Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №177/2049/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2049/25

Провадження № 2/177/383/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Лященко В.В.,

за участю секретаря Дятел К.Ю.,

представника позивача Іоаніді Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/2049/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іоаніді Даніїл Сергійович, до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.07.2025 року за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район с. Мар`янівка вул. Вишнева біля водорозподільного кран, у період з 9:30 по 10:00 годину, відповідач ОСОБА_2 привселюдно, перебуваючи в громадському місці, будучи посадовою особою а саме заступником голови Лозуватської сільської ради з питань діяльності виконавчих органів ради, неодноразово заявив, що позивач ОСОБА_1 є кримінальним авторитетом, кримінальним елементом, має відкриті кримінальні справи та судимості. Крім цього відповідач ОСОБА_2 привселюдно перебуваючи в громадському місці, будучи посадовою особою посадовою особою а саме заступником голови Лозуватської сільської ради з питань діяльності виконавчих органів ради неодноразово заявив співробітникам поліції, які перебували на місці події з метою збереження громадського порядку, що позивач ОСОБА_1 , зберігає наркотичні засоби (речовини), займається збутом наркотичних засобів (речовин) та розповсюдженням зброї, і спонукав співробітників поліції до здійснення незаконних дій - затримання позивача ОСОБА_1 . Фактично відповідач ОСОБА_2 здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень одразу за трьома статтями 263, 307 та 309 КК України.

При цьому за вказаною вище адресою перебувало, що найменше 20 осіб, включно з працівниками поліції, які чітко чули та розуміли зміст заявленого відповідачем ОСОБА_2 , в адресу позивача ОСОБА_1 . Проте, інформація що була проголошена відповідачем є недостовірною та такою що не відповідає дійсності, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, здійснено наклеп, які мають яскраво виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію позивача, порушують його немайнові права, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.

В зв`язку з викладеним просив суд: 1) визнати недостовірною та такою що порочить честь, гідність і ділову репутацію зазначену вище інформацію, викладену ОСОБА_2 15.07.2025 публічно, у громадському місці, а саме за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район с. Мар`янівка вул. Вишнева біля водорозподільного кран, у період з 9:30 по 10:00 годину щодо того, що ОСОБА_1 є кримінальним елементом, кримінальним авторитетом, має відкриті кримінальні справи та судимості, зберігає наркотичні засоби (речовини), займається збутом наркотичних засобів (речовин) та розповсюдженням зброї; 2) зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом привселюдного вибачення та публікації відповідного оголошення в місцевих друкованих джерелах масової інформації.

Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в загальному порядку.

29.09.2025 надійшов відзив у справі у якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на відеозаписі, який додано позивачем, висловлювання та події, які вказані в позові, а саме: «неодноразово заявив співробітникам поліції, які перебували на місці події з метою збереження громадського порядку, що позивач ОСОБА_1 зберігає наркотичні засоби (речовини), займається збутом наркотичних засобів (речовин) та розповсюдженням зброї, і спонукав співробітників поліції до здійснення незаконних дій - затримання позивача ОСОБА_1 » відсутні. Більш того, з відео вбачається, що починаючи з 4 хв. 48 сек. і по кінець відеозапису, позивач ОСОБА_1 підійшовши до відповідача сам підтвердив наявність у нього в минулому проблем із законом і наявність судимостей, зазначивши: «в мене вони були». Після цього, відеозапис було обрізано і подальші свої пояснення ОСОБА_1 щодо притягнення його до кримінальної відповідальності до суду вже не надав. В той же час, місцевим жителям відомо про те, що ОСОБА_1 декілька разів у період з 1999 по 2004 роки (орієнтовно) притягувався до кримінальної відповідальності.

Відповідач зазначає, що абсолютна більшість його висловлювань містять лише особисту оцінку, припущення, критику та особисті прогнози про особистість позивача, його діяльність, тобто особисту оцінку дій позивача, а отже є оціночними судженнями, наприклад, висловлювання: «з кримінальними елементами не працюю», «кримінальний авторитет» та інші.

12.10.2025 надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача зазначає, що позивач займається підприємницькою діяльністю, виділяє значні матеріальні ресурси на допомогу збройним силам України, що безумовно свідчить про позитивну соціальну оцінку в очах оточуючих, та бездоганну ділову репутацію в якості бізнесмена, громадського діяча, добропорядного та законослухняного мешканця громади. Висловлювання відповідача стосовно позивача, викладені відповідачем під час розмови у громадському місці, висвітленої публічно, не є суб`єктивною оцінкою відповідачем позивача, а є його ствердженням, а тому таке висловлювання не відноситься до оціночного судження. Тобто, має місце поширення недостовірної та неправдивої інформації, що не відповідає дійсності, а саме інформації, щодо причетності позивача до кримінального світу та здійснення позивачем кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та розповсюдження зброї. Отже, відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, здійснено наклеп, які мають яскраво виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію позивача, тобто порушують його немайнові права, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви від 02.03.2026 просили справу розглядати у їх відсутність, заперечували роти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що 15.07.2025 в АДРЕСА_1 , під час зібрання з приводу постачання води, на якому було близько 20 людей, ОСОБА_2 вказував, що говорити з ОСОБА_1 не буде, бо «він торгує наркотиками, зброєю», «він судимий».

