Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №332/781/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/781/25

Провадження №: 2/332/97/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 р.

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого судді – Марченко Н.В.,

при секретарі – Петракей Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Солтіс Ірини Володимирівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час та неустойки (пені).

ВСТАНОВИВ:

12.02.2025 року позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Солтіс Ірини Володимирівни звернулася до суду із позовною заявою, яку в подальшому було уточнено (а.с.105-116 т. 1) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час та неустойки (пені). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 03.11.2011 року шлюб розірвано. З 2011 року позивач і відповідач проживають окремо.

19 серпня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 ». Зазначає, що спільна дитина позивача та відповідача –донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на повному утриманні позивача. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Відповідач не виконує свої обов`язки щодо виховання дочки. Не приймає участі в її матеріальному забезпеченні, не спілкується з нею, не займається її вихованням, не піклується про її здоров`я, не забезпечує медичного нагляду, не створює умов для її фізичного та духовного розвитку, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її навчання, чим порушує право дитини на належне утримання, виховання, турботу про фізичний та духовний розвиток з боку батька. Починаючи з січня 2017 року аліменти на утримання спільної дитини не сплачує. За таких підстав, за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів за минулий період у розмірі 568 672,24 грн., в тому числі: за 2017 рік- 21 202,48 грн;, 2018 рік -27 414,48 грн., 2019 рік - 46 699,44 грн., 2020 рік-51 359,28 грн,2021 рік- 95 027,76 грн., 2022 рік-128 801,76 грн., 2023 рік-59 815,04 грн., 2024 рік - 38 352,00 грн. та утворилась неустойка (пеня) за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 568 672,24 грн. Відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, працює в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області отримує офіційні доходи, має у власності нерухоме майно (дві квартири). Вказує, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів, шляхом надсилання до 2022 року письмових листів відповідачу за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 та на іншу відому позивачу адресу: АДРЕСА_2 , з проханням сплачувати аліменти на утримання доньки та заборгованість по аліментам., а також 05.02.2025 року позивач направила особистий електронний лист в месенджері Viber на особистий номер телефона відповідача. За таких обставин, позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини за минулий період у розмірі 568 672,24 грн. та суму неустойки (пені) за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 568 672,24 грн.

До початку підготовчого судового засідання представником позивача подано заяву про уточнення заявлених вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини за минулий період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 683979 грн. 76 коп. та суму неустойки (пені) за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 683979 грн. 76 коп.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

19.05.2025 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача в особі представника – адвоката Бабіча С.А. Проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить у їх задоволені відмовити та стягнути із позивача на користь відповідача понесені судові витрати пов`язані із правовою допомогою у розмірі 30000 гривень з огляду на безпідставність твердження позивача про те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів. Зазначає, що відповідач у добровільному порядку сплачує аліменти на утримання дитини, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача коштів. Звертає увагу, що з часу розірвання шлюбу позивач жодних заходів щодо одержання аліментів не вживала, оскільки він надавав кошти самостійно, про що в якості доказів до відзиву на позовну заяву долучив копії виписок та квитанцій про перерахування коштів (а.с.131-147 т.1).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2025 року за клопотанням сторін витребувано у Державної Податкової служби України реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 та витребувано у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - інформацію про рух коштів за період з 01.01.2017 року по 01.05.2021 року на всіх рахунках відкритих у Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_7 .

08.10.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких, проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву заперечує у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодним доказом та не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Так, представник позивача не погоджується із викладеними доводами у відзиві на позовну заяву про те, що відповідач у добровільному порядку сплачує аліменти на утримання дитини та для нього стало несподіванкою, коли 05.02.2025 року позивач звернулася до нього з листом щодо сплати заборгованості по аліментам за період з 01.01.2017 по 08.01.2025 шляхом направлення на месенджер Viber. На думку представника позивача, жодного доказу на підтвердження своєї позиції представник відповідача не надав. Крім того, відповідач ні з позивачем ні з донькою не зустрічається особисто, участі у житті дитини не приймає. Тому єдиним шляхом зв`язатися з відповідачем, в тому числі і з початку повномасштабного вторгнення, було направлення особистих електронних листів в месенджері Viber на особистий номер телефона відповідача. Посилаючись на ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та сімейне законодавство, представник позивача вказує про незрозумілість того, що саме стало для відповідача «несподіванкою». Те, що маючи обов`язком як батько дитини утримувати дитину, маючи офіційні доходи та реальну можливість, відповідач, ухилявся від виконання чи те, що позивач наважилася звернутися до суду за захистом порушених прав не маючи відповіді на свої постійні звернення до відповідача, в тому числі і засобами телефонного зв`язку.

Також зазначає, що відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має. З 2017 року та по теперішній час офіційно отримує офіційні доходи, має у власності нерухоме майно (дві квартири). 27.06.2024 р. Відповідач придбав у власність автомобіль легковий Марка: VOLKSWAGEN Модель: CC, Рік випуску: 2015, вартість згідно Декларації за 2024 рік на дату набуття права складає 222 821,00 грн, який у 2025 року ним був проданий та за який він вже у 2025 році отримав дохід додатковий.

Відповідно до інформації, зазначеної відповідачем у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, які розміщені у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інформації наданої ДПС України листом від 22.09.2025 року на ухвалу суду, доходи відповідача за кожен рік (починаючи з 01.01.2017 та до 31.12.2024 та за січень 2025 року становили за:

2017 рік

Згідно Декларації - 82 842,00 грн., щомісячно 6903,50 грн (82 842,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС – 82842,46 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 1725,84 грн.

2018 рік

Згідно Декларації -109 658,00 грн., щомісячно 9 138,17 грн (109 658,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС – 109 658,93 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 2284,54 грн.

2019 рік

Згідно Декларації -186 798,00 грн., щомісячно 15 566,50 грн (186 798,00 грн/12 місяців);

Згідно відомостей ДПС –186 798,46 грн., Отже, аліменти у розмірі частина доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 3891,62 грн.

2020 рік

Згідно Декларації -205 437,00 грн., щомісячно 17 199,75 грн (205 437,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС –157103,72 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 4279,94 грн.

2021 рік

Згідно Декларації - 365 712,00 грн., щомісячно 30 476,00 грн (365 712,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС –165711,35 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 7918,98 грн.

2022 рік

Згідно Декларації-515 207,00 грн., щомісячно 42 933,92 грн (515 207,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС – 515 206,54 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 10 733,48 грн.

2023 рік

Згідно Декларації - 639 260,00 грн., щомісячно 53 271,67 грн (639 260,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС –615 260,37 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 13 317,92 грн.

2024 рік

Згідно Декларації - 614 638,00 грн., щомісячно 51 219,83 грн (614 638,00 грн/12 місяців); Згідно відомостей ДПС – 614 638,04 грн. Отже, аліменти у розмірі частини доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 12 804,96 грн.

Січень 2025 року

Згідно відомостей ДПС – 49 376,72 грн. Отже, аліменти у розмірі частина доходу щомісячно повинні були сплачуватися відповідачем у розмірі 3 201,24 грн.

Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів на утримання спільної дитини позивача та відповідача – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку забезпечується рівність батьків при несенні обов`язку утримання дитини.

Однак, Відповідач з 2017 року ухилявся від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати свою дитину.

Відповідач не виконував свої батьківські обов`язки зі сплати аліментів у визначеному розмірі, тому утворилась заборгованість по аліментам за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року

Крім того зазначає, що 18 квітня 2025 року заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/201/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі вищевказаного рішення суду Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/201/25 видано виконавчий лист, який пред`явлено на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 04.06.2025 виконавче провадження №78259498 з виконання вищевказаного виконавчого листа відкрите (копія постанови про відкриття в додатках), де і перебуває на виконанні на сьогодні.

При ознайомленні з матеріалами АСВП №78259498 було встановлено, що 09.06.2025 боржник- ОСОБА_2 надав державному виконавцю копії квитанцій про сплату аліментів, зокрема : банківську квитанцію від 28.01.2025 на суму 6000,00 грн., банківську квитанцію від 26.02.2025 на суму 6000,00 грн; банківську квитанцію від 27.03.2025 на суму 6000,00 грн.

09.06.2025 старшим державним виконавцем у ВП №78259498 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку спрямовано для стягнення аліментів із заробітної плати боржника за місцем отримання доходу: Управління поліції охорони в Запорізькій області. Проте і у ВП №78259498 була наявна заборгованість по сплаті аліментів згідно рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2025 у справі № 332/201/25, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості Отже, аліменти за період з 10.01.2025 року та станом на 08.10.2025 року стягуються із заробітної плати відповідача в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та надані в додатках до відзиву на позовну заяву копії квитанцій про сплату відповідачем аліментів –надаються повторно, чим намагаються ввести суд в оману, оскільки ці кошти зараховані як сплата аліментів, присуджених до стягнення з 10.01.2025 року та не можуть бути зараховані як аліменти за минулий час. Інші платежі, на які посилається представник відповідача взагалі не містять докази сплати аліментів з цільовим призначенням платежу «аліменти» за відповідний період.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на врахування під час вирішення спору у справі висновків Верховного суду, представник позивача заперечує з підстави того, що такі висновки стосуються правовідносин, які не є подібними, а отже не можуть бути прийняті судом до уваги.

З приводу заявлених представником відповідача до стягнення з позивача судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, представник позивача вважає їх явно завищеними та такими, що не підтверджені відповідними документами (а.с.184-207).

10.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивача у яких вказано про те, що ОСОБА_2 з 2017 року по 2025 рік щомісячно, добровільно, у безспірному порядку перераховував кошти на банківську картку позивача в рахунок сплати аліментів. Докази цього надано у відзиві на позовну заяву: детальний перелік 45 платежів за період з 31.05.2021 по 28.01.2025, підтверджених банківською випискою АТ «Укргазбанк», а також квитанції про сплату від 26.02.2025 та 27.03.2025. Протягом усього цього періоду позивач жодного разу не висловила жодних претензій щодо несплати аліментів, щодо їх розміру чи своєчасності. Позивач беззаперечно приймала кошти, витрачала їх на утримання дитини, що підтверджує відсутність будь-якої заборгованості та добросовісне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Однак, у лютому 2025 року, за сім днів до подачі позову, вперше за вісім років, позивач звертається з вимогою про заборгованість. Саме це і є несподіванкою. Саме така поведінка позивача свідчить про зловживання правом та недобросовісність, про що детально викладено у відзиві на позовну заяву із посиланням на статтю 44 ЦПК України.

Щодо розрахунків аліментів, наведених позивачем.

Вказує, що представник позивача у додаткових поясненнях навела детальний розрахунок доходів ОСОБА_2 за період з 2017 по 2025 роки на підставі даних з декларацій та відомостей ДПС України, і на цій основі розрахувала, які суми аліментів у розмірі 1/4 від доходу повинні були сплачуватися щомісячно. Ці розрахунки є юридично неспроможними та не мають правового значення для вирішення цієї справи з наступних підстав:

По-перше, згідно з частиною 2 статті 191 Сімейного кодексу України: «Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати».

Законодавець встановив дві обов`язкові умови для присудження аліментів за минулий період:

доведення позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів;

доведення позивачем ухилення відповідача від сплати аліментів.

Обидві ці умови у справі, що розглядається, відсутні. Позивач не довела вжиття заходів (окрім одного повідомлення від 05.02.2025), а відповідач не ухилявся від сплати аліментів, а навпаки - добросовісно їх сплачував.

Щодо тверджень представника позивача про те, що платежі від 28.01.2025, 26.02.2025 та 27.03.2025 «зараховані як сплата поточних аліментів» і тому «не можуть бути зараховані як аліменти за минулий час», представник відповідача зазначив, ці платежі здійснені ОСОБА_2 добровільно в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 . Рішення суду у справі №332/201/25 ухвалено лише 18.04.2025, а платежі здійснені у січні, лютому та березні 2025 року, тобто до винесення судового рішення. На момент здійснення цих платежів судового рішення про стягнення аліментів не існувало, отже ці платежі є добровільною сплатою аліментів, а не виконанням судового рішення. Сам факт подання позивачем позову у справі №332/201/25 про стягнення поточних аліментів з 10.01.2025 підтверджує, що до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 добросовісно сплачував аліменти у добровільному порядку, що спростовує твердження позивача про наявність заборгованості за минулий період.

Також, представник позивача стверджує, що у виконавчому провадженні №78259498 була наявна заборгованість. Однак, заборгованість виникла технічно через те, що позивач, пред`являючи виконавчий лист до виконавчої служби, не повідомила державного виконавця про те, що за січень, лютий та березень 2025 року аліменти вже були сплачені відповідачем добровільно. Після того, як ОСОБА_2 09.06.2025 надав державному виконавцю копії квитанцій про сплату аліментів, виконавець долучив ці докази та переробив розрахунок заборгованості. Це підтверджує добросовісність відповідача. Разом із цим, представник відповідача заперечує проти посилань представника позивача на те, що практика Верховного Суду не може бути застосовною до справи, що розглядається, є необґрунтованим. Зазначає, що практика Верховного Суду повністю підтверджує правову позицію відповідача та обґрунтованість доводів, викладених у відзиві.Також, щодо доводів представника позивача про стягнення із позивача на користь відповідача понесних судових витрат, які пов`язані із правничою допомогою, які є завищеними та такими, що не підтверджені відповідними документами, представник відповідача зазначив, про те, що у відзиві представник відповідача чітко зазначив розмір судових витрат - 30 000 гривень, і вказав, що у подальшому буде надано детальний розрахунок та докази понесених витрат відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України. Таким чином, вимоги статті 134 ЦПК України дотримані – попередній розрахунок судових витрат надано. Розмір витрат є обгрунтованим, оскільки справа потребувала детального аналізу, великого масиву документів (декларацій відповідача за 2017-2024 роки, довідок ДПС, банківських виписок, розрахунків позивача), аналізу норм сімейного законодавства, вивчення практики Верховного Суду, підготовки обґрунтованого відзиву з детальним викладенням правової позиції, а отже 30000 гривень за повний цикл представництва інтересів у зазначеній справі є цілком розумною сумою, що відповідає ринковій вартості правничих послуг у справах даної категорії складності.

На переконання представника відповідача позивач намагається ретроспективно, через вісім років, «перерахувати» аліменти, виходячи з офіційних доходів відповідача, і стягнути різницю. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності, який є основоположним принципом права. Якщо позивач вважала, що розмір аліментів недостатній, вона мала звернутися до суду в момент виникнення такої ситуації. Наголошує, що не можна протягом восьми років мовчати, приймати кошти без заперечень, а потім раптово вимагати «перерахунку» за весь минулий період.

Обставини справи дають підстави вважати, що справжньою метою позивача є не захист прав дитини, а використання судового процесу як інструменту тиску на відповідача з інших мотивів особистого характеру. Про це свідчать наступні обставини:

Багаторічне мовчання позивача при регулярному отриманні коштів від відповідача. Раптове звернення з вимогою про заборгованість у лютому 2025 року, через вісім років після початку спірного періоду. Одночасне порушення двох судових справ: №332/201/25 (про поточні аліменти) та №332/781/25 (про аліменти за минулий період), що створює для відповідача подвійне фінансове навантаження та психологічний тиск.

Завищені вимоги: Позивач вимагає стягнення необґрунтовано великої суми за минулий період, хоча фактично ОСОБА_2 сплачував кошти на утримання дитини протягом усього цього періоду. Зміна позиції щодо способу звернення до відповідача (спочатку йшлося про письмові листи, потім про Viber), що свідчить про намагання створити видимість вжиття заходів.

На думку представника позивача, характерним є той факт, що претензії позивача виникли раптово у лютому 2025 року, після багаторічного мирного врегулювання питань утримання дитини. До цього між сторонами відбулася усна розмова, в якій обговорювалися питання, що стосувалися правового статусу відповідача щодо дитини. Після того, як сторони не дійшли згоди з цього питання, позивач розпочала судові спори. Це дає підстави вважати, що використання судового процесу спрямоване не на захист прав дитини, а на досягнення інших цілей особистого характеру.

Представник відповідача зауважує, що надані ним докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_2 добросовісно, систематично, протягом багатьох років сплачував кошти на утримання дитини. Більше того, сам факт того, що позивач надала відповідачу номер своєї банківської картки для перерахування коштів, а потім повідомила про зміну номера картки, однозначно свідчить про існування домовленості між сторонами про сплату аліментів та про те, що позивач очікувала і приймала ці кошти, проте позивач не надала до суду наступних доказів, які є обов`язковими для обґрунтування позову про стягнення аліментів за минулий період:

1. Докази вжиття заходів щодо одержання аліментів до лютого 2025 року (письмові листи, належні повідомлення у Viber, телеграми, копії звернень тощо). Єдиним доказом є одне повідомлення від 05.02.2025, тобто за сім днів до подачі позову, що не може вважатися доказом систематичного вжиття заходів протягом восьми років.

2. Докази ухилення відповідача від сплати аліментів (відмови від сплати, тощо) - Більше того, наявні докази спростовують ухилення: банківська виписка підтверджує систематичні платежі.

3. Докази того, що позивач не могла отримати аліменти у зв`язку з ухиленням відповідача - відсутні. Навпаки, позивач регулярно отримувала кошти на свою банківську картку, номер якої вона сама надала відповідачу.

Отже, на переконання представника відповідача, додаткові пояснення представника позивача не містять жодних нових доказів чи правових аргументів, які б могли змінити правову оцінку обставин справи. Навпаки, спроба маніпулювання фактами (долучення документів з іншої справи, суперечливі твердження щодо способу звернення до відповідача) лише підтверджує недобросовісність позиції позивача. Вимога про стягнення пені є неправомірною, оскільки за відсутності судового рішення або нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів відсутні правові підстави для стягнення неустойки (постанова Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19, від 08.03.2023 у справі №461/7406/18). ОСОБА_2 є добросовісним батьком, який протягом усього життя дитини виконував обов`язок з її утримання (а.с.212-233 т.1).

20.01.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення представника відповідача у яких вказано про те, що розмір відрахувань відповідачем на користь позивача, які на думку відповідача і були аліментами), відповідач визначав на свій розсуд. Крім того, будь-яких належним та допустимих доказів на підтвердження цього відповідач до суду не надав. Отже, відповідач, як батько спільної з позивачем дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання вимог чинного законодавства, повинен був сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Відповідач ухилявся від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати свою дитину, не виконував свої батьківські обов`язки зі сплати аліментів у визначеному розмірі, тому утворилась заборгованість по аліментам за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 р., яку до тепер відповідач не сплачує. До позовної заяви (як первісної так і уточненої, в редакції станом на 23.04.2025) позивачем в особі його представника складено та подано до суду детальний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за минулий період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 р. включно (за кожний рік та щомісячно) (міститься у додатках до первісної Позовної заяви № 1-7 та Додатку № 8 в новій редакції станом на 23.04.2025, до позовної заяви (уточненої, в редакції станом на 23.04.2025). Відповідачем контррозрахунку щодо нарахування заборгованості до суду не подано. Поряд з цим, дохід відповідача дозволяв йому виконувати свій батьківський обов`язок по утриманню дитини та сплачувати аліменти, в такому розмірі, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дитиною комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та інше. Також, відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, працює в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області, отримує офіційні доходи, має у власності нерухоме майно - дві квартири та автомобіль марки: VOLKSWAGEN Модель: CC, Рік випуску: 2015, вартість згідно Декларації за 2024 рік на дату набуття права 222 821,00 грн. Відповідно до інформації, зазначеної відповідачем у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, які розміщені у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування доходи відповідача за кожен рік (починаючи з 01.01.2017 та до 31.12.2024 включно, збільшувалися (роздруківки декларацій в додатках до первісної позовної заяви) становили за:

2017 рік- всього 82 842,00 грн., в т.ч. щомісячно 6903,50 грн (82 842,00 грн/12 місяців);

2018 рік-всього 109 658,00 грн., в т.ч. щомісячно 9 138,17 грн (109 658,00 грн/12 місяців);

2019 рік-всього 186 798,00 грн., в т.ч. щомісячно 15 566,50 грн (186 798,00 грн/12 місяців);

2020 рік-всього 205 437,00 грн., в т.ч. щомісячно 17 199,75 грн (205 437,00 грн/12 місяців);

2021 рік- всього 365 712,00 грн., в т.ч. щомісячно 30 476,00 грн (365 712,00 грн/12 місяців);

2022 рік-всього 515 207,00 грн., в т.ч. щомісячно 42 933,92 грн (515 207,00 грн/12 місяців);

2023 рік- всього 639 260,00 грн., в т.ч. щомісячно 53 271,67 грн (639 260,00 грн/12 місяців);

2024 рік- всього 614 638,00 грн., в т.ч. щомісячно 51 219,83 грн (614 638,00 грн/12 місяців);

Отже, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий період, а саме з 01.01.2017 року по 08.01.2025р. включно всього у розмірі 683 979,76 грн. Наголошує, що до подачі позову позивачем вжито всіх належних заходів (можливих з урахуванням реалій військового стану (як то тимчасова окупація місця проживання, активні бойові дії і т.к.) щодо одержання аліментів. І ці докази надано разом із позовною заявою.

Позивачем зроблений розрахунок неустойки (пені) на заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період несплати з 01.01.2017 року по 08.01.2025 р.включно, розмір якої становить всього 6 727 522,07 грн, який міститься у додатках до 1-7 до Позовної заяви (додаються до Первинної Позовної заяви від 12.02.2025) та Додатку № 8 в новій редакції станом на 23.04.2025, який додається до цієї Позовної заяви (уточненої, в редакції станом на 23.04.2025. Відповідачем контррозрахунку щодо розміру неустойки (пені) до суду не подано (а.с. 5-17 т. 2).

20.01.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на додаткові пояснення представника позивача у яких проти доводів представника позивача викладених у запереченнях на додаткові пояснення заперечує вказує про те, що представником позивача у додаткових пояснення прямо зазначено про те, що факт згоди на добровільну сплату аліментів протягом 2017-2024 відповідачем не оспорюється. На думку представника відповідача таке визнання має принципове значення для вирішення справи, оскільки визнання позивачем факту добровільної сплати аліментів протягом 2017-2024 років є безумовним підтвердженням належного виконання ОСОБА_2 батьківського обов`язку щодо утримання дитини у цей період. За таких обставин відсутні будь-які правові підстави для стягнення з нього аліментів за цей же період, оскільки вони вже були сплачені добровільно. Щодо тверджень представника позивача з приводу того, що відповідач не надав належних доказів сплати аліментів, представник відповідача не погоджується, з підстави того, що до матеріалів справи відповідачем надано: банківську виписку АТ "Укргазбанк" за період з 31 травня 2021 року по 28 січня 2025 року, квитанції про сплату аліментів від 28 січня 2025 року на суму 6000 гривень,від 26 лютого 2025 року на суму 6000 гривень, від 27 березня 2025 року на суму 6000 гривень. Скріншот повідомлення у месенджері, в якому позивач власноруч повідомляє відповідачу номери банківських карток для перерахування коштів, спочатку номер картки НОМЕР_1 , потім номер картки НОМЕР_2 . Ці докази є належними, допустимими та достовірними у розумінні статей 76- 79 Цивільного процесуального кодексу України. Банківська виписка є офіційним документом, виданим фінансовою установою, який підтверджує факт здійснення платежів. Квитанції підтверджують сплату коштів у 2025 році. Скріншот повідомлення від позивача підтверджує, що саме позивач надала ОСОБА_2 реквізити для перерахування коштів, що однозначно свідчить про існування між сторонами домовленості про сплату коштів на утримання дитини. Сам факт того, що позивач надала ОСОБА_2 номери своїх банківських карток для перерахування коштів, а потім повідомила про зміну номера картки, є прямим доказом домовленості між сторонами про добровільну сплату аліментів та очікування позивачем цих коштів. Якби позивач вважала, що аліменти не сплачуються або сплачуються у недостатньому розмірі, вона не надавала б реквізити для перерахування та не повідомляла б про зміну номера картки.

Також, представник позивача стверджує, що "розмір цих відрахувань відповідач визначав на свій розсуд", натякаючи на те, що це є неправомірним. Представник відповідача зауважує, що батько може добровільно виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини. Добровільна сплата аліментів означає, що батько самостійно, без примусу, без судового рішення, без договору, перераховує кошти на утримання дитини. При добровільній сплаті аліментів розмір коштів дійсно визначається батьком самостійно, виходячи з його фінансових можливостей та потреб дитини. Якщо мати вважає, що розмір добровільно сплачуваних аліментів є недостатнім, вона має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів у певному розмірі (одна четверта частина доходу або твердій грошовій сумі). Після винесення судом рішення встановлюється чіткий розмір аліментів, який батько зобов`язаний сплачувати. У справі, що розглядається, протягом періоду з 01 січня 2017 року по 08 січня 2025 року судового рішення про стягнення аліментів не існувало. Не існувало і нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів. За таких обставин ОСОБА_2 мав право добровільно визначати розмір коштів, які він перераховує на утримання дитини, виходячи з принципу добровільності, закріпленого статтею 187 Сімейного кодексу України.

Щодо заявленого представником позивача розрахунку аліментів, представник відповідача зазначає, що розмір аліментів у частці від доходу (одна четверта, одна третина, половина) встановлюється виключно рішенням суду або нотаріально посвідченим договором про сплату аліментів. Це прямо випливає зі статті 183 Сімейного кодексу України, яка встановлює: "Розмір аліментів, які стягуються на неповнолітню дитину з її батьків, визначається судом". Стаття 189 Сімейного кодексу України встановлює можливість укладення договору про сплату аліментів у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. За відсутності судового рішення або нотаріально посвідченого договору не існує встановленого розміру аліментів у частці від доходу. При добровільній сплаті аліментів батько визначає розмір самостійно. Якщо мати не задоволена цим розміром, вона звертається до суду, і суд встановлює розмір аліментів. Саме з моменту набрання рішенням суду законної сили виникає обов`язок сплачувати аліменти у встановленому розмірі.

З приводу не подання представником відповідача контррозрахунку, про що зауважено представником позивача, зазначено, що контррозрахунок не подається не тому, що розрахунок позивача є правильним, а тому, що сам по собі розрахунок не має правового значення за відсутності виконання умов статті 191 Сімейного кодексу України.Сам підхід позивача до розрахунку є помилковим. Позивач розраховує аліменти виходячи з декларованого доходу, застосовуючи до нього частку одна четверта. Але цей розмір (одна четверта частина доходу) міг би застосовуватися лише у разі наявності судового рішення або договору, які встановлюють аліменти саме у такому розмірі. За відсутності офіційного зобов`язання не існує офіційно встановленого розміру аліментів, а отже, і немає підстав для розрахунку заборгованості виходячи з цього розміру. Якби позивач звернулася до суду у 2017 році, суд міг би встановити аліменти у розмірі одна четверта частина доходу або у твердій грошовій сумі. З моменту набрання рішенням законної сили виникло б зобов`язання сплачувати аліменти у встановленому розмірі, і лише невиконання цього зобов`язання створювало б заборгованість. Але позивач не звернулася до суду протягом восьми років, тому офіційного зобов`язання не виникло, а значить, і не може бути заборгованості у юридичному сенсі цього слова.

Щодо умов присудження аліментів за минулий час представник відповідача зазначає, що позивач не довела жодної з цих умов. Перша умова: вжиття заходів щодо одержання аліментів. Представник позивача стверджує, що "до подачі позову позивачем вжито всіх належних заходів (можливих з урахуванням реалій військового стану)". Це твердження не відповідає фактичним обставинам справи. Матеріали справи містять лише один-єдиний доказ звернення позивача до ОСОБА_2 з вимогою про сплату аліментів – це повідомлення у месенджері Viber від 05 лютого 2025 року. Позовна заява підписана 12 лютого 2025 року. Тобто єдине звернення здійснено за сім днів до подачі позову. Одне звернення за сім днів до подачі позову після восьми років мовчання не може вважатися "вжиттям всіх належних заходів" у розумінні статті 191 Сімейного кодексу України.Вжиття заходів щодо одержання аліментів передбачає систематичні, регулярні звернення до батька дитини з вимогою сплачувати аліменти. Це можуть бути письмові листи з описом вкладення та повідомленням про вручення, телеграми, звернення до органів опіки та піклування, звернення до виконавчої служби тощо. Ключовою ознакою є систематичність звернень протягом спірного періоду.

