Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №208/1067/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1067/26

провадження № 2/208/2991/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання – Компанієць І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1404462606143 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 7 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк 120 днів з 13.02.2024 року по 12.06.2024 року. ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал»» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі. Позичальник у встановлений договором строк оплатив 1837,6 гривень, проте своїх зобов`язань з повернення коштів в повному обсязі не виконав, в результаті чого станом на 18.10.2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 25 875,00 гривень, що складається з суми заборгованості за тілом кредиту – 7 500,00 гривень; суми заборгованості за відсотками – 18 375,00 гривень.

18.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу № 18102024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» відступило ТОВ « Діджи Фінанс» право грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржника.

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі сплати коштів в повному обсязі та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 06.02.2026 року позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п`яти) днів з дати вручення ухвали.

Відповідно до Довідки про доставку електронного документа ухвала від 06.02.2026 доставлена позивачу до електронного кабінету 11.02.2026 о 20:54:52.

16.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 06.02.2026.

Ухвалою від 19.02.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, призначене на 25.03.2026, 24.04.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився на судовий розгляд справи, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 24.04.2026, постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

13.02.2024 ОСОБА_1 підписав Анкету – заяву на отримання кредиту, відповідно до якої просить надати йому кредит у сумі 7500,00 грн, строком на 120 днів, шляхом його зарахування на банківську картку НОМЕР_1 (а.с. 12).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал»» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1404462606143 від 13.02.2024 року в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) G6G9G4, відправленим на номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_2 (далі - Договір), що підтверджується Довідкою про ідентифікацію клієнта від 13.02.2024 (а.с. 22).

Відповідно до п. 1.1 – 1.3 розділу 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредитного ліміту становить 7 500,00 грн. Строк кредитування: 120 днів з 13.02.2024 по 12.06.2024. Позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю 12.06.2024 р. або достроково.

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів (додаток 1), протягом дії кредиту.

Тип процентної ставки – фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 1,225 % від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку кредитування, зазначеному в пункті 1.3 Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.

Базова процентна ставка складає 2,45 % від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту (п. 1.4 розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1.5 – 1.6 розділу 1 Договору загальні витрати за кредитом – 20351,19 гривень; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору становить 57618,175 %; орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору становить 27851,19 гривень; денна процентна ставка становить 2,26124 %.

Відповідно до пункту 2.23 Розділу 2 Договору кредит надається шляхом здійснення переказу коштів Кредитодавця в сумі 7500,00 гривень на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки № НОМЕР_1 ), що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору (а.с. 12, зворотній бік - 19).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти в розмірі 7 500 гривень шляхом їх перерахування на платіжну картку клієнта, зазначену в договорі, що підтверджується Довідкою від 23.12.2025 року вих. № 22156-1364899111-23122025 про підтвердження успішної оплати згідно транзакції № 1364899111 від 13.02.2024 року в сумі 7500,00 грн. на картку НОМЕР_1 , виданою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (а.с. 23).

З наданого позивачем розрахунку про стан заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 сплатив в рахунок погашення заборгованості 1 837,6 гривень і станом на 18.10.2021 має заборгованість за кредитним договором у сумі 25 875,00 грн, яка складається з: основного боргу - 7 500,00 грн, відсотків за користування кредитними коштами за період з 13.02.2024 по 11.06.2024 – 18 375,00 грн (а.с. 24 - 25).

18.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу № 18102024, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (далі – Договір факторингу).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 Розділу 3 Договору факторингу фінансування – належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в Реєстрі прав вимог.

Право вимоги переходять від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених Розділом 2 Договору (п. 4.1 Розділу 4 Договору факторингу) (а.с. 26 - 31).

Відповідно до Акту приймання – передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 18102024 від 18.10.2024 року Кредитор передав, а фактор (Новий кредитор) прийняв Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору, відповідно до якого кількість боржників – 535, загальна сума заборгованості 7 666 615,74 гривень (а.с. 32).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 18.10.2024 року до Договору факторингу № 18102024 від 18.10.2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 1404462606143 від 13.02.2024 року відносно боржника ОСОБА_1 на суму заборгованості 25875,00 гривень, яка складається з суми заборгованості за тілом кредитом – 7500,00 гривень, суми заборгованості за відсотками – 18375,00 гривень (а.с. 33).

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту фінансування відступлення у розмірі 109 295,30 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 10386 від 18.10.2024 року (а.с. 34).

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056 - 1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1404462606143 від 13.02.2024 року укладений між сторонами в електронній формі шляхом його підписання за допомогою введення одноразового ідентифікатора, а тому він є укладеним у письмовій формі, що відповідає вимогам, передбаченим статтями 207, 208, 1055 Цивільного кодексу України, відповідач отримав суму кредиту на свою платіжну картку, а тому в нього виник обов`язок з повернення отриманих за кредитним договором коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.