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що 15.07.2025 в АДРЕСА_1 , під час зібрання з приводу постачання води, на якому було близько 20 людей, ОСОБА_2 ображав ОСОБА_1 , називав «наркоділєром», «торгує наркотою, зброєю», «він наркоман».

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду повідомили, що 15.07.2025 в АДРЕСА_1 , під час зібрання з приводу постачання води, на якому було близько 20 людей, ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_1 «розповсюджує наркотики, зброю», «він наркоділєр», такі висловлювання повторював неодноразово.

Судом було досліджено відеозапис, на якому зафіксовано зібрання громадян, ОСОБА_2 вказує в сторону ОСОБА_1 , що «…з кримінальними авторитетами не працюю…», «…люди, які мають судимість за наркотики і зброю, я стараюсь не працювати з ними, не спілкуюсь», «кримінальний авторитет, … позакривайте свої судимості… кримінальні судимості».

З витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», строк дії якого з 19.10.2023 по 19.10.2025, вбачається що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні (а.с.13).

Згідно відповіді т.в.о. начальника КРУП ГУНП в Дніпропетровській області станом на 20.10.2025 згідно даних інформаційно-аналітичної системи інформація про притягнення до кримінальної відповідальності відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня (а.с. 84).

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що вказана інформація, поширена у громадському місці у с. Марянівка Криворізького району, у присутності 20 осіб, є недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише саме така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача).

Тобто якраз конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівні твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.

У справі встановлено, що 15.07.2025 року за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район с. Мар`янівка вул. Вишнева біля водорозподільного кран, у період з 9:30 по 10:00 годину, де перебувало близько 20 жителів села, відповідач ОСОБА_2 неодноразово заявив, що позивач ОСОБА_1 є кримінальним авторитетом, має відкриті кримінальні справи та судимості, займається збутом наркотиків та розповсюдженням зброї.

Ці обставини підтверджуються відеозаписом, не заперечували учасники справи, тому вони не підлягають доказуванню в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України.

Таким чином, позивач довів у суді публічне поширення відповідачем зазначеної інформації.

Досліджуючи та надаючи оцінку поширеній відповідачем інформації, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 виловився відносно ОСОБА_1 , звинувачуючи його у вчиненні злочинів, в тому числі в загальному контексті викладеної оспорюваної інформації «…люди, які мають судимість за наркотики і зброю », «… позакривайте свої судимості… кримінальні судимості», «…торгує наркотою та зброєю…».

Суд вважає, що поширені відповідачем відомості не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується звинувачення у вчиненні протиправних дій, отже, може бути перевірена на предмет дійсності.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідач ОСОБА_2 не довів правдивості висловленої ним інформації, водночас позивач надав докази на її спростування, зокрема відповіді КРУП ГУНП в Дніпропетровській області та витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості про відсутність інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності (а. с. 13,84).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено, що висловлена ним у громадському місці в присутності 20 жителів села інформація відносно ОСОБА_1 є достовірною, такою, яка відповідає дійсності та містить відомості про події та явища, які існували.

Оскільки вказана недостовірна інформація містила звинувачення позивача у вчиненні протиправних дій, суд приходить до висновку, що вона є такою, що порушує особисті немайнові права позивача.

Доводи відповідача про те, що спірні висловлювання мають характер оціночних суджень, суд вважає безпідставними, оскільки стосуються конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подаються як установлений факт.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсності поширеної відповідачем інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, тому вона є недостовірною, негативною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування в суспільства негативного ставлення до нього.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати недостовірною інформацію, висловлену ОСОБА_2 публічно 15 липня 2025 року, у громадському місці, за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район с. Мар`янівка вул. Вишнева біля водорозподільного крану, а саме, що ОСОБА_1 «…торгує наркотою та зброєю…» «…люди, які мають судимість за наркотики і зброю », «… позакривайте свої судимості… кримінальні судимості»,

Водночас, суд не вбачає правових підстав для визнання недостовірною іншу оспорювану інформацію зважаючи на наступне.

Висловлювання відповідача щодо того, що позивач ОСОБА_1 є «кримінальним авторитетом», «…з кримінальними авторитетами не працюю…», на думку суду, не є фактичними твердженнями, а є оціночними судженнями, оскільки містять лише особисту оцінку, припущення з боку відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом привселюдного вибачення та публікації відповідного оголошення в місцевих друкованих джерелах масової інформації.

В свою чергу, відповідно до п.п. 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про зобов`язання ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом оприлюднення у друкованому виданні «Сільське Криворіжжя» тексту резолютивної частини рішення протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили.

Щодо вимоги позивача про спростування недостовірної інформації шляхом привселюдного вибачення, суд зазначає що примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено в статтях 16, 277 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у 1 211,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іоаніді Даніїл Сергійович – задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, висловлену ОСОБА_2 публічно 15 липня 2025 року, у громадському місці, а саме за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район с. Мар`янівка вул. Вишнева біля водорозподільного крану щодо того, що ОСОБА_1 здійснює торгівлю наркотичними речовинами та розповсюдження зброї, має відкриті кримінальні справи та судимості.

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом десяти днів після набрання рішенням суду законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 шляхом оприлюднення у друкованому виданні «Сільське Криворіжжя» тексту резолютивної частини рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 гривень в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.05.2026.

Суддя В. В. Лященко