Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №466/2602/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2602/24

Провадження № 2/466/313/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

з участю: представника позивача Досій Д. В.

представника відповідача Юнко М. В.

представника відповідача Кравчука П. І.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-

у с т а н о в и в:

06 березня 2024 року Позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Просив ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП суду невідомий, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП суду невідомий, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).

17 січня 2025 року адвокат Ситник Сергій Олександрович, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 466/2602/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 21.06.2024 року, заочне рішення скасовано справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Згідно викладеного в позовній заяві, Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

25 серпня 1986 року Виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м. Львова видано громадянці ОСОБА_9 (основний квартиронаймач) Ордер №931 на жиле приміщення: квартиру АДРЕСА_1 . Ордер видано на підставі Рішення Шевченківської районної ради народних депутатів №345 від 12.08.1986.

Квартира надана ОСОБА_9 як службове житло, оскільки вона працювала в ЖЕКу Шевченківського району м. Львова.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 19.07.2019 Львівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Л/о.

Станом на день подання цієї позовної заяви, згідно Листа Шевченківської РА №36-вих- 18974 від 15.02.2024, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 7 осіб: 1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - третя особа; 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - третя особа 3. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відповідачка; 4. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відповідачка; 5. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - відповідач; 6. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - позивач; 7. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - третя особа;

Однак, за твердженням Позивача, у вказаній квартирі з перелічених вище зареєстрованих осіб проживають лише троє: позивач ОСОБА_2 ; третя особа ОСОБА_8 - зареєстрований, але в даний час не проживає у квартирі, бо відбуває покарання у місцях позбавлення волі, тому відсутні правові підстави для визнання його таким, що втратив право користування квартирою; третя особа ОСОБА_7 - зареєстрований, але в даний час не проживає у квартирі, бо був мобілізований та проходить службу в лавах Збройних Сил України.

Відповідачі, як зазначив Позивач, не проживають у квартирі вже багато років.

Зокрема, що стосується відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , то наскільки Позивачу відомо, вони давно виїхали на постійне проживання за кордон, де перебувають і досі та повертатися не планують.

Відносно відповідача ОСОБА_12 , то його актуальне місце проживання Позивачу не відоме.

Щодо порушення прав позивача, що стали підставою для звернення до суду, останній зазначив, що з дружиною проживає у цій квартирі та самостійно оплачує всі комунальні послуги, в той час як відповідачі жодних коштів за це не оплачують. Однак основною причиною подання цього позову є неможливість приватизації позивачем квартири. Позивач стверджує, що живе у квартирі, підтримує її у належному стані, зробив ремонт, однак юридично він не може оформити право власності на неї.

Факт тривалого непроживання відповідачів у квартирі Позивач підтверджує Актами ЛКП «Варшавське-407» №40 від 08.06.2023, №62 від 14.08.2023, №8 від 19.10.2023, №06 від 24. 01.2024.

Обґрунтування заперечень відповідача.

17 березня 2025 року на адресу суду посупив відзив на позовну заяву представника відповідачів адвоката Ситника С. О., який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у якому просив в задоволенні позову відмовити повністю. У відзиві зазначає, що відповідачі заперечують заявлений позивачем цивільний позов, про визнання їх такими, що втратили право на користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_2 .

За доводами сторони відповідачів, зазначена квартира, являється єдиним місцем для проживання відповідачів, будь-якого іншого житла у них немає. Відповідачі періодично проживають у вказаному житловому приміщенні на законних підставах, також періодично виїжджають за кордон на тимчасові заробітки. На даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також, перебувають на тимчасових заробітках за кордом. Грошові кошти потрібні для постійного лікування та догляду за ОСОБА_4 , який являється особою з інвалідністю з дитинства пожиттєво, потребує постійного стороннього догляду, і на даний час перебуває на лікуванні, реабілітації у ГО «Сім доріг», за адресою АДРЕСА_3 .

Щодо заявлених позовних вимог позивачем про визнання позивачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, представник відповідачів повідомляє, що вказана квартира, являється єдиним місце проживання відповідачів, які в ній народились, проживали там з народження і проживають та зареєстровані на даний час. У зв`язку із складним матеріальним становищем ОСОБА_13 , та ОСОБА_5 , змушені були шукати підробіток за кордоном в тому числі для оплати лікування, реабілітації свого рідного брата ОСОБА_4 , який являється особою з інвалідністю з дитинства пожиттєво, потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта МСЕК №857152. Виїжджаючи за кордон на тимчасові заробітки, після повернення в Україну ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , проживали у зазначеній квартирі за адресою АДРЕСА_2 , жодного іншого житла у них немає. Вказана квартира була отримана їх бабусею ОСОБА_9 , яка вже померла. В даній квартирі народилась і проживала мати відповідачів ОСОБА_14 , яка також проживала в даній квартирі іншого житла не мала, померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . Окрім відповідачів в даній квартирі проживав та був зареєстрований також і позивач ОСОБА_2 , який являється двоюрідним братом відповідачів, також в даній квартирі зареєстровані рідні брати позивача, яких останній залучив до даної справи в якості третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Таким чином, як вбачається з позовних вимог, позивач бажає позбавити єдиного житла своїх двоюрідних братів та сестру, з метою приватизувати вказану квартиру на себе та своїх рідних братів, які заявлені у даній справи в якості третіх осіб.