В межах даної справи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлені ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу, укладеного із Первісним кредитором – ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» надало суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 18102024, укладений 18.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс», Витяг з Реєстру Боржників від 18.10.2024 року, який є Додатком № 1 до Договору факторингу, Акт приймання -передачі Реєстру прав Вимог від 18.10.2024, платіжна інструкції № 10386 від 18.10.2024 року про оплату фінансування за Договором факторингу, що у своїй сукупності підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги щодо Відповідача за кредитним договором у сумі 25875,00 гривень.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Графіком платежів до Кредитного договору визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору Позичальник сплатив 1837,6 гривні, проте суму заборгованості в повному обсязі не погасив, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 500,00 гривень є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 13.02.2024 по 11.06.2024 року, суд виходить із такого.

Як випливає зі змісту кредитного договору та графіку платежів за користування кредитними коштами встановлена денна процентна ставка у таких розмірах: за перші 20 календарних днів – 1,225 %; з 21 дня до 11.06.2024 - 2,45 %.

Питання обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами регулюється статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (дату нарахування відповідних процентів).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24.12.2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (п. 17 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 року набрав чинності 24.12.2023 року.

Відтак, розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

з 24.12.2023 по 22.04.2024 року - 2,5 %;

з 23.04.2024 до 20.08.2024 року – 1,5 %;

з 21.08.2024 року – 1 %.

Як випливає з умов кредитного договору та Графіку платежів Позикодавець нарахував проценти за користування кредитними коштами за період:

-з 13.02.2024 по 03.03.2024 року (за 20 днів) у розмірі 1,225 % в день, що становить 1 837,6 гривень, які були сплачені позичальником;

-з 04.03.2024 по 11.06.2024 (за 100 днів) у розмірі 2,45 % в день, що становить 18 375, гривень.

Зважаючи на встановлення вимогами чинного законодавства обмеження максимальної денної процентної ставки за кредитними договорами, суд дійшов до висновку, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 23.04.2024 по 11.06.2024 у розмірі 2,45 % в день не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 23.04.2024 року Закон України «Про споживче кредитування» встановлює максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1,5 %.

Тому, законними та обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення суми заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період:

- з 04.03.2024 по 22.04.2024 (за 50 днів) у розмірі 2,45 % в день, що становить 9 187,50 гривень (7 500,00 грн * 2,45 % * 50 днів),

- з 23.04.2024 по 11.06.2024 (за 50 днів) у розмірі 1,5 % в день, що становить 5 625,00 гривень (7500,00 грн * 1,5 % * 50 днів).

Загальна сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 14 812,50 гривень.

Отже, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у сумі 7 500 гривень та процентів за користування ними у сумі 14 812,5 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість у сумі 22 312,50 гривень, з яких: 7 500,00 гривень – основна сума боргу, проценти за користування кредитом у сумі 14 812,50 гривень, що становить 86,23 % пред`явлених позовних вимог (22 312,50 грн / 25 875,00 грн х 100 %).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,4 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6000,00 гривень.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами статті 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 088,84 гривень (2422,4 грн х 86,23).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, разом із позовною заявою позивач надав докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та Адвокатом Лівак Іванною Миколаївною (а.с. 36 -38), Додаткову угоду № 1404462606143 від 17.11.2025 про здійснення представництва інтересів Клієнта у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 39); Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 40); Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 17.11.2025 (а.с. 41).

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 року Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представником кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість (п. 4.4 Договору).

У разі прийняття судом по матеріалам справи Позовної заяви позитивного рішення, Клієнт зобов`язується сплатити гонорар на користь Адвоката у розмірі 6 000 гривень (п. 4.9 розділу 4 Договору).

Додатковою угодою № 1404462606143 від 17.11.2025 розділ 4 «Порядок здіснення розрахунків» Договору про надання правової допомоги доповнено новим пунктом, відповідно до якого виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування).

Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг адвокатом) включають правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» вартістю 2250 гривень; складання позовної заяви – 3000 гривень, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) – 750 гривень. Всього 6000,00 гривень.

Згідно з Актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 17.11.2025 сторони підтверджують, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6000,00 гривень, що включає: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» вартістю 2250 гривень; складання позовної заяви – 3000 гривень, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) – 750 гривень.

Одночасно з тим, докази фактичної сплати гонорару на умовах попередньо оплати у матеріалах справи відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 – 519, 610, 1046 – 1049, 1054 – 1055, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1404462606143 від 13.02.2024 року у сумі 22 312,50 гривень (двадцять дві тисячі триста дванадцять грн 50 коп.), з яких 7 500,00 гривень – основна сума боргу, 14 812,50 гривень - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 2 088,84 гривень (дві тисячі вісімдесят вісім грн 84 коп.).

У задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката – відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіконструктора Ігора Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. А. Подкопаєва