Підсумовучи вищевикладене представник відповідача виснував, що позивач визнає факт добровільної сплати аліментів протягом 2017-2024 років. Це визнання виключає можливість стягнення аліментів за той самий період, оскільки обов`язок вже був виконаний добровільно. Позивач не довела жодної з двох обов`язкових умов для присудження аліментів за минулий час, передбачених статтею 191 Сімейного кодексу України. Не доведено вжиття заходів щодо одержання аліментів (єдине звернення за сім днів до позову після восьми років мовчання не є вжиттям заходів). Не доведено ухилення відповідача від сплати аліментів (документально підтверджено систематичну сплату коштів протягом багатьох років). Позиція позивача про розмір аліментів є юридично неспроможною. За відсутності судового рішення або нотаріально посвідченого договору не існує офіційно встановленого розміру аліментів у частці від доходу. При добровільній сплаті батько має право визначати розмір самостійно. Спроба здійснити ретроспективний "перерахунок" через вісім років суперечить принципу правової визначеності та є зловживанням правом. Стягнення неустойки (пені) є неможливим за відсутності офіційного зобов`язання зі сплати аліментів. У справі, що розглядається, таких офіційних зобов`язань не існувало. Посилання позивача на презумпцію вини є безпідставним, оскільки презумпція застосовується лише при наявності офіційного зобов`язання, невиконання якого створює заборгованість. За відсутності офіційного зобов`язання не може бути і презумпції вини у його невиконанні. Практика Верховного Суду у справах №235/101/21, №672/198/19, №461/7406/18, №661/905/19 повністю підтверджує правову позицію відповідача та є застосовною до справи, що розглядається (а.с.18-35 т.2).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача суду пояснила, що у сторін по справі, є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу між батьками, залишилась проживати разом із матір`ю – позивачем. Представник позивача наголосила, що сімейним законодавством визначено те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою і батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. З 2017 року відповідач, аліменти на користь позивача на утримання дитини не сплачував, дитинаповністю перебувала на утриманні позивача. Згодом відповідач почав сплачувати аліменти, проте їх розмір не становив навіть мінімального гарантованого розміру аліментів визначеного законодавством, хоча доходи відповідача дозволяли сплачувати аліменти на утримання дитини у гарантованому законодавством розмірі. Зауважила, що аліменти за минулий час та заборгованість по аліментам не є тотожними поняттями. Аліменти за минулий час стягуються за період не більше 10 років у разі коли немає рішення суду . З огляду на що, за період 2017 року по 2025 рік утворилась заборгованість по аліментам за минулий час з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 683979 грн. 76 коп. та сума неустойки (пені) за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 683979 грн. 76 коп. За таких підстав, позивач була змушена звернутися до суду із даним позовом.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на їх безпідставність, надав пояснення аналогічним які викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановивши факти та відповідні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що 16 липня 2010 року відділом РАЦС Василівського районного управління юстиції Запорізької області, за актовим записом № 62 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . У зв`язку із укладенням шлюбу змінено прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».

Від зареєстрованого шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області 26 листопада 2010 року (а.с.59).

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 03.11.2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.58). З 2011 року позивач і відповідач проживають окремо.

19 серпня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 »(а.с.61).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти Українипозивач та спільна з відповідачем дитина донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується відповідними довідками від 20.12.2022 № 2303-5002433056 та від 20.12.2022 № 2303-5002433058 (відповідно) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.36-37)

Положеннями статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Твердження позивача про те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів та не надавав кошти на утримання дитини спростовуються долученими до матеріалів справи випискою виданою АБ «Укргазбанк» про перерахування коштів (а.с.142-144), згідно з якими за період з 31.05.2021 року по 28.01.2025 року відповідачем перераховано позивачу 179750 гривень:

1. 5.31.2021 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100,00 грн.(5167490109525015)

2. 6.29.2021 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100,00 грн.(5167490109525015)

3. 7.29.2021 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі 1 100, 00 грн. (5167490109525015)

4. 8.30.2021 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100,00 грн.(5167490109525015)

5. 10.1.2021 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100,00 грн (5167490109525015)

6. 10.28.2021 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100,00 грн.(5167490109525015)

7. ІНФОРМАЦІЯ_3 на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 2 500,00 грн.(5167490109525015)

8. ІНФОРМАЦІЯ_3 на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100,00 грн. (5167490109525015)

9. 1.31.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 100.00 грн. 5167490109525015

10.4.7.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі -2 200,00 грн.(5167490109525015)

11.5.9.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 1 500,00 грн.(5167490109525015)

12.5.14.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі -1 300,00 грн.(5167490109525015)

13.6.1.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 2 800,00 грн.(5167490109525015)

14.6.24.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 4 250,00 грн.(5167490109525015)

15.7.30.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 2 800,00 грн. (5167490109525015)

16.8.14.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 2 800,00 грн.(5167490109525015)

17.9.30.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 2 800,00 грн. (5167490109525015)

18.10.28.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 2 800,00 грн.(5167490109525015)

19.11.28.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 7 000,00 грн. (5167490109525015)

20. 12.29.2022 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 5 000,00 грн.(5167490109525015)

21.2.1.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн.(5167490109525015)

22.3.1.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн.(5167490109525015)

23.3.30.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 5 000,00 грн.(5167490109525015)

24.4.27.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн.(5167490109525015)

25.5.26.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн.(5167490109525015)

26.6.27.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн. (5167490109525015)

27.7.26.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн. (5167490109525015)

28. 8.26.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн.(5167490109525015)

29.9.6.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 3 000,00 грн.(5167490109525015)

30.9.26.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн.(5167490109525015)

31.10.31.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 8 000,00 грн. (5167490109525015)

32.11.29.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн.(5167490109525015)

33. 12.20.2023 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн.(5167490109525015)

34. 1.30.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн.(5167490109525015)

35.2.27.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн. (5167490109525015)

36.3.26.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000.00 грн. (5167490109525015)

37.4.26.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000.00 грн.(5167490109525015)

38.5.28.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000.00 грн.(5167490109525015)

39.6.27.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000.00 грн.(5167490109525015)

40.7.30.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн. (4149609010321174)

41.8.28.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн. (4149609010321174)

42.9.26.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 7 000.00 грн. (4149609010321174)

43.10.28.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі -14 000,00 грн. (4149609010321174)

44.11.18.2024 року на банківську картку Позивача в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 перераховано кошти у розмірі - 6 000,00 грн. (4149609010321174)

Також, квитанціями про переказ відповідачем коштів від 26.02.2025, та 27.03.2025 року по 6000 грн. на рахунок позивача зазначений нею в месенджері Viber (а.с.145) на загальну суму 12000 грн., а саме:

26.02.2025 року відповідачем на користь позивача перераховано кошти у розмірі 6000 гривень із зазначення в графі призначення платежу «переказ коштів з рахунку аліменти за лютий 2025 року», що підтверджується копією квитанції № 1/5057209565233909 від 26.02.2025 року.

27.03.2025 року відповідачем на користь позивача перераховано кошти у розмірі 6000 гривень із зазначення в графі призначення платежу «переказ коштів з рахунку аліменти за березень 2025 року», що підтверджується копією квитанції № 1/5086209086799811 від 27.03.2025 року (а.с.139-141).

Слід зазначити, що стороною позивача не заперечується факт надходження вищезазначених коштів на банківську карту позивача і на переконання суду, ці кошти є аліментними платежами, оскільки стороною позивача не надано доказів наявності у відповідача інших зобов`язань перед позивачем, крім аліментних. Переказ вказаних коштів також свідчить про те, що відповідач не ухилявся від утримання дитини, а навпаки добровільно надавав кошти на потреби дитини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 18.05.2020 по справі № 215/5867/17, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Отже аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять роки.

На переконання суду не може слугувати на підтвердження вжиття позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які вона не могла одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, в розумінні ч. 2 ст.191 СК України єдине повідомлення відповідачу про заборгованість, яка утворилась за період з 2017 року по 2025 рік у сумі 568 672 грн. 24 коп. датоване 05.02.2025 року, тобто за тиждень до подання позовної заяви до суду (а.с.54-56).

Щодо доводів представника позивача про те, що відповідач сплачував аліменти в розмірі, який нижче мінімального гарантованого розміру аліментів визначеного законодавством суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімум для дітей встановлюється кожного року Законом України «Про Державний бюджет України»

В розумінні ч. 2 ст. 182 СК України та з урахуванням норми, передбаченої ст. 180 СК України про зобов`язання батьків утримувати дітей до досягнення їх повноліття утримання дитини покладається на батьків в рівних частках суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Так, проаналізувавши сплачені відповідачем на рахунок позивача аліментні платежі за 2021 року відповідач дійсно не доплачував кошти на утримання дитини до рівня 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в середньому на 153 гривні.

Однак, вже у 2022, у 2023, у 2024 роках та на початку 2025 року відповідач перераховував аліментні платежі на банківську картку позивача на утримання дитини у розмірі, який є навіть більшим аніж зазначено у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», що має своє відображення у виписці виданої АБ «Укргазбанк» про перерахування коштів (а.с.143-144).

Так, прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становив: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні. Прожитковий мінімум визначений вищевказаним законом у 2023 року складав для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні. У 2024 і 2025 роках Законом України «Про Державний бюджет України» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму неустойки (пені) за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 683979 грн. 76 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Для застосування до платника аліментів відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 89 ЦПК України).

За встановлених судом обставин, а саме дослідженими та перевіреними у справі доказами, вина відповідача у несплаті аліментів на утримання дитини не встановлена, з підстави чого, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки (пені) за період з 01.01.2017 року по 08.01.2025 року у розмірі 683979 грн. 76 коп. не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Пунктом 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Отже, згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Так як у задоволені позовних вимог відмовлено, судовий збір покладається за рахунок держави.

На підставі наведеного, ст. ст. 182, 191, 196 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 76-81, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Солтіс Ірини Володимирівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час та неустойки (пені) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.В. Марченко