Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №459/170/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/170/26

Провадження № 2/459/48/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Отчак Н.Я.,

з участю секретаря судового засідання Савіцької Б.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дітей,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , яким просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за договором від 29.06.2021 заперіод з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно в розмірі 63 314,00 грн, пеню за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно у розмірі 165 647,82 грн, додаткові витрати на дітей ОСОБА_5 ОСОБА_6 період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно у розмірі 37 767,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2021. Від спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29.06.2021 року між нею та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений Договір між батьками про сплату аліментів на дітей, за умовами якого діти проживають разом з матір`ю (позивачем), батько зобов`язаний сплачувати на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 12000 гривень щомісячно. Аліменти повинні сплачуватися чотирма рівними частинами по 3000 гривень не пізніше кожної п`ятниці поточного місяця. Окрім аліментів, батько у відповідності зі ст. ст. 180, 181, 182, 184, 185 Сімейного кодексу України зобов`язаний здійснювати інші виплати, у термін, у розмірі, формі та порядку, що їх встановлено цим договором. У разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дітей за кожен день прострочення зобов`язання.

Вказує, що в порушення умов Договору, відповідачем в період з жовтня 2024 року по грудень 2025 року, не в повному обсязі сплачено аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за договором від 29.06.2021, заборгованість складає 63 314,00 грн.

Також, зважаючи на те, що відповідачем своєчасно не сплачувались аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно становить 165 647,82 грн, тому просить стягнути вказану суду, у якості відповідальності платника аліментів за прострочення сплати таких.

Водночас, зазначає, що відповідач у добровільному порядку не бере участі у додаткових витратах на дітей, хоча такий його обов`язок передбачено приписами ст.ст.141,185 СК України та п.9 між батьками про сплату аліментів на дітей. Посилається на те, що перелік витрат наведено у додатку №2 до позовної заяви та за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року нею було витрачені кошти на додаткові витрати на дітей, а саме: лікування, навчання, дозвілля, відвідування занять творчого розвитку, придбання необхідних речей для навчання та розвитку здібностей дітей, які складають 75 535,50 грн. Відповідачем лише двічі протягом спірного періоду, а саме: 01.04.2025 та 29.05.20025 переведено кошти відповідно у сумах 20000 грн та 12000 грн на додаткові витрати. Відтак, вважає, що останній має компенсувати їй ще 37 767,80 грн.

Ухвалою від 20.01.2026прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання у справі на 02.03.2026.

За клопотанням представника відповідача, розгляд справи 02.03.2026 відкладено на 24.03.2026.

22.04.2026 представником відповідача подано письмові пояснення відносно позову, у якому останній визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по аліментах за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно в розмірі 63 314,00 грн. Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв`язку із зміною його матеріального становища. Зазначає, що його середньомісячний дохід становить 20000 грн, а тому розмір аліментів перевищує граничний розмір, визначений Законом України «Про оплату праці», тобто 50%. Окрім цього, вказує, що на його утриманні перебуває непрацездатна мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак, враховуючи дані обставини, беручи до уваги те, що законодавець надає право суду визначити розмір пені за прострочення сплати аліментів у меншому розмірі, ніж 100% заборгованості, просить зменшити заборгованість по пені до 50000 грн, що становить 79% від загальної суми заборгованості. При цьому також просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 квітня 2025 року у справі № 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25).

Стосовно вимоги про стягнення додаткових витрат, звертає увагу, що відповідачем добровільно сплачено 32 000 грн додаткових витрат на утримання дітей. Що свідчить про те, що відповідач бере участь у додаткових витратах на дітей. Щодо заявлених до компенсації 37 767,80 грн, вважає, що такі не є додатковими витратами, не надано детального розрахунку, з яких саме витрат складаються додаткові витрати. Наголошує, що долучені квитанції та банківські виписки не підтверджують додатковий характер витрат, не містять зв`язку з винятковими обставинами та, окрім того, частково виходять за межі заявленого періоду (оскільки є квитанції за період до жовтня 2024 року, в тому числі за 2023 рік). Ці документи відображають звичайні витрати на дітей, а не підстави для стягнення додаткових сум. До того, квитанції повторюються.

Через першу неявку у судове засідання учасників, розгляд справи 23.04.2026 відкладено.

24.04.2026 через Електронний суд надійшла заява представника позивача, у якій підсумовано сукупний розмір додаткових витрат на дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з жовтня 2024 по листопад 2025 року включно. До таких належать витрати: на лікування зубів – 87 896, ліки – 217,42 грн., оздоровчі табори – 60 341,30 грн., додаткова освіта та витратні матеріали – 10 178,56 грн (на майстеркласи-навчання з в`язання та витратні матеріали, майстер школа «Рукотворна»), тобто 158 633,26 грн. З врахуванням того, що ОСОБА_4 добровільно сплачено 32 000 грн на покриття додаткових витрат, заборгованість з компенсування позивачу половини таких становить 47 316,64 грн (158 633,26 грн : 2 = 79 316,64 грн. – 32000 = 47 316,64 грн).

В судовому засіданні 23.04.2026, 27.04.2026 представник позивача – адвокат Єфанова Н.В. підтримала позовні вимоги, з підстав наведених у позові, заперечила доводи позивача щодо наявності підстав для зменшення пені за прострочення сплати аліментів, просить позов задовольнити. Щодо сплачених добровільно відповідачем додаткових витрат на утримання дітей за спірний період, наголосила, що такі були сплачені відповідачем на окремий рахунок (не тотожний сплаті аліментів) безпосередньо на оздоровчі табори для дітей.

Представник відповідача у судовому засіданні частково заперечила позовні вимоги, під час розгляду справи змінила позицію, викладену у письмових поясненнях, вказала, що сплачені відповідачем 01.04.2025 та 29.05.20025 кошти у сумах відповідно 20000 грн та 12000 грн спрямовані на сплату аліментів на дітей, а не як покриття додаткових витрат. Тому, вважає, що заборгованість за сплати аліментів слід зменшити на 32 000 грн.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 30.04.2026 на 13 год. 30 хв.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.04.2018 року, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2021, яке набрало законної сили 24.06.2021, після розірвання якого ОСОБА_8 відновлено її дошлюбне прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується копією додаткового рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23.06.2021 (а.с.29-30, 31).

Сторони є батьками дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, відповідно серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (а.с.27,28).

Також встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 29.06.2021 року було укладено Договір між батьками про сплату аліментів на дітей, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., договір зареєстровано в реєстрі за №7228 (а.с.32-33).

За умовами п.4 Договору, у зв`язку з тим, що діти постійно проживають зі своєю матір`ю - ОСОБА_8 у відповідності до ст.ст.180,181,182, 184,185 Сімейного кодексу України батько зобов`язується сплачувати аліменти на утримання дітей, а також здійснювати інші виплати, у термін, у розмірі, формі та порядку, що їх встановлено цим договором.

П.5 Договору сторони узгодили, що батько зобов`язаний сплачувати на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 12000 гривень щомісячно. Аліменти сплачуватимуться чотирма рівними частинами по 3000 гривень не пізніше кожної п`ятниці поточного місяця.

За період з жовтня 2024 по листопад 2025 року включно ОСОБА_4 в порушення договірних зобов`язань, умови Договору про сплату аліментів на дітей у визначеному договором розмірі та порядку належним чином не виконано.

Судом встановлено, що після фактичного припинення сім`ї та дотепер діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір`ю.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини першої статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Відповідно ч.2 ст.189 СК України у разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В той же час, встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист ( постанова КЦС ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 456/1826/16).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дітей, правовідносини, що виникли між сторонами мають договірний характер, а отже регулюються не лише нормами Сімейного кодексу України, а й загальними положеннями Цивільного кодексу України про правочини та договори.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи, що пунктом 5 Договору між батьками про сплату аліментів на дітей, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., визначено обов`язок батька сплачувати аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 12000 гривень щомісячно чотирма рівними частинами по 3000 гривень не пізніше кожної п`ятниці поточного місяця, однак у період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно відповідач свої зобов`язання за договором в цій частині належним чином не виконував, у нього утворилась заборгованість у розмірі 63 314,00 грн. Розмір заборгованості по аліментах стороною відповідача у письмових пояснення відносно позову визнано в повному обсязі. В подальшому, під час розгляду справи відповідачем та представником відповідача змінено позицію, сторона відповідача вказує, що переведені позивачу 01.04.2025 та 29.05.20025 кошти у сумах відповідно 20000 грн та 12000 грн спрямовані на сплату аліментів на дітей, а не як покриття додаткових витрат, тому, заборгованість за сплати аліментів підлягає зменшенню.

Однак, суд відхиляє такі доводи, оскільки сплачені відповідачем 01.04.2025 та 29.05.20025 кошти були переведені на окремий рахунок (не тотожний сплаті аліментів, заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 63 314 грн визнавалася відповідачем у письмових поясненнях відносно позову. Також відповідач у письмових поясненнях запевняв, що бере участь у додаткових витратах на утримання своїх дітей, зокрема ним у 2025 році добровільно сплачено 32 000 грн додаткових витрат. Таким чином, суд вважає, що зміна позиції відповідача суперечить «доктрині estoppel» та спрямована на уникнення відповідальності за прострочення сплати аліментів.

За наведених обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 63 314,00 грн, оскільки її розмір ним не спростовано.

Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно у розмірі 165 647,82 грн, суд виходить з наступного.

Частина 1 пункту 14 Договору передбачає, що у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дітей за кожен день прострочення зобов`язання.

За змістом ч.4 ст.15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року становить 165 647,82 гривень. Обчислюючи розмір неустойки, суд виходить із розміру заборгованості, який був визначений позивачем.

Разом із тим, частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У частині першій статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК України).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК України) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Тлумачення частини другої статті 196 СК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25).

Судом враховується, що умовами договору у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дітей за кожен день прострочення зобов`язання (пункту 14 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підтвердження скрутного матеріального становища надано довідки про доходи, видані Національним університетом хорони здоров`я імені П.Л.Шупика 18.03.2026 за вих.№№12/107-6966, 12/107-6967, із яких вбачається, що за період з жовтня 2024 по грудень 2024 року включно останньому нараховано 60 388,14 грн, а за період з січня 2025 року по грудень 2025 року включно 248 911,46 грн.

Також відповідачем подано копію медичного висновку від 17.04.2026 про наявність порушення функцій організму, через які особа не можу постійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, подані докази жодним чином не свідчать про наявність підстав для зменшення пені за прострочення сплати аліментів.

Наведені відповідачем аргументи про перебування на його утриманні матері непрацездатного віку, суд оцінює критично, адже не подано жодних доказів, що така особа потребує матеріальної допомоги, до того ж саме від відповідача. Більше того, медичний висновок не стосується спірного періоду, оскільки датований 17.04.2026 та дійсний до 17.04.2027.

Щодо доводів відповідача про те, що стягувані з нього аліменти перевищують граничний розмір аліментів, тобто 50% від заробітної плати, то такі є безпідставними, оскільки в силу приписів ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, у такому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. До того ж, відповідач отримує стабільний середній дохід.

Враховуючи наведені обставини та положення закону,беручи до уваги те, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів на утримання дітей, беручи до уваги те, що сума неустойки (пені) у розмірі 165 647,82грн, яку просить позивач стягнути з відповідача, перевищує суму заборгованості, яка складає 63 414,00 грн (що суперечить ч.1 ст.196 СК України), суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 63 414,00 гривень (тобто у межах 100 відсотків заборгованості по аліментах). Підстави для визначення розміру пені за прострочення сплати аліментів у меншому розмірі ніж 100 % заборгованості по аліментам, судом не встановлено. Суд вважає, що визначення розміру пені у вказаному розмірі стимулюватиме останнього до належної поведінки під час виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Щодо додаткових витрат, суд зазначає наступне.

Як на підставу вимог про стягнення додаткових витрат, позивач посилається на ст.185 СК України, п.9 Договору між батьками про сплату аліментів на дітей.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У п.9 Договору між батьками про сплату аліментів на дітей сторони обумовили, що батько зобов`язується брати участь у додаткових витратах на дітей, виплачувати матері аліменти, а також інші виплати, передбачені цим договором своєчасно і у відповідному розмірі.

Окрім цього, у п.8 цього Договору передбачено, що сторони зобов`язується спільно на паритетних умовах брати участь у додаткових витратах на дітей. В доповнення до умови, що міститься в пункті 5 цього договору, за необхідності стаціонарного лікування, обстеження, оздоровлення (у державних або недержавних лікувальних, санаторно-курортних закладах), навчання ( в закладах освіти всіх рівнів акредитації), відпочинку та розвитку (в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності) дітей, батько виплачує матері грошові кошти у розмірі 50% від суми підтверджених документально витрат, протягом 10 календарних днів з моменту представлення матір`ю батьку вказаних вище документів.

