Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №184/982/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/982/26

Номер провадження 1-кп/184/262/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026041360000069 від 06.03.2026 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Василівка-на-Дніпрі Синельниківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, -

за участю: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Постановою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 184/1792/25 провадження № 3/184/662/25, яка набрала законної сили 16.09.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 184/1792/25 провадження № 3/184/662/25, яка набрала законної сили 16.09.2025 року, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, систематично керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху.

Систематичність порушень ОСОБА_3 правил дорожнього руху, свідчить про ухилення останнього від виконання судового рішення, що є однією з форм невиконання судового рішення.

Зокрема, о 23 год 30 хв. 03.03.2026 у м. Покров, Дніпропетровської області по вул. Севастопольська, 2, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом, автомобілем «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння та не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії за що відносно нього поліцейським ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 605616 від 03.03.2026 за ч. З ст. 130 КУпАП та протокол серії ЕПР1 № 605624 від 04.03.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, о 15 год 30 хв. 04.03.2026 у м. Покров, Дніпропетровської області по вул. Північно-промислова, 1, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом, автомобілем «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, за що відносно нього старшим інспектором ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 606116 від 04.03.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, о 10 год 45 хв. 05.03.2026 у м. Покров, Дніпропетровської області по вул. Каховська, 45, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом, автомобілем «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_1 та був не пристебнутий ременем безпеки, за що його постановою поліцейського ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , серії ЕНА № 6770173 від 05.03.2026 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Зазначеними діями ОСОБА_3 діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду обвинувачуваний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та надав суду показання про те, що він дійсно знаючи про існування постанови суду, якою його позбавили права на керування транспортними засобами на строк 5 років, з особистих життєвих обставин тричі сідав за кермо транспортного засобу, і був під час цього зупинений працівниками поліції, які складали відносно нього протоколи та постанови про адміністративну відповідальність. Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються. В скоєному обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, доходить висновку про те, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України та вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» у умисному невиконанні постанови суду, що набрало законної сили, доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується здебільшого негативно, оскільки зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, на обліку у лікарів психіатра, нарколога і фтизіатра не перебуває, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах санкції ч.1 ст.382 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Разом з тим, спираючись на встановлені обставини по справі, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даних про особу винного, слід також прийняти до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в його особистості, що вказують на готовність винного до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування реального покарання зі звільненням від такого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Долю речових доказів, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 382 КК України і призначити покарання, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язок відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази, а саме диск залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Покровський міській суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1