Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №343/2165/25 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2165/25

Провадження №: 2/343/122/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження з участю органу опіки та піклування Долинської міської ради цивільну справу № 343/2165/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, відібрання малолітньої дитини та встановлення опіки,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - адвоката Кобилинець Т.В.,

представниці органу опіки та піклування - Яремій Н.Б.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи:

позивачка звернулася до суду зі вказаною вище позовною заявою, в якій просить:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав;

- встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її, ОСОБА_1 , його опікуном.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25.06.2010 її син ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 . За час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням суду шлюб між відповідачами був розірваний, малолітнього ОСОБА_4 залишено на проживанні з батьком. Відповідачка ОСОБА_2 з 2021 року самоусунулась від участі у житті дитини. Вона не виконує своїх обов`язків по вихованню та утриманню сина, не цікавиться ним, не проявляє до нього турботи, не відвідує його, не спілкується. Вказане свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав. Відповідач ж ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи. За станом здоров`я він не може в повній мірі здійснювати належний догляд за дитиною, а його психічні захворювання можуть нести загрозу нормальному розвитку та формуванню її свідомості, тому просить відібрати в нього хлопчика без позбавлення його батьківських прав. Фактично вона (позивачка) доглядає за малолітнім ОСОБА_4 , займається його вихованням, забезпечує усім необхідним, тому просить з метою забезпечення якнайкращих прав онука призначити її його опікуном.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково вказала, що у свій час вона спонукала сина ОСОБА_3 познайомитися із відповідачкою ОСОБА_2 , оскільки вони мали спільні вади (обоє чують, але не розмовляють). Після знайомства вони одружилися. Остання вже була вагітна, однак, оскільки дитина народилася в шлюбі, її син записав себе її батьком. Відповідачі стали проживати в її (позивачки) домі. З часом ОСОБА_2 завагітніла та народила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки хлопчика з часу його народження не дбали про нього належним чином, отримані кошти витрачали на власні потреби, не займалися його розвитком, хоча дитина народилася повноцінною, намагалася говорити. Вона (позивачка) зверталася у всі можливі органи, просила їй допомогти у вихованні дитини. З часом ОСОБА_2 почала вести розгульний спосіб життя та через деякий час покинула їхню сім`ю. Вона перестала цікавитися хлопчиком, востаннє бачила його, коли забирала речі, однак до сина навіть не підійшла. Вважає таку поведінку матері не припустимою. ОСОБА_3 у силу стану свого здоров`я не може повноцінно дбати про свою дитину. А його поведінка навіть може загрожувати внуку, тому що він буває агресивним, надмірно емоційним. За вказаної ситуації, фактично вона опікується внуком, дбає про його матеріальний добробут, купує до школи необхідні речі.

Представниця позивачки - адвокат Кобилинець Т.В. у судовому засіданні підтримала позицію своєї довірительки, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також просила врахувати, що відповідачка не цікавиться малолітнім ОСОБА_4 , не дбає про нього, не займається його вихованням, не забезпечує матеріально, тобто повністю втратила інтерес до хлопчика. Їм не відомо, де вона знаходиться. Колись вона жила в Закарпатській області, тоді в Львівській, про що було відомо з телефонних дзвінків її старшої дочки, яка телефонувала до ОСОБА_6 . Однак з 2022 року зв`язок між ними припинився. За результатами психологічного дослідження, яке проводилося з метою визначення впливу матері на дитину, було встановлено, що зв`язок дитин з матір`ю втрачений. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх материнських обов`язків, просить позбавити її батьківських прав щодо ОСОБА_4 . Відповідач - батько дитини є особою з інвалідністю ІІ групи. Він на даний час за станом здоров`я не може в повній мірі забезпечувати виховання та утримання сина. Його психологічні розлади негативно впливають на нього, оскільки він буває агресивний, не розмовляє, висловлює свої емоції жестами, часто в агресивній формі, практично не чує. Так як ОСОБА_3 не може виконувати батьківські обов`язки в силу свого здоров`я, тому її довірителька просить відібрати в нього дитину без позбавлення його батьківських прав. Передача дитини під опіку бабусі забезпечить можливість виконувати всі обов`язки щодо дитини та відстоювати її права: зробити ID-картку, паспорт для виїзду за кордон, мати доступ до шкільного журналу з оцінками, представляти інтереси дитини у соціальних службах, їздити з внуком за кордон.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання жодного разу не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованими поштовими відправленнями повісток про виклики до суду за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 33), які повернулися до суду з відмітками "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 42-43, 50-51, 73-74, 90-91), які, з огляду на вимоги п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими у день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток. Крім того оголошення про виклик до суду ОСОБА_2 були опубліковані на офіційному сайті Судової влади України (а.с. 89, 96). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". Відзив на позов не подала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також на неодноразові виклики суду не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованими поштовими відправленнями повісток про виклики до суду за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 25), які він отримав, на що вказують рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 38, 52, 58). Дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". Відзив на позов не подав.