Як стверджує позивач, за спірний період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно нею понесено додаткові витрати на дітей у сукупному розмірі 158 633,26 грн, із яких відповідачем компенсовано їй лише 32 000,00 грн. Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача коштів в розмірі 37767,80 грн як половини витрат, які понесла у зв`язку з лікуванням, навчанням, дозвіллям, відвідуванням занять в школах творчого розвитку дітей, придбання необхідних речей для навчання та розвитку здібностей дітей, надала наступні докази:виписки з банків, квитанції про їх оплату.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на лікування дітей позивачем були витрачені кошти на лікування у стоматологічному кабінеті, витрати на обох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно в загальній сумі складають 41 740 грн (1400+14600+19000+1740+5000=41 740 грн).

З урахуванням здібностей спільних дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та з метою їх повноцінного творчого розвитку позивачем також здійснювалися витрати на відвідування занять з в`язання (Рукотворна м.Шептицькийвул.Б.Хмельницького, 57) за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно, вартість таких занять за вказаний період в загальній сумі 8160,00 грн (499,00+172,00+468,00+486,00+397,00+340,00+494,00+70,00+490,00+60+490,00+176,00+290,00+450,00+300,00+470,00+108,00+60,00+490,00+300,00+300,00+250,00=8160,00 грн).

Окрім того, для сприяння розвитку художніх здібностей та творчого розвитку дітей позивачем було придбано канцелярські товари для малювання на суму 2 245,39 грн (969,00+ 205,04+ 272,88+798,47 = 2 245,39 грн). Суд не бере до уваги квитанцію від 06.09.2025 року про придбання папки-конверту, трьох атласів та контурної карти на суму 553,68 грн, квитанцію від 22.11.2025 про придбання лінера, пакета, маркера, гри настільної, календаря на суму 1361,00 грн, так як, вважає, що дані витрати охоплюються аліментами.

Щодо інших додаткових витрат, то суд не бере до уваги нарахованих позивачем витрат понесених на медичні препарати, оскільки, позивачем не надано суду і жодних належних доказів щодо приймання ліків за призначенням лікаря. Також позивачем не пред`явлено жодних довідок чи лікарських виписок з медичних документів, що свідчили б про потребу в лікуванні та необхідності оздоровлення дітей саме туристично-оздоровчому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і вартості такого оздоровлення 36260 грн.

Між цим, суд відкидає подані на підтвердження лікування у стоматологічних клініках та у приватних стоматологів квитанції про оплату, у яких не зазначено пацієнта та дати наданої послуги, дані чеки не дають можливості пов`язати їх з лікуванням дітей.

Позивачем не подано також жодних доказів витрат на відвідування занять в художній школі.

Водночас, на думку суду, позивачем не доведено обґрунтованості витрат на додаткові заняття з англійської мови, оскільки даний предмет є в шкільній програмі, відсутні докази того, що діти відвідували ці заняття та розмір понесених витрат. Окрім цього, слід зазначити, що саме по собі відвідування дитини додаткових занять із англійської мови не може безумовно свідчити, що такі викликані особливими обставинами чи особливою схильністю дитини до навчання. Відвідування додаткових занять є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною додаткових занять.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/20.

Крім цього, безпідставними є вимоги про відшкодування половини вартості витрат дозвілля у вигляді купівлі білетів у кінотеатр, оскільки ці витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дітей на користь матері.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню.

Також умовами, укладеного між сторонами договору не передбачено інших додаткових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем доведено належними і допустимими доказами, що сукупно нею витрачено 52 145,39грн додаткових витрат на утримання дітей.

Оскільки протягом спірного періоду відповідачем відшкодовано позивачу більшу половину документально підтверджених додаткових витрат на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , то у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

З врахуванням вищенаведеного, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість по аліментах в сумі 63314,00 грн та пеня в розмірі 63314,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів задоволено частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2050,36 грн (з розрахунку 126 628,00 грн (задоволені позовні вимоги)/ 266 729,62 грн (заявлені позовні вимоги) х 4318,88 грн (ставка судового збору за три позовні вимоги).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 244, 259, 264, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментах на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з жовтня 2024 по листопад 2025 року включно в сумі 63314 (шістдесят три тисячі триста чотирнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 63314 (шістдесят три тисячі триста чотирнадцять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 2050,36 (дві тисячі п`ятдесят) гривень 36 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя: Н. Я. Отчак