиновському відділі поліції, та що, лише завдяки йому та його зв`язкам, їх наразі не затримано та вони продовжують навчання в академії.

Після цього, ОСОБА_6 визначив строк надання неправомірної вигоди – якнайшвидше, але не пізніше 31.10.2025.

Наступного дня, 31.10.2025 в невстановлений час, ОСОБА_6 викликав курсантів Військової академії ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , повідомив про необхідність надання хоча б частини неправомірної вигоди та продовжуючи погрози зазначив, що у разі несплати коштів їх відрахують з Військової академії.

В цей час, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_6 про те, що вони за короткий час назбирали лише 2300 доларів США, після чого ОСОБА_6 повідомив про необхідність написання розписок про передачу останньому грошових коштів у розмірі 575 доларів США та 125 Євро з кожного у строк до 06.11.2025, які вони написали диктовку ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_6 повідомив, що грошові кошти у сумі 500 Євро це відсотки за те, що ми не розрахувались вчасно за закриття питання, а грошові кошти у сумі 2300 доларів США це кошти, які він передасть їх ОСОБА_21 (власнику мопеду), після чого ОСОБА_9 діючи на виконання раніше встановлених ОСОБА_6 домовленостей, передав 2300 доларів США ОСОБА_6 , а останній в свою чергу повідомив про необхідність накопичення решти неправомірної вигоди та передачі йому для вирішення питання із працівниками поліції.

В подальшому 12.11.2025 близько 16:35 годин, на виконання раніше обумовлених домовленостей, курсанти Військової академії ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 та ОСОБА_10 прибув до службового кабінету ОСОБА_6 , який розташований у приміщенні Військової академії (м. Одеса) за адресою: м. Одеса (більш точна інформація в умовах венного стану не розголошується) де ОСОБА_9 передав

ОСОБА_6 поліетиленовий пакет з частиною неправомірної вигоди у розмірі 5900 доларів США, що станом на 12.11.2025 згідно офіційного курсу Національного банку України складало 247 882 гривень, за здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженими службовими особами Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Після одержання неправомірної вигоди та проведення першочергових слідчих дій ОСОБА_6 був затриманий працівниками правоохоронних органів за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст.208 КПК України, а його злочинну діяльність припинено.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив обставини які були викладені в обвинувальному акті, провину визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому.

За вище вказаними обставинами, за клопотаннями учасників судового процесу, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, докази у судовому засіданні не досліджувалися.

При цьому судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позицій. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджено, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, які їм зрозумілі.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена поза розумним сумнівом і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт.369-2 КК України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.2 cт.369-2 КК України, за ознаками – одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до не тяжких злочинів.

Окрім того суд дає характеристику особистості обвинуваченого ОСОБА_6 , який є особою у віці 47 років, з вищою освітою, одружений, на момент вчинення інкримінованого злочину перебував на посаді начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів забезпечення та експлуатації військової техніки Військової академії (м.Одеса), у військовому званні «майор» /відсторонений від посади/, має неповнолітню доньку: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліках нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце мешкання, раніше не судимий.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст.66 КК України – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст.67 КК України – не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 289 000 гривень з урахуванням норми ч.2 ст. 53 КК України, де розмір штрафу у справах цієї категорії повинен бути більшим за розмір одержаної неправомірної вигоди).

Призначення такого покарання повністю узгоджується з правовим висновком Касаційного кримінального суду від 12 листопада 2024 року у справі № 607/18731/23 (провадження № 51-2725 км 24).

Окрім того, враховуючи те, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, перебуває у лавах ЗСУ, відсутні відомості про його місячний дохід та приймаючи його клопотання в судовому засідання щодо можливості розстрочки сплати суми штрафу, суд приходить до висновку, що сплата ОСОБА_6 штрафу в розмірі 17 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 289 000 гривень одним платежем становитиме для нього надмірний тягар, тому суд на підставі ч.4 ст. 53 КК України, приходить до висновку про призначення ОСОБА_6 виплату штрафу із розстрочкою певними частинами строком на 12 /дванадцять/ місяців.

12.11.2025 року о 16 год. 42 хв. старшим слідчим ТУ ДБР ОСОБА_26 , ОСОБА_6 – затримано в порядку ст.208 КПК України.

14.11.2025 року ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 10.01.2026 року з визначенням розміру застави, що складає 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484 480 гривень.

17.11.2025 року ОСОБА_6 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави.

Суд приходить до висновку, що після набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави підлягає скасуванню, а застава, у розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484 480 гривень, яка згідно квитанцій: №1.405199875.1; 2.405104911.1; 2.405132263.1; 2.405108901.1 від 17.11.2025 року була внесена ОСОБА_27 (код платника №2160929241) у сумі 84 480 грн., ОСОБА_28 (код платника №2917013538) у сумі 150 000 грн., ОСОБА_29 (код платника №3048019029) у сумі 150 000 грн., ОСОБА_30 (код платника №3118109665) у сумі 100 000 грн. яка була внесена в якості застави за ОСОБА_6 на депозитний рахунок Державної казначейської служби України, підлягає поверненню вищезазначеним заставодавцям або уповноваженим особам.

Повернення здійснити шляхом перерахунку коштів у розмірі 484 480 гривень на розрахунковий рахунок, який буде наданий заставодавцями або їх представникам або готівкою.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні під час досудового розслідування, а саме період з 12.11.2025 року (фактичне затримання) по день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави 17.11.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

На підставі ст.ст. 118, 122 КПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової технічної експертизи документів за №5219-34-25 від 10.12.2025 року у розмірі – 40 711 грн. 68 коп.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт з речових доказів, накладений ухвалами слідчих суддів Пересипського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 року.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає необхідним речові докази по справі: телефон марки Xiaomi 13T, з сім карткою оператора ПрАТ «Київстар» який поміщено до сейф-пакету №S000802 - повернути ОСОБА_6 ; предмети, зовні схожі на грошові кошти (імітаційні) резервного валютного фонду США, купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США у кількості 59 (п`ятдесят дев`ять) штук, на загальну суму 5900 (п`ять тисяч дев`ятсот) доларів США, які поміщено до сейф-пакету №S000801 – знищити; предмети зовні схожі на грошові кошти номіналом по 50 (п`ятдесят) Євро на загальну суму 400 (чотириста) Євро, з наступними серіями та номерами: SL 5120475114; VC 0093786237; UA 4779182622; WB 3884217309; UF 4055403724; UC 1439659702; UC 3366192106; UH 9274057187, які поміщено до сейф-пакету №S2050121 – повернути уповноваженому представнику ТУ ДБР у м.Миколаєві.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.96-1, п.2 ч.1 ст.96-2 КК України, застосувати до обвинуваченого заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, яка полягає у конфіскації у обвинуваченого у власність держави грошових коштів у розмірі 4851 гривні (еквівалент 100 євро), як одержані внаслідок вчинення злочину (31.10.2025р.), які були видані уповноваженими особами ТУ ДБР у м.Миколаєві та є їх власністю.

Цивільний позов не заявлявся.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 5, 65, 68, 70, 71, 72 КК України, ст.ст. 100, 128, 368-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначити покарання у виді штрафу з урахуванням ч.2 ст.53 КК України у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 289 000 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч) гривень.

На підставі ч.4 ст.53 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату штрафу із розстрочкою певними частинами строком на 12 (дванадцять) місяців, із щомісячним платежем 24 083 (двадцять чотири тисячі вісімдесят три) гривні 33 копійки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні під час досудового розслідування, а саме період з 12.11.2025 року (фактичне затримання) по день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави 17.11.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Після набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави скасувати, а застава, у розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484 480 гривень, яка згідно квитанцій: №1.405199875.1; 2.405104911.1; 2.405132263.1; 2.405108901.1 від 17.11.2025 року була внесена ОСОБА_27 (код платника №2160929241) у сумі 84 480 грн., ОСОБА_28 (код платника №2917013538) у сумі 150 000 грн., ОСОБА_29 (код платника №3048019029) у сумі 150 000 грн., ОСОБА_30 (код платника №3118109665) у сумі 100 000 грн. яка була внесена в якості застави за ОСОБА_6 на депозитний рахунок Державної казначейської служби України – підлягає поверненню заставодавцям або уповноваженим особам.

Стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової технічної експертизи документів за №5219-34-25 від 10.12.2025 року у розмірі – 40 711 грн. 68 коп.

Скасувати арешт з речових доказів, накладений ухвалами слідчих суддів Пересипського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 року.

На підставі ч.1 ст.96-1, п.2 ч.1 ст.96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави грошові кошти у розмірі 4851 гривні (еквівалент 100 євро), як одержані внаслідок вчинення злочину (31.10.2025р.).

Речові докази по справі: телефон марки Xiaomi 13T, з сім карткою оператора ПрАТ «Київстар» який поміщено до сейф-пакету №S000802 - повернути ОСОБА_6 ; предмети, зовні схожі на грошові кошти (імітаційні) резервного валютного фонду США, купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США у кількості 59 (п`ятдесят дев`ять) штук, на загальну суму 5900 (п`ять тисяч дев`ятсот) доларів США, які поміщено до сейф-пакету №S000801 – знищити; предмети зовні схожі на грошові кошти номіналом по 50 (п`ятдесят) Євро на загальну суму 400 (чотириста) Євро, з наступними серіями та номерами: SL 5120475114; VC 0093786237; UA 4779182622; WB 3884217309; UF 4055403724; UC 1439659702; UC 3366192106; UH 9274057187, які поміщено до сейф-пакету №S2050121 – повернути уповноваженому представнику ТУ ДБР.

На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 діб з моменту проголошення вироку, через Хаджибейський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1