Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №344/6738/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6738/26

Провадження № 2-о/344/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявниці та заперечень заінтересованої особи.

07 квітня 2026 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , в якій просить визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного перебування з постраждалою особою ОСОБА_1 , а саме на території садово-городньої ділянки № НОМЕР_1 у садовому товаристві № 4 (м. Івано-Франківськ);

2) усунути перешкоди у користуванні майном, що є частково об`єктом права власності постраждалої особи ОСОБА_1 , шляхом заборони ОСОБА_2 доступу та перебування на території вищевказаної земельної ділянки;

3) заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи, а також до місця її частого відвідування - садово-городньої ділянки № НОМЕР_1 у садовому товаристві № 4 (м. Івано- Франківськ);

4) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

5) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявниця зазначає, що є співвласницею садово-городньої ділянки № НОМЕР_1 у садовому товаристві № 4 (м. Івано-Франківськ) разом з сестрою ОСОБА_3 . Протягом тривалого часу заявниця потерпає від протиправних дій з боку співмешканця її сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

04 квітня 2026 року приблизно о 14:00 годині ОСОБА_2 , перебуваючи на території її власності, вчинив акт фізичного та психологічного насильства. Коли заявниця попросила сестру випроводити його з ділянки, ОСОБА_2 агресивно кинувся на заявницю та силоміць повалив зі стільця, на якому вона сиділа. При цьому ОСОБА_2 висловлював погрози фізичною розправою у нецензурній формі, а також погрожував її чоловікові - ОСОБА_4 , який намагався її захистити.

Заявниця зазначає, що даний конфлікт не є випадковим. У серпні 2025 року ОСОБА_2 вже вчиняв щодо неї психологічне насильство, висуваючи незаконні претензії на майно, яке йому не належить. Кривдник є колишнім співробітником спецпідрозділу «Беркут», володіє навичками рукоприкладства, якими неодноразово хизувався, та має специфічне агресивне ставлення до людей, що змушує заявницю сприймати його погрози (зокрема обіцянку «зламати пальці» та «знайти управу») як реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Після інциденту заявниця була змушена зачинитися в будинку, перебуваючи в стані гострого страху та незахищеності. Подальша агресія ОСОБА_2 та психологічний тиск призвели до погіршення стану здоров`я.

Зокрема, під час нападу 04 квітня 2026 року ОСОБА_2 , маючи прямий умисел на її залякування та фізичне придушення волі, з великою силою схопив її, вдарив у область грудної клітки. Внаслідок цих цілеспрямованих дій заявниця отримала тілесні ушкодження, а саме: забій грудної клітки зліва та три синці грудної клітки зліва, що зафіксовано у довідці КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Івано-Франківської міської ради № 88 від 06 квітня 2026 року. Отримані травми супроводжуються гострим болем, який посилюється при вдиху та рухах, що підтверджено оглядом хірурга КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» від 06 квітня 2026 року.

Окрім фізичних травм, дії кривдника завдали суттєвої шкоди її психічному здоров`ю. Через пережите насильство та реальні погрози фізичною розправою, заявниця перебуває у стані постійної тривоги та заціпеніння. Наразі заявниця потребує тривалого медикаментозного лікування та психотерапії, оскільки досі не може прийти до тями та відчуває себе у небезпеці.

Неодноразовість звернень за медичною допомогою підтверджується записами у системі MEDICS, направлення свідчать про тривалий розлад здоров`я та глибоку психологічну травму. Характер дій ОСОБА_2 (удари в область життєво важливих органів, погрози, використання навичок рукоприкладства) вказує на намір залякати заявницю та змусити відмовитися від законного користування своїм майном.

Враховуючи минуле кривдника, його фізичну перевагу, агресивність та обіцянки залучити третіх осіб для розправи зі мною, заявниця перебуває у стані постійної тривоги. Існує реальна небезпека повторення насильства не тільки на території дачі, а й за її межами.

Заявниця вважає, що факт вчинення фізичного та психологічного насильства щодо неї як співвласниці майна, а також наявність реальних погрози та триваючого розладу здоров`я, є безумовною підставою для застосування до ОСОБА_2 заходів, а саме - видачі обмежувального припису. Необхідність застосування цих заходів зумовлена потребою усунути небезпеку для її життя та здоров`я, а також забезпечити її право на безпечне користування власною нерухомістю, доступ до якої наразі фактично заблокований через страх заявниці перед повторною агресією кривдника.

Щодо факту нападу та вчинення насильства, що призвело до шкоди здоров`ю, заявницею було подано відповідну заяву до Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. На даний час заявниці невідомо про стан розгляду її заяви та остаточну правову кваліфікацію дій ОСОБА_2 .

Заявниця також зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє щодо заявника насильство протягом тривалого часу і впевнений у своїй безкарності, його агресія щоразу посилюється, тому у заявниці виникла необхідність звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису (а.с. 1, 15-19).

