Суд: Харківський районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 27 квітня 2026 р.
Справа: №641/9705/25
Суддя: Лук'яненко С. А.
Справа № 641/9705/25
Провадження № 2/635/3678/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лук`яненко С.А.,
секретар судового засідання - Пальчук Е.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Слобідського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 7845781 від 19.03.2023 року у розмірі 20950,00 гривень, а також витрати по сплаті судового збору - 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 8000,00 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 7845781, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.
26.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладенодоговір відступлення прав вимоги 101-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб ТОВ «Мілоан», визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 7845781 від 19.03.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Виписки з особового рахунка сума заборгованості відповідача становить 20950,00 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5000 гривень; простроченої заборгованості за сумою відсотків- 15000,00 гривень; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту- 950,00 гривень.
Ухвалою Слобідського районного суду м.Харкова від 15.12.2025 року дану позовну заяву передано до Харківського районного суду Харківської області за підсудністю.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.01.2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.01.2026 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів у розмірі 5000,00 гривень в період з 219.03.2023 року по 24 березня 2023 року.
06.02.2026 року витребувані докази надійшли на адресу суду.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим у встановленому законом поряку місцем проживання (перебування), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від останнього на адресу суду не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
19.03.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладений кредитний договір № 7845781, згідно з умовами якого, відповідач отримав 5000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до пункту 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктами 1.2.,1.3. договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень. Кредит надається строком на 105 днів з 19.03.2023 року.
Згідно з пунктом 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 950,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до пункту 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до пункту 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
З довідки про ідентифікацію слідує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 7845781 від 19.03.2023 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V45533 надісланого позичальнику 19.03.2023 року року о 12:29:16 год. на номер телефону НОМЕР_2 .
ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 7372949 від 22 квітня 2023 року та надало відповідачу кредит на умовах та розмірі, передбачених цим договором, відповідач кредит отримав, про що свідчать дані платіжного доручення №96106120 від 19.03.2026 року про перерахування кредитних коштів в розмірі 5000,00 гривень ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , який вказаний в пункті 2.1 кредитного договору.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підвтерджується листом від АТ КБ «Приватбанк», який надійшов на виконання ухвали суду від 11.02.2026 року, та з якого вбачається, що на ім`я відповідача - ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , та на яку за період з 19є.03.2023 року по 24.03.2023 року дійсно було здійснено надходження грошових коштів в сумі 5000,00 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком та випискою з особового рахунку, заборгованість відповідача перед ТОВ «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 7845781 від 19.03.2023 року у розмірі 20950,00 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5000,00 гривень; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 15000,00 гривень; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту- 950,00 гривень.
Відповідно до пункту 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати у заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 7845781 від 19.03.2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 101-МЛ від 22 квітня 2023 року.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
При цьому, відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Водночас, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 700,00 гривень, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 7845781 від 19.03.2023 року у загальному розмірі 20950,00 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5000,00 гривень та простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 15000 гривень, заборгованості за комісією - 950,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представником позивача надано до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., акт № Д/9913 наданих послуг правничої допомоги від 12.11.2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає фіксовану суму 8000,00 гривень. Відповідно до детального опису наданих послуг до акту № Д/9913 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року адвокатом були надані такі послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання позовної заяви з урахування правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта.
В той же час, у частинах 4-6 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.
Таким чином, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 8000,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.
Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 8000,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.
Витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.
В той же час, оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2442,40 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №7845781 від 19.03.2023 року у розмірі 20950 (двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (ВПО): АДРЕСА_2 .
Суддя С.А. Лук`яненко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua