Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №203/2371/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2371/26

Провадження № 3/0203/490/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

24 квітня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

25 лютого 2026 року о 10:05 годині в місті Дніпрі, по проспекту Олександра Поля, буд. 129б водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, при цьому 21.02.2026 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕНА №6699184). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Також, 25 лютого 2026 року о 10.05 годині в м. Дніпрі, по проспекту Олександра Поля, 129 Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, сильно звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, що зафіксовано на відеореєстратори №470301, №473804.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Даюк О.В. подав до суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, які підтримав у судовому засіданні.

В обґрунтування своїх заперечень захисник зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить лікування після отриманого поранення. Згідно з медичними призначеннями, йому, зокрема, було рекомендовано прийом лікарського препарату прегабалін. У зв`язку з цим, на думку сторони захисту, ознаки, які працівники поліції розцінили як ознаки сп`яніння, могли бути наслідком вживання зазначеного препарату, а тому висновки поліцейських є необґрунтованими. Крім того, адвокат послався на відеозапис із нагрудних камер поліцейських, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що транспортний засіб знаходився на узбіччі дороги та не здійснював рух, а ОСОБА_1 фактично не керував транспортним засобом. Надалі працівник поліції вимагав від нього перепаркувати автомобіль, що останній і виконав. Таким чином, сторона захисту вважає, що факту керування транспортним засобом не доведено. Окрім цього, адвокат звернув увагу суду на те, що відеозапис, наданий як доказ вини, не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, оскільки працівниками поліції було порушено вимоги ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про здійснення відеофіксації та підстави застосування відповідних технічних засобів. Також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні належні посилання на технічні засоби, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація, що виключає можливість визнання такого відеозапису належним та допустимим доказом. Крім того в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія на стан сп`яніння, що є істотним порушенням вимог закону та свідчить про недотримання встановленої процедури. Також захисник наголосив, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими доказами не може вважатися належним доказом вини особи.

Окремо адвокат зазначив, що суб`єктивні припущення, а також бажання інспектора патрульної поліції скласти протокол нібито для «статистики» не є законною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності та не можуть бути достовірними і належними доказами, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, сторона захисту вважає, що всі наявні у справі докази є неналежними та недопустимими, а відомості, викладені у протоколі, не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються, тому просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Надаючи заперечення проти протоколу за ч.5 ст.126 КУпАП, захисник обмежився посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , що є підставою для закриття провадження за відсутністю складу правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Із урахуванням вищенаведеного та зважаючи на те, що адміністративні протоколи складені відносно однієї особи за вчинення кількох адміністративних правопорушень та одночасно розглядаються в одному суді, то дані справи про адміністративні правопорушення: справа №203/2372/26 (провадження №3/0203/491/2026), справа №203/2371/26 (провадження №3/0203/490/2026) підлягають об`єднанню в одне провадження.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600333 від 25.02.2026 року, ЕПР1№600317 від 25.02.2026 ОСОБА_1 , який 21.02.2026 року притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, 25 лютого 2026 року о 10:05 годині в місті Дніпрі, по проспекту Олександра Поля, буд. 129б керував транспортним засобом марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування, з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

Відповідно до рапорту поліцейського 25.02.2026 року за адресою: м. Дніпро, проспект О.Поля, 129б було виявлено транспортний засіб марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював рух без використання ременя безпеки. Під час спілкування з водієм у нього були виявлені явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, однак ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився. Крім того, під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія відповідної категорії, тобто право на керування транспортними засобами не отримував. При цьому встановлено, що зазначене правопорушення вчинене повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 21.02.2026 року вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕНА №6699184). У зв`язку з викладеним працівниками поліції було складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також за ст. 121 КУпАП. Подія фіксувалась за допомогою нагрудних відеореєстраторів працівників поліції №473804, №470301.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що на момент початку відеофіксації транспортний засіб ОСОБА_1 знаходився на узбіччі дороги. Разом з тим, у подальшому, о 10:09 год. ОСОБА_1 здійснив перепаркування транспортного засобу, після чого зупинився та продовжив спілкування з працівниками поліції. Під час спілкування він особисто підтвердив факт керування транспортним засобом, пояснивши, що відвозив жінку, а також повідомив, що керує транспортним засобом без посвідчення водія та раніше вже притягався за це до адміністративної відповідальності, чим фактично підтвердив вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. Також вказаним відеозаписом зафіксовано виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, що стало підставою пред`явлення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, на що останній о 10.13 годині відповів відмовою.