28 квітня 2026 року представником заінтересованої особи ОСОБА_2 – адвокатом Якубовським О.О. подано до суду заперечення на заяву про видачу обмежувального припису, в якому вказує, що інформація про вчинення ОСОБА_2 . 04.04.2026 щодо ОСОБА_5 фізичного та психологічного насильства не відповідає дійсності, як і інша негативна, інформація щодо ОСОБА_2 . Шляхом спонукання суду до видачі обмежувального припису ОСОБА_1 намагається вирішити приватно-правовий спір між нею та її сестрою ОСОБА_3 , співвласницею 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку у садовому товаристві, яка одночасно є цивільною дружиною ОСОБА_2 та приховати факт незаконного заволодіння особистим майном ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебувають у фактичних шлюбних відносинах, проживають разом та ведуть спільне господарство. ОСОБА_3 є сестрою заявниці ОСОБА_1 .

У спільній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в (рівних частках) з 23.04.2021 перебуває земельна ділянка для індивідуального садівництва площею 0,0471 га, яка знаходиться на території садівницького товариства «Сад-4», м. Івано-Франківська. На зазначеній земельній ділянці знаходиться садовий будинок. Фактично вказаною дачею подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спільно користуються вже понад 20 років, вирощують там рослини, відпочивають на природі. ОСОБА_2 як член сім`ї ОСОБА_3 та зі згоди ОСОБА_9 неодноразово проводив ремонтні роботи у садовому будинку, у зв`язку із чим тримає там свої речі та інструменти.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в суботу, 04.04.2026 прибули, як завжди, на дачу для господарювання на земельній ділянці. В цей час на території були ОСОБА_1 із своїм чоловіком.

Однак, зайшовши до садового будинку того дня, ОСОБА_2 не знайшов ні свого робочого одягу, який він завжди там зберігав, ні своїх інструментів для ремонту цього ж будинку, які він також там зберігав і які мають значну вартість. Відтак, ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 із запитанням чи їй, часом, не було відомо про місцезнаходження речей ОСОБА_2 , чи не мала місце крадіжка речей із будинку злодіями, за час їх відсутності.

У відповідь на це ОСОБА_1 повідомила, що їй нічого невідомо і запропонувала ОСОБА_3 піти пошукати ці речі. Далі ОСОБА_1 в нецензурній формі висунула вимогу до ОСОБА_2 покинути територію, їх діалог поступово переріс у сварку, в ході якої ОСОБА_1 вигукувала образи в сторону ОСОБА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , взявши садовий інвентар, вийшли за огорожу, яку ОСОБА_1 зачинила на ключ.

За деякий час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулась до будинку, щоб покласти садовий та переодягнутись із робочого одягу. Однак ОСОБА_1 в агресивній формі відмовилась впустити їх. Лише після того, як їй було озвучено намір викликати наряд патрульної поліції ОСОБА_1 відчинила ворота, а сама зачинилась у будинку та продовжувала демонструвати непристойні жести через вікно.

Під час цієї сварки ОСОБА_1 не відчувала ні страху, ні стриманості. Навпаки вона поводилась агресивно та впевнено, намагаючись спровокувати ОСОБА_2 на агресивні дії. На заклики припинити образи та агресію вона не реагувала.

Враховуючи напруженість ситуації, з метою деескалації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покинули територію дачі.

На цьому інцидент було вичерпано подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернулось додому, подружжя ОСОБА_7 залишилось на дачі.

При цьому жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час перебування на дачі 04.04.2026 спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не отримувала і психологічного насильства не зазнавала. На місце подій 04.04.2026 ОСОБА_1 наряд поліції, який мав би зафіксувати реальність факту а також наслідків насильства щодо неї у разі, його вчинення, ОСОБА_1 не викликався.

У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази вчинення 04.04.2026 ОСОБА_2 насильства щодо ОСОБА_1 будь-якого характеру. Крім того, ОСОБА_1 самостійно до органів національної поліції за фактом тих подій, які нею описуються у заяві, не зверталась.

Оскільки ОСОБА_2 04.04.2026 насильства щодо ОСОБА_1 не вчиняв, він не є кривдником у розумінні Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству». За таких обставин вимога заяви про видачу обмежувального припису є безпідставною. Просить у задоволенні заяви відмовити (а.с. 44-49).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 9-10).

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року заяву залишено без руху (а.с.11-12).

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі (а.с.34-35).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника – адвокат Бойчук Н.В. у судовому засіданні підтримали вимоги заяви у повному обсязі, просили задовольнити заяву.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 та представник заінтересованої особи – адвокат Якубовський О.О. щодо задоволення заяви заперечували.

Під час провадження по справі свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що є чоловіком ОСОБА_1 04.04.2026 між його дружиною та ОСОБА_2 виник конфлікт, через речі ОСОБА_2 , які зберігалися на дачі, внаслідок чого ОСОБА_2 вдарив його дружину у грудну клітку.

ОСОБА_10 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_1 22.03.2026 сестра подзвонила до неї та попросила, щоб вона подзвонила до ОСОБА_2 , щоб він забрав свої речі, які зберігаються у неї. Також їй відомо зі слів її сестри ОСОБА_11 , що ОСОБА_2 завдав їй тілесні ушкодження.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_1 та співмешканкою ОСОБА_2 . Уже тривалий час у неї з сестрою напружені відносини. 04.04.2026, коли вона з ОСОБА_2 приїхали на дачу, там зустріли сестру та її чоловіка. Пішли переодягнутися, її речі були на дачі, а речей ОСОБА_2 не було. Коли вони запитали ОСОБА_11 , де речі, то сестра почала кричати, висловлюватися нецензурно, показувати пристойні жести. Її цивільний чоловік ОСОБА_2 не вчиняв жодного насильства стосовно ОСОБА_1 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.04.2026 ОСОБА_1 зверталася до Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з заявою стосовно вчинення відносно неї протиправних дій ОСОБА_2 (а.с. 5, 31).

Згідно з талоном - повідомленням № 13873 від 07 квітня 2026 року заяву було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України (журнал єдиного обліку) (а.с. 6, 32).

У довідці КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Івано-Франківської міської ради № 88 від 06 квітня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 знаходилася на амбулаторному лікування, діагноз: забій грудної клітки зліва та три синці грудної клітки зліва (а.с. 8, 23).

06 квітня 2026 року, 08 квітня 2026 року, 09 квітня 2026 року, 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до терапевта, невролога, кардіолога, хірурга (а.с. 7, 24-30).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 квітня 2021 року, спадкоємцями зазначеного у заповіті майна ОСОБА_13 є його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.52).

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 у період з 03.03.2022 по 30.05.2025 (а.с.53).

ОСОБА_2 був нагороджений грамотами військової частини НОМЕР_2 (а.с. 54,55).

Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради дана позитивна характеристика на ОСОБА_2 (а.с. 56, 57).

Директором школи № 3 міста Івано-Франківська надана позитивна характеристика на ОСОБА_1 (а.с.61).

ОСОБА_1 нагороджена почесною грамотою Верховної Ради України (а.с. 62-63).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 Цивільного процесуального кодексу України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Як наголошено у пунктах 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частина четверта статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19) зробив висновок про те, що «притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису».

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20) зазначено, що сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19 (провадження № 61-13080св19) зазначив, що факт внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства не є безумовною підставою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства суд має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Судом встановлено, що заявниця як на підставу для видачі обмежувального припису посилається на завдання їй тілесних ушкоджень та звернення з заявою про припинення протиправних дій до правоохоронних органів.

Суд зазначає, що сам факт звернення заявника до органів поліції не є безумовною підставою для застосування судом до ОСОБА_2 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Судом встановлено, що також підтверджено у судовому засіданні учасниками справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли неприязні стосунки внаслідок користування нерухомим майном.

З матеріалів справи вбачається, що результати звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів відсутні, за заявою заявниці не внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, заінтересована особа не притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_4 , оскільки він є чоловіком ОСОБА_1 , та пояснення свідка ОСОБА_10 , так як вона є рідною сестрою заявниці, до того ж не була присутня під час конфлікту та надана суду інформація їй відома зі слів її сестри ОСОБА_11 .

Щодо наявності тілесних ушкоджень у заявниці, то заявницею не доведено, що ці тілесні ушкодження були завдані саме 04.04.2026 та саме ОСОБА_2 . До того ж заявницею не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей за її заявою від 06.04.2026.

На місце події 04.04.2026 ОСОБА_1 наряд поліції, який мав би зафіксувати реальність факту, а також наслідки насильства щодо неї, ОСОБА_1 та/або її чоловіком ОСОБА_4 , який був присутнім, не викликався.

Крім того, суд зазначає, що заявником не надано інших доказів вчинення домашнього насильства, зокрема термінового заборонного припису.

Заявником не доведено належними та допустимими доказами, що щодо неї вчиняються будь-які форми насильства заінтересованою стороною.

За таких обставин суд вважає, що відсутні ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві щодо заявниці, сам факт звернення заявника до правоохоронних органів із заявою свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але не підтверджує, що наявні ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Беручи до уваги наведені обставини, співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, суд приходить до переконання, що заявниця не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останньої обмежувального припису, що є її процесуальним обов`язком у силу статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази та аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на встановлені судом обставини, надавши оцінку ризиків, згідно частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з урахуванням обраних заявником заходів обмежувального припису, дійшов висновку, що заява про видачу обмежувального припису задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

У силу частини третьої статті 350-5 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 1, 3, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 350-1, 350-6, 353-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 01 травня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.