Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №463/3714/26 — Личаківський районний суд м. Львова

463/3714/26

2-о/463/160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Білоуса Ю.Б.

за участю секретаря с/з Козак О. В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Балуш М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про продовження обмежувального припису, -

в с т а н о в и в:

Заявник звернулася до суду із заявою про продовження щодо заінтересованої особи ОСОБА_2 обмежувального припису строком на шість місяців із визначенням певних тимчасових обмежень його прав, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 протягом 6-ти місяців перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 ;

- обмежити ОСОБА_2 протягом 6-ти місяців спілкування з постраждалою особою ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 протягом 6-ти місяців наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалої особи - ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 протягом 6-ти місяців особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 протягом 6-ти місяців вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяву мотивує тим, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02.09.2025 року у справі №463/8022/25, провадження №2-о/463/243/25, видано обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_2 , яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 (шість) місяців: перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 ; обмежити спілкування з постраждалою особою ОСОБА_1 ; наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалої особи - ОСОБА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Після закінчення терміну дії рішення про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 продовжив вчиняти відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство, що проявилось у штовхані заявника, висловлюванні на її адресу словесних образ і погроз.

У зв`язку із зазначеною протиправною поведінкою ОСОБА_2 заявниця змушена була неодноразово звертатись до працівників поліції, за результатами яких було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, а також винесено термінові заборонні приписи, вимоги яких ОСОБА_2 було порушено. Відповідні матеріали скеровано до суду для розгляду питання про притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

А тому з метою захисту своїх порушених прав заявник в порядку положень ст.350-2 ЦПК України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" звернулась до суду з відповідною заявою, яку просить задовольнити.

Заявник та її представник в судовому засіданні подану заяву підтримали в повному обсязі з підстав, передбачених в ній, та просили задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомленим. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою судді від 21.04.2026 року заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст.ст.265,350-6 ЦПК України, суд вважає, що заяву слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3,6,8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 2 ч.1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до вказаного Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Частиною 2 ст.26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02.09.2025 року у справі №463/8022/25, провадження №2-о/463/243/25, видано обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_2 , яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 (шість) місяців: перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 ; обмежити спілкування з постраждалою особою ОСОБА_1 ; наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалої особи - ОСОБА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення набрало чинності та як вбачається з поданих матеріалів, сторонами не оскаржувалося.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 продовжує вчиняти дії, які мають ознаки психологічного насильства щодо матері ОСОБА_1 , що проявилось у штовхані заявника, висловлюванні на її адресу словесних образ і погроз (події 27.03.2026 року та 29.03.2026 року). У зв`язку з чим заявник змушена була звернутись до органів поліції.

З поданих документів убачається, що ОСОБА_2 систематично порушує громадський порядок, переслідує матір, створює для неї психологічно небезпечне середовище, чим фактично продовжує вчиняти дії, від яких вона була захищена обмежувальним приписом.

Відповідно до п.п. 14, 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

За змістом п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч.1 ст. 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для продовження обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам психологічного насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому такого насильства у будь-якому його прояві.

З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_2 після винесення судом обмежувального припису не припинив протиправну поведінку та продовжив вчиняти щодо заявниці дії, які мають ознаки психологічного насильства.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 766/13927/20-ц що оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

Суд зазначає, що існування психологічного насилля, а також рівень загрози відносно потерпілих не обмежується оцінкою доказів (речових, письмових, електронних) на предмет підтвердження відповідних фактів, а здійснюється судом у взаємній прив`язці до виявлених на час розгляду справи додаткових даних, заснованих, зокрема, на поясненнях учасників, їх емоційного стану у цей час, виказаних хвилювань та побоювань.

При вирішенні питання щодо продовження дії обмежувального припису пріоритетним слід вважати безпеку особи-потерпілої, упередження загроз психологічного насильства.

На підставі викладеного вище, суд вважає заявника постраждалою особою від дій ОСОБА_2 , з застосуванням психологічного насильства щодо неї, а тому остання має право на застосування захисту судом шляхом продовження дії обмежувального припису.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення.

Керуючись ст. 350-2, 350-6,350-7,350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про продовження обмежувального припису – задовольнити.

Продовжити обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_2 , яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 (шість) місяців:

- перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 ;

- обмежити спілкування з постраждалою особою ОСОБА_1 ;

- наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалої особи - ОСОБА_1 ;

- особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису у відповідності до вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Повідомити про прийняте рішення Львівське районне управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, та Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Білоус Ю. Б.