Представниця органу опіки Долинської міської ради підтримала рішення органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 та про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 . Додатково зазначила, що ситуація у сім`ї учасників справи органу опіки та піклування відома давно. Ще в 2021 році бабуся зверталася до них за допомогою, повідомляла, що відповідачі не займаються дітьми, не купують їм необхідних речей, а отримані кошти витрачають на власні потреби. Незважаючи на те, що останні мають вади (чують, але не розмовляють), їхній спільний син народився здоровим. Він намагався говорити, однак батьки не докладали жодних зусиль, щоб він розвивався повноцінним. Реагуючи на звернення позивачки, вони у складі комісії виїжджали за місцем проживання сім`ї, намагалися поговорити з батьками, однак це не давало бажаного результату. Пізніше вони почали проявляти до них (представників Служби у правах дітей) аргесію, у зв`язку з чим вони під час виїздів залучали офіцера громади. Вони здійснювали супровід даної сім`ї. Позивачка намагалася допомагати відповідачам, проте все звелось до того, що всі функції по утриманню та по вихованню дітей лягли на неї. У суді вже перебувала справа за позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, під час якої був складений висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Але розгляд справи закінчився без постановлення рішення, оскільки бабуся не мала можливості оплатити послуги адвоката. Але вона і надалі продовжила виховувати онука. Вона неодноразово зверталася до органу опіки за допомогою, так як не мала можливості ні матеріально його самостійно утримувати, ні оформити будь-які документи на хлопчика. Висновок щодо відібрання дитини вони не готували, оскільки підстави для відібрання зумовлені станом здоров`я відповідача. Натомість вони дали згоду на призначення позивачки опікуном.

Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

03 листопада 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, відібрання малолітньої дитини та встановлення опіки.

Суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачці строк для усунення її недоліків, про що постановив ухвалу від 07.11.2025.

Представниця позивачки 12.11.2025 подала заяву про усунення недоліків.

Згідно з ухвалою від 13.11.2025, суд відкрив провадження у справі та призначив провести підготовче судове засідання за участю сторін, зобов`язав орган опіки та піклування Долинської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та про відібрання дитини.

11 грудня 2025 року представник орагну опіки та піклування подав клопотання про відкладення судового засідання, оскільки питання про надання висновку в процесі опрацювання.

08 січня 2026 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження, про що постановив відповідну ухвалу.

26 січня 2026 року представниця органу опіки та піклування надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ухвалою від 26.01.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, а також зобов`язав орган опіки та піклування надати висновок щодо доцільності відібрання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_3

23 лютого 2026 року представник орагну опіки та піклування продав клопотання про відкладення судового засідання, оскільки питання про надання висновку щодо доцільності призначення опікуна в процесі опрацювання.

16 березня 2026 року представниця органу опіки та піклування надала висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 квітня 2026 року суд постановив проводити заочний розгляд справи та серед іншого заслухав думку малолітньої дитини. Цього ж дня перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначив на 01.05.2026 о 09:45.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.02.2021, у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Як ствердили в судовому засіданні учасники справи та підтверджується матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з актом обстеження від 20.03.2025, ОСОБА_8 повністю опікується внуком ОСОБА_4 , оскільки мама вже більше 5 років не появляється, дитиною не цікавиться, участі у вихованні не бере, аліменти не платить; батьто, який є особою з інвалідністю, не може повноцінно брати участь у вихованні дитини. Внуком займається ОСОБА_1 , яка водить його до школи, робить з ним уроки, ходить на батьківські збори, одягає, годує (а.с. 10).

На підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_2 не брала та не бере участі у вихованні сина, не цікавиться життям та здоров`ям дитини та її успіхами, не організовує дозвілля позивачка надала висновок психолога № 14 від 28.08.2025, в якому вказано, що ОСОБА_4 має сформований емоційний зв`язок із бабусею та батьком, у їх присутності відчуває любов, підтримку та безпеку. Натомість образ матері відсутній як у малюнку, так і в його позитивних асоціаціях, що вказує на зруйнований емоційни контакт (а.с. 14).

Про те, що позивачка дбала про внука ОСОБА_4 , виховувала його та опікувалась ним свідчить і довідка № 1 від 27.03.2025, в якій зазначено, що за період перебування останнього в ЗДО "Веселка" (з 07.02.2017 до 30.06.2021) ним опікувалася його бабуся ОСОБА_1 (а.с. 15).

Як слідує з характеристик за місцем навчання ОСОБА_4 , який є учнем Солуківського ліцею (а.с. 16), вихованням та навчанням учня займається бабуся, яка систематично відвідує батьківські збори, бере участь у роботі батьківської спільноти класу. Хлопчик виховується у неповноцінній сім`ї. Мама залишила його відразу після народження. Всі чотири роки навчання його виховує бабуся, з якою він має чудові відносини (а.с. 17, 18).

Зважаючи на те, що матір ОСОБА_4 самоусунулась від виконання своїх материнських обов`язків, ще в 2021 році покинула дитину, не цікавиться нею, не бере участь в її вихованні та утриманні, позивачка просить позбавити її батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради № 1611 від 20.01.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 62-64). Як зазначено у висновку, ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_9 . Від спільного подружнього життя у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу 04.01.2021 дитину залишено на проживанні з батьком. Останній є особою з інвалідністю, має ряд захворювань, у зв`язку з чим за станом здоров`я не має можливості повною мірою здійснювати належний догляд за дитиною. Фактичне забезпечення догляду, виховання онука здійснює бабуся. Мати дитини вже впродовж кількох років, а саме з 2021 року, не виконувала та не виконує своїх батьківських обов`язків. З часу розірвання шлюбу не цікавиться сином, не піклується про нього, не бере участі у вихованні, не провідує дитину, ні дома, ні в навчальному закладі, не цікавиться його здоров`ям та успіхами у навчанні, морально та матеріально не утримує. ... Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглянуто комісією 15.01.2026. З матір`ю зв`язатися не вдалося, вона не відповідає на дзвінки.

В судовому засіданні позивачка вказала, що й її син - відповідач ОСОБА_3 в силу стану свого здоров`я не може в повній мірі виконувати свої батьківські обов`язки, а наявні в нього захворювання можуть негативно впливати на дитину, тому вона просить відібрати ОСОБА_10 у нього без позбавлення його батьківських прав, а її призначити опікуном онука.

Дійсно, відповідач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, має діагноз: органічний розлад особистості внаслідок перенесеної нейроінфекції; дезорієнтований тип пристосувальної поведінки; соціальна трудова дезадаптація (а.с. 21).

Відповідно до висновка лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 18.02.2026, ОСОБА_3 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (а.с. 84).

Натомість позивачка ОСОБА_1 за станом здоров`я може бути опікуном, на що вказує відповідна медична довідка (а.с. 65). Вона отримує доходи у виді пенсійних виплат, про що свідчить довідка про доходи № 4225042820230295 (а.с. 83).

Рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради № 1675 від 06.03.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над неповнолітнім ОСОБА_4 , у разі якщо при розгляді справи буде встановлено, що дитина позбавлена батьківського піклування (а.с. 79-81). У висновку серед іншого зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до органу опіки та піклування із заявою від 13.02.2026 про можливість призначення її опікуном онука ОСОБА_4 . За своїми особистими якостями вона може забезпечити належний догляд та виховання внука, за станом здоров`я може бути опікуном, відомості про вчинення неї домашнього насильства відстні, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Під час проведеної бесіди малолітній ОСОБА_4 написав власноручну згоду на те, щоб його опікуном була бабуся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 вказав, що він проживає з бабусею, яка дбає про нього, варить йому істи, вчить уроки, ходить на всі свята. Тато теж із ними живе, інколи дає йому гроші. Батько чує, але не говорить, тому не може за станом свого здоров`я дбати про нього. Маму не дуже пам`ятає, вона не пише йому, не приїжджає. Коли вона ще була поряд, то не дуже добре до нього ставилася. Востаннє він її бачив, коли вона приїхала, щоб забрати речі. Тоді йому нічого не привезла. З того часу він її не бачив. Натомість бабуся всім його забезпечує. З родичів він також має хресну, хресного та вуйка, який проживає в Італії. Хоче, щоб його опікуном була бабуся, оскільки мама його залишила, а тато також не завжди може йому допомогти. Всім опікується баба.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

заслухавши сторону позивачки, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги думку дитини та висновки органу опіки та піклування, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із вимогами ч. 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сім`я є основним осередком суспільства, охороняється державою, а також є природним середовищем для розвитку дитини. При цьому права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Відповідно до вимог ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як визначено положеннями ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Як установив суд із описаних вище доказів, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хлопчик залишився з батьком ОСОБА_3 , хоча фактично його виховує бабуся ОСОБА_1 , оскільки відповідачка спочатку не виконувала належним чином своїх материнських обов`язків, а з 2021 року покинула дитину та нею не цікавиться взагалі.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Так, статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Такі ж роз`яснення щодо можливості застосування виключного заходу впливу на батьків містяться у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", де також зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав та інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позивачка, як на підставу своїх позовних вимог посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, згідно з якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

З урахуванням тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а також вищеописаних нормативних актів та позицій ВС, суд, перевіряючи наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідачку, встановлює, в тому числі, чи ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є винною поведінкою матері та свідомим нехтуванням нею своїми обов`язками.

Суд також бере до уваги зауваження Європейського суду з прав людини про те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, в якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі "Мамчур проти України", № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Таким чином, суд при вирішенні даного спору зважає на те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Доведення ж обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, про що зазначено у позовній заяві, покладено на позивачку, яка в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та грунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц).

З наданих позивачкою доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд установив, що ОСОБА_2 ще з народження сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконувала належним чином свої батьківські обов`язки щодо нього, не брала участі у забезпеченні елементарних життєво необхідних умов для сина, хоча він потребував материнської любові. Факт відсутності матері у житті дитини знайшов своє відображення у висновку психолога, довідці з дошкільного закладу, характеристиках із навчального закладу, акта обстеження за місцем проживання, а також висновку органу опіки та піклування, який грунтується на достатній доказовій базі, прийнятий та затверджений з дотриманням визначеної процедури.

ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина ОСОБА_4 , не турбується про нього, не виявляє ніякого інтересу до його розвитку, підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням від виконання нею батьківських обов`язків. Про відсутність мами у його житті підтвердив і малолітній ОСОБА_3 . Під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_2 чинилися перешкоди у належному виконанні своїх батьківських обов`язків або що відповідачка не виконувала і не виконує такі з поважних причин. Навпаки позивачка, яка є бабусею хлопчика, вказала, що вона довго сподівалися, що відповідачка змінить свою поведінку, згадає про сина, всіляко намагалася їй допомогти, що не дало бажаного результату.

Таким чином, як безспірно встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не бере участі в її утриманні та вихованні, не виявляє до неї щонайменшої батькіської турботи, ніяких стосунків з нею не підтримує, не цікавиться її здоров`ям та вихованням, не спілкується з нею без будь-яких перешкод та причин для цього. Відповідачка ОСОБА_2 не бажає виконувати покладені на неї батьківські обов`язки щодо її ж дитини, не бажає змінювати свою поведінку, залишивши дитину та протягом тривалого часу не цікавлячись її подальшою долею, а тому суд дійшов переконання, що відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо її сина ОСОБА_4 .

При вирішенні питання про відібрання малолітнього ОСОБА_4 від батька ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого, є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який за своєю правовою природою відрізняється від позбавлення батьківських прав, що має безстроковий характер. У разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).