Рішення суду про позбавлення права відповідачів на проживання в даній квартирі, яка являється єдиним житлом для них грубо порушить їх права, і фактично позбавить будь-якого місця проживання. Відповідачі наголошують на тому, що один з відповідачів ОСОБА_4 , який являється особою з інвалідністю пожиттєво та потребує постійного стороннього догляду, ніколи не виїжджав за кордон, перебуває на лікуванні, реабілітації у різних закладах у зв`язку із важким станом здоров`я, що потребує значних коштів і його рідні брат та сестра в тому числі з метою оплати лікування змушенні виїжджати на тимчасові заробітки за кордон, але повертаючись в Україну, проживаю за місцем своєї реєстрації, не мають наміру та можливості проживати за іншою адресою.

Відповідачі вважають, що періодичне не проживання їх за вказаною адресою обумовлене поважними причинами, якими зокрема є виїзд за кордом на заробітки, обмеження, які були введені через оголошення карантину, потім оголошення військового стану у зв`язку з збройною агресією російської федерації.

Представник відповідачів звертає увагу суду, що відповідачі у даній справі, народились і проживали у вказаному житловому приміщенні з народження, не чинять будь-яких перешкод у проживанні позивачеві, іншого житла та права на проживання в іншому житловому приміщенні не мають.

Щодо строків поданні відзиву на позовну заяву, вважають, що пропущений строк на подання відзиву з поважних причин, так як відповідачі та їх представник не були ознайомлені із повним текстом рішення суду про скасування заочного рішення у дані справі.

Третьою особою ОСОБА_7 у встановлений порядок та законом процесуальний строк пояснень щодо позову подано не було.

Третьою особою ОСОБА_8 у встановлений порядок та законом процесуальний строк пояснень щодо позову подано не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Витребувано у Державної прикордонної служби України, ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 26, інформацію про перетин державного кордону України (дати в`їздів та виїздів) за період, впродовж якого інформація про перетин кордону фізичною особою зберігається у базах даних Державної прикордонної служби України, наступними громадянами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Галаня В. М. про витребування доказів. Витребувано у Державної прикордонної служби України, ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 26, інформацію про перетин державного кордону України (дати в`їздів та виїздів) за період, впродовж якого інформація про перетин кордону фізичною особою зберігається у базах даних Державної прикордонної служби України, наступними громадянами України: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП суду невідомий, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП суду невідомий, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).

17 січня 2025 року адвокат Ситник Сергій Олександрович, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 466/2602/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 21.06.2024 року, заочне рішення скасовано справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представників відповідачів адвокатів Кінь А. В., Юнко М. В., Кравчук П. І. про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Досій Д. В. позовні вимоги підтримала повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просила позовну заяву задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_15 позовні вимоги заперечила. Просила суд відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з їхньою безпідставністю та підтримала письмовий відзив.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_16 просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заперечив проти позову, з підстав, наведених у поданому письмовому відзиві.

У судове засідання третя особа ОСОБА_7 не з`явився, хоча належним чином були повідомлений про місце, час та дату судового засідання.

У судове засідання третя особа ОСОБА_8 не з`явився, хоча належним чином були повідомлений про місце, час та дату судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, пояснення свідків, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступне.

Цей спір виник з правових відносин щодо користування житловим приміщенням.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

25 серпня 1986 року Виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м. Львова на підставі Рішення Шевченківської районної ради народних депутатів №345 від 12.08.1986р. видано громадянці ОСОБА_9 (основний квартиронаймач) Ордер №931 на жиле приміщення: квартиру АДРЕСА_1 . Квартира надана ОСОБА_9 як службове житло (а. с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 19.07.2019р. Львівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Л/о (а. с. 7).

Згідно Листа Шевченківської РА №36-вих- 18974 від 15.02.2024 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 14).

Факт тривалого не проживання відповідачів у квартирі підтверджується Актами ЛКП «Варшавське-407» №40 від 08.06.2023, №62 від 14.08.2023, №8 від 19.10.2023, №06 від 24. 01.2024 (а. с. 8, 9, 10, 11).

Однак, відповідачі зареєстровані за вказаною адресою і зазначена квартира являється єдиним місцем для проживання відповідачів.

В судовому розгляді встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають на тимчасових заробітках за кордом. Грошові кошти потрібні для постійного лікування та догляду за ОСОБА_4 , який являється особою з інвалідністю з дитинства пожиттєво, що стверджується довідкою до акта МСЕК №857152, потребує постійного стороннього догляду, і на даний час перебуває на лікуванні, реабілітації у ГО «Сім доріг», за адресою м. Дубляни, вул. Ярослава Мудрого 5.

Встановлено також, що ОСОБА_6 опікувалась позивачем ОСОБА_2 до його повноліття, оскільки він був дитиною позбавленою батьківського піклування. Не маючи можливості в Україні заробляти кошти на життя, впродовж останніх років ОСОБА_6 перебуває на тимчасових підробітках за кордоном. В ході судового розгляду досліджено письмові документи про переказ відповідачкою ОСОБА_6 з-за кордону грошових коштів дружині позивача – ОСОБА_17 . За твердженням сторони відповідачів, вказані грошові кошти пересилались для оплати для оплати комунальних послуг за квартиру. Суд вважає недоведеним заперечення позивача в тій частині, що ці грошові кошти призначались фактично на користь іншої особи – ОСОБА_18 , оскільки будь-які докази цього в матеріалах справи відсутні.

Судом безспірно встановлено і це не заперечується ніким зі сторін, що відповідачі не мають в Україні будь-якого іншого житла.

Таким чином, позивач фактично звернувся до суду за захистом свого інтересу, пов`язаного із приватизацією спірної квартири без участі у приватизації відповідачів. Натомість відповідачі відсутні у спірній квартирі хоч і тривалий час, але із причин, які суд не вважає неповажними. Крім цього суд приходить до висновку, що відповідачі, тимчасово вибувши на проживання за кордон, не втратили свого зв`язку із цим житлом, яке є їх єдиним житлом в Україні.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб у судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК України).

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім`ї не потребує згоди інших членів сім`ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, вправі пред`явити позов про визнання наймача або члена його сім`ї таким , що втратив право користування жилим приміщенням.

Судом під час розгляду справи задоволено клопотання про допит свідків.

Допитаний в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 ., як свідок пояснив, що у квартирі проживають лише троє осіб він, третя особа ОСОБА_8 зареєстрований, але в даний час не проживає у квартирі, бо відбуває покарання у місцях позбавлення волі та третя особа ОСОБА_7 також зареєстрований, але в даний час не проживає у квартирі, бо був мобілізований та проходить службу в лавах Збройних Сил України. Зазначив, що відповідачі не проживають у квартирі вже багато років. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 давно виїхали на постійне проживання за кордон, де перебувають і досі та повертатися не планують. Щодо відповідача ОСОБА_5 то йому не відоме його місце проживання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , який є сусідом позивача надав покази з особистих спостережень та припущень, зазначив, що відповідачі не проживають у квартирі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , яка являється тещою позивача, пояснила, що позивач з 2019 року проживає з дружиною по АДРЕСА_2 , підтвердила, що часто буває в доньки ОСОБА_21 , крім них двох більше там ніхто не проживає. Всі витрати по утриманні квартири несуть ОСОБА_22 та ОСОБА_21 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона знає родину ОСОБА_24 з 2010 року, вважає, що позивач неправомірно позбавляє житла відповідачів. Свідку відомо, що догляд за неповнолітнім позивачем, який був позбавлений батьківського піклування, здійснювала тітка ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , яка являється цивільною дружиною ОСОБА_8 брата позивача, пояснила, що ОСОБА_26 хресна її дитини. Вказала, що утримання квартири відповідачі здійснюють. Коли була у вказаній квартирі, бачила особисті речі відповідача ОСОБА_27 . При відсутності батьківської опіки, догляд за неповнолітнім позивачем здійснювали ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , пояснила, що вона добре спілкується з відповідачем ОСОБА_6 та вони є родина і мають близькі стосунки. Пояснила, що відповідачі здійснюють утримання квартири. Від ОСОБА_6 свідку відомо, що вона має намір надалі проживати в цій квартирі, так як іншого житла вона не має.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник вправі вимагати усунення перешкод, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України та ст. 383 ЦК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відомості про зняття з реєстрації вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У ч. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено наступне: «Відповідно до ст.107ЖК наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 361/6668/15 (провадження № 61-25867св18) зроблено висновок, що "основною умовою втрати права користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 107 ЖК України, є наявність у наймача або члена його сім`ї іншого постійного місця проживання. При цьому слід встановити таке місце проживання із зазначенням його адреси та дослідити належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин".

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Верховний Суд зауважує, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання (згідно із законом); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.

Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло (04 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/7767/19, провадження № 61-3153св22).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265, 268, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП суду невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП суду невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 01.05.2026 року.

Суддя П. Т. Едер