Судом також встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6699184 від 21.02.2026 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно з довідкою, виданою департаментом патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області від 02.03.2026 року, база даних ІПНП не містить інформації щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Отже, встановлений судом факт попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у поєднанні з обставинами даної справи свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Дослідивши надані стороною захисту письмові докази, а саме рецепт на лікарський засіб та роздруківки з мережі Інтернет щодо препарату «Прегабалін», суд приходить до висновку про їх неналежність та недопустимість як доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим рецепт не містить жодних відомостей про фактичний прийом ОСОБА_1 зазначеного лікарського засобу у день вчинення адміністративного правопорушення, не підтверджує часу, дози та регулярності його вживання, а також не свідчить про перебування особи під впливом саме цього препарату на момент керування транспортним засобом. Сам по собі факт призначення лікарського засобу не є доказом його фактичного вживання у конкретний час, не підтверджує наявність побічних ефектів у конкретної особи та не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між прийомом препарату та поведінкою особи.

Що стосується роздруківок з мережі Інтернет щодо інструкції до препарату «Прегабалін», суд зазначає, що такі матеріали мають загальний інформаційний характер, не є офіційними медичними документами, не містять відомостей про конкретну особу та не можуть бути визнані належними доказами у розумінні процесуального закону. Наведена у таких матеріалах інформація стосується можливих побічних ефектів у невизначеного кола осіб та не підтверджує, що саме у ОСОБА_1 мали місце такі прояви.

Суд також враховує, що з дослідженого у судовому засіданні відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції про прийом будь-яких лікарських засобів, у тому числі прегабаліну, або про те, що його стан обумовлений лікуванням.

Натомість, під час спілкування з працівниками поліції він повідомив про можливість вживання наркотичних речовин, зазначивши, що може «курити траву один раз на місяць, два рази на місяць», що обґрунтовано викликало у працівників поліції підозру щодо його перебування у стані наркотичного сп`яніння.

Крім того, навіть виходячи з доводів сторони захисту щодо можливих побічних ефектів препарату, суд зазначає, що відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом не лише у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, але й під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, у разі прийому такого препарату особа зобов`язана усвідомлювати його вплив на організм та утриматися від керування транспортним засобом.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим позбавив можливості об`єктивно перевірити доводи сторони захисту щодо впливу лікарських засобів або відсутності стану сп`яніння.

Згідно зі ст. 266 КУпАП у разі наявності ознак сп`яніння поліцейський має право запропонувати особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Факт відмови від проходження такого огляду сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відсутність письмового направлення не спростовує факту відмови від огляду, зафіксованого на відеозаписі, і не впливає на кваліфікацію дій особи.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у протоколах про адміністративне правопорушення належних посилань на технічні засоби відеофіксації та, як наслідок, недопустимість відеозапису як доказу, суд зазначає про наявність в протоколах інвентарних номерів нагрудних реєстраторів №470301 та №473804, що, навіть за відсутності даних про їх марки та моделі, є достатнім для ідентифікації спеціальних засобів відеозапису, які використовували поліцейські.

Крім того, відповідно до ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», так, згідно вказаного Закону, поліція має право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи, зупинення транспортних засобів, а також інші заходи, спрямовані на забезпечення публічної безпеки і порядку та використовувати автоматичну фото- і відеотехніку, у тому числі нагрудні відеореєстратори, для фіксації правопорушень, попередження та виявлення правопорушень, а також документування дій поліцейських під час виконання службових обов`язків.

Отже, використання працівниками поліції нагрудних відеокамер під час фіксації обставин події та спілкування з ОСОБА_1 є правомірним, здійсненим у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Разом з цим ККС ВС в постанові від 8 травня 2025 року у справі № 207/722/23 (провадження № 51-2686км24) виснував про те, що працівник поліції під час виконання службових обов`язків може здійснювати відеозапис особи за допомогою бодікамери без попередження її про це, і такий відеозапис є допустимим доказом.

Посилання сторони захисту про те, що працівники поліції діяли з метою покращення статистичних показників, є оціночними судженнями, не підтверджені жодними доказами та носять характер припущень.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, будь-які твердження повинні ґрунтуватися на доказах, а не на припущеннях.

Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про упередженість, заінтересованість чи неправомірні мотиви дій працівників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 . Навпаки, їх дії були послідовними, обґрунтованими та здійснювались у межах наданих повноважень і у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Таким чином суд прийшов до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння та керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами, вчиненому повторно протягом року.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення суд бере до уваги, що згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної Палати Верховного Суду, висловленої у Постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення судом враховується характер вчинених правопорушень та обставини, при яких вони були вчинені, ступінь вини правопорушника, майновий стан, а також те, що правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП є більш серйозним, тому вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення.

Судовий збір відповідно до ст. 40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 126, ч.1 ст.130, ст.ст.33, 36, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя –

ПОСТАНОВИЛА:

Справи про адміністративні правопорушення №203/2372/26 (провадження №3/0203/491/2026), №203/2371/26 (провадження №3/0203/490/2026) відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП об`єднати в одне провадження та присвоїти №203/2371/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст.307 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст.308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Повний текст постанови складено 28.04.2026 року о 17.30 годині.

Постанова протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.

Суддя Ю.М. Черваньова