Під час розгляду справи суд установив, що батько малолітнього ОСОБА_4 . ОСОБА_3 є особою з інвалідністю, має захворювання, які перешкоджають виконанню батьківських обов`язків, що підтверджується медичною документацією, актом обстеження умов проживання, а також поясненням малолітньої дитини.

Тобто наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що батько дитини за станом здоров`я об`єктивно не здатний належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. Залишення сина з відповідачем є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання хлопчика, адже ОСОБА_3 не може представляти інтереси дитини в державних органах, медичних закладах, школі, а його психологічний стан та наявні у нього розлади негативно впливають на моральний стан малолітнього сина. Відсутність ж виснову органу опіки та піклування щодо доцільності відібрання в нього дитини не звільняє суд від обов`язку вирішити спір по суті, якщо наявні інші достатні та допустимі докази, що свідчать про існування загрози для дитини, оскільки невирішення питання про відібрання дитини лише з формальних підстав, суперечило б принципу пріоритетності інтересів дитини та могло б призвести до порушення її прав на безпечне середовище для життя і розвитку.

Таким чином, з огляду на викладене та з метою захисту прав та інтересів дитини, враховуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не спроможний забезпечити необхідні умови для нормального життя та розвитку сина, а наявні в нього захворювання, його поведінка, можуть загрожувати не лише психологічному благополуччю, а й моральному вихованню дитини, тому малолітнього ОСОБА_4 слід відібрати від батька ОСОБА_3 , не позбавляючи його батьківських прав.

Згідно зі ст. 170 СК України, у разі відібрання дитини вона передається другому з батьків, бабі, дідові або іншим родичам - за їх бажанням, а за відсутності такої можливості - органу опіки та піклування. Положення частин четвертої та п`ятої статті 167 СК України встановлюють пріоритетність передання дитини близьким родичам.

Під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що позивачка, яка є бабою малолітнього ОСОБА_4 , виявила бажання здійснювати опіку на останнім, що фактично і здійснює, оскільки мама дитини - відповідачка ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, а батько - відповідач ОСОБА_3 - не може виконувати такі в силу свого здоров`я. Моживість ОСОБА_1 бути опікуном хлопчика підтвердив у своєму висновку орган опіки та піклування, який грунтується на достатній доказовій базі, прийнятий та затверджений з дотриманням визначеної процедури. Малолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтвредив, що хоче перебувати під опікою бабусі.

Призначення позивачки опікуном ОСОБА_4 , як законного представника, матиме можливість забезпечити онуку повний доступ до медичних, освітніх та інших видів послуг, що у свою чергу уникне ризику потрапляння у складні життєві обставини. Вона також зможе виготовити документи на хлопчика (ID-картку, паспорт для виїзду за кордон), а також не буде позбавлена можливості реалізувати інші права, якими наділені виключно батьки.

Таким чином, за встановлених вище обставин та з урахуванням якнайкращих інтересів дитини суд уважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, відібрання малолітньої дитини та встановлення опіки задоволити.

Водночас суд уважає за необхідне роз`яснити відповідачам, що, відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав. А при відібранні дитини, у разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України та враховує, що до судових витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи, остання відносить оплату судового збору у розмірі 3633,60 грн (по 1211,20 грн за три позовні вимоги), що підтверджується платіжною інструкцією та квитанцією до платіжної інструкції (а.с. 23, 32).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідачів.

Однак суд уважає за необхідне врахувати, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав стосувалася відповідачки ОСОБА_2 , за яку вона повинна сплатити на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Щодо вимоги про відібрання малолітньої дитини, то така стосувалася відповідача ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю ІІ, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 148/25/976/В від 26.06.2025, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому понесені позивачкою судові витрати (судовий збір) за вимогу про відібрання дитини в розмірі 1211,20 грн слід компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Щодо вимоги про встановлення опіки над малолітнім сином відповідачів, то судовий збір в розмірі 1211,20 грн слід розділити між останніми та з урахуванням вказаного вище 605,60 грн стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а 605,60 грн компенсувати позивачці за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути 1816,80 грн сплаченого судового збору, а 1816,80 грн компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 5, 7, 150, 157, 155, 164,170 СК України, ст. 81, 206 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, відібрання малолітньої дитини та встановлення опіки.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не позбавляючи його батьківських прав.

Встановити над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя С. М. Монташевич