Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №464/6417/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6417/25

пр.№ 2/464/268/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Бугера Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 використовуючи систему «Електронний суд» звернулася в Сихівський районний суд м.Львова із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в її користь заборгованість за договором позики у розмірі 43181,16 доларів США, з яких: 42500 доларів США сума позики та 681,16 доларв США – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 березня 2024 року на виконання вимог договору позики вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 42500 доларів США. Згідно умов договору ОСОБА_2 зобов`язався повернути кошти до 01 березня 2025 року. Укладаючи договір позики, відповідач гарантував своєчасне та належне виконання умов договору позики. В особистих розмовах відповідач від оплати боргу не відмовляється, проте, жодних дій на повернення боргу не вживає. Відповідач умови договору позики належним чином не виконує, позики до теперішнього часу не повернув. Відтак просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу. Крім того, вважає, що з відповідача підлягає стягненню на її користь 3% річних, що передбачено ст.625 ЦК України.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 19 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 30 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 18 грудня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява у якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності, позов підтримує, просить задоволити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, відзив на позовну заяву не подав, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.03.2024 ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 42500 доларів США. Факт передачі відповідачу коштів підтверджується письмовою розпискою від 23.03.2024. Крім того, згідно вищезазначеної розписки вбачається, що відповідач зобов`язався повернути грошові кошти в повному обсязі до 01 березня 2025 року.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 доказів належного виконання умов договору не надав, а відтак, основний борг у розмірі 42500 доларів США, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, як позичальника.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У ч.2 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК Україниу розмірі 681,16 доларів США за договором позики від 23.03.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стягнення судового збору, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 11920,63 грн. (12112 грн. * 98,42%).

Керуючись ст.ст.10, 12, 76, 89, 128, 141, 258-259, 263, 265, 274-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 42500(сорок дві тисячі п`ятсот) доларів США.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11920,63 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Головуючий Борачок М.В.