Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №484/429/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/429/26

Провадження № 2/484/717/26

Рішення

іменем України

(заочне)

01.05.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Максютенко О.А,

за участю секретаря судового засідання Завірюха В.Ю,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Рідош-Шаповал В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання договору довічного утримання

встановив

29.01.2026 року в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду її представник адвокат Рідош-Шповал В.І. з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, в якому вказувано, що позивач постійно проживає в АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок частина належить позивачу на праві спільної часткової власності, інша частина 1/3 належала її сину ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_3 помер, до дня смерті він проживав з нею в будинку, син був інвалідом з дитинства, вона була його опікуном.

З похилим віком та станом здоров`я сина, вона вже не могла повноцінно доглядати за сином, тому 23.05.2025 року вона від себе та в інтересах свого недієздатного сина уклали з відповідачем Договір довічного утримання.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали ОСОБА_2 у власність належні їм на праві спільної часткової свої частки на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Зі свого боку ОСОБА_2 зобов`язалась забезпечити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безкоштовним довічним проживанням у житловому будинку, утримання оцінювалось за кожен місяць на загальну суму 1500 грн кожному з відчужувачів, приготуванням їжі за їх вимогою, наданням побутових послуг (прання постільної білизни, прибирання місця проживання (перебудування) тощо, надання іншого догляду, у зв`язку з фізичним станом відчужувачів, придбанням лікувальних засобів на підставі виданих лікарем рецептів. Також відповідачка мала самостійно сплачувати комунальні послуги, податки на нерухомість.

Договір довічного утримання в день його укладення було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2635.

Також нотаріусом накладено заборону на відчуження житлового будинку та земельної ділянки.

Водночас, відповідач з моменту укладення договору не виконує взяті на себе обов`язки, вона виїхала на роботу в м.Одеса і там перебуває безвиїзно. З моменту кладення договору відповідачка не виконувала своїх обов`язків, не приходила до позивачів не здійснювала догляд в утриманні відчужувачів, не забезпечувала їх необхідним доглядом, фізичною та щомісячною матеріальною допомогою, харчуванням, ліками, після смерті ОСОБА_3 не здійснювала його поховання.

Тому ОСОБА_1 , вказуючи на те, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов договору довічного утримання вона значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору, просила про розірвання договору довічного утримання в судовому порядку.

12.02.2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

12.03.2025 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивачка суду пояснила, що її син був інвалідом з дитинства, він до дня смерті постійно проживав з нею, вона була його офіційним опікуном.

Відповідач в судове засідання не з`явилась про слухання справи повідомлена належним чином, своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористалась.

Суд, вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивачки її представника, показання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 23.05.2025 року ОСОБА_1 від себе та в інтересах свого недієздатного сина ОСОБА_3 уклали з відповідачем ОСОБА_2 Договір довічного утримання.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали ОСОБА_2 у власність належну їм на праві спільної часткової власності житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Зі свого боку ОСОБА_2 зобов`язалась забезпечити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безкоштовним довічним проживанням у вказаному житловому будинку, а також довічно утримувати відчужувачів, забезпечуючи їх необхідним доглядом, фізичною та щомісячною матеріальною допомогою, харчуванням, ліками, а в разі смерті когось з відчужувачів поховати їх.

Вартість матеріального забезпечення встановлено у 1500 грн на місяць на кожного з відчужувачів.

Договір довічного утримання в день його укладення було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2635.

Також нотаріусом накладено заборону на відчуження земельної ділянки та житлового будинку до припинення чи розірвання договору довічного утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивачка, яка є спадкоємиця першої черги за законом, постійно проживала з ним на день смерті.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334цього Кодексу (ст. 748 ЦК України).

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Набувач зобов`язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Набувач може бути зобов`язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду).

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст.ст. 749-751 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1-4 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

У своїй постанові від 3 липня 2024 року у справі № 185/1900/20 Верховний суд зазначив, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, а також спадкоємця відчужувача, однак лише за умови, що він є стороною договору довічного утримання - у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

У своїй постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 461/3295/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання про розірвання такого правочину в судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач (щодо невиконання відповідачем умов договору довічного утримання).

Аналогічно в постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/11230/20 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що в разі належного виконання умов договору довічного утримання саме відповідач (набувач) має можливість надати відповідні докази цього, тому що позивач (відчужувач) у такому випадку позбавлений об`єктивної можливості надати докази невиконання умов договору щодо сплати щомісячного грошового утримання, оскільки відсутність дій свідчить про відсутність доказів на підтвердження їх вчинення.

Водночас, у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 643/2791/22 Верховний Суд надав оцінку показанням свідка, як доказу, у справах про розірвання договору довічного утримання. У цій справі в суді першої інстанції свідок підтвердив невиконання набувачем своїх обов`язків. Верховний Суд погодився з рішенням судів попередніх інстанцій, які з урахуванням показів свідка дійшли висновку про наявність підстав для розірвання спадкового договору.

В судовому засіданні допитана в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що в 2025 році ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала сім`ю ОСОБА_6 , не здійснювала утримання відчужувачів, не забезпечувала їх необхідним доглядом, фізичною та щомісячною матеріальною допомогою, харчуванням, ліками, хоча останні мали потребу в цьому, зокрема мали незадовільний стан здоров`я, потребували лікування. Після смерті ОСОБА_3 відповідач не надавала жодної допомоги на його поховання.

Зі своєї сторони, ОСОБА_2 не надала суду, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження належного виконання відповідачем умов договору довічного утримання.

Однак, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених обставин, враховуючи невиконання набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання, внаслідок чого позивачка значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив

позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати Договір довічного утримання від 23 травня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (як відчужувачами) та ОСОБА_2 (як набувачем), посвідчений 23 травня 2025 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрований в реєстрі за № 2636.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: