Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №462/408/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/408/26

Номер провадження 1-кп/462/309/26

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390001165 від 13.11.2025 року відносно:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник, Дрогобицького р-ну Львівської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 21.05.2024 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік та 29 днів,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

І. Рух справи в суді

16.01.2026 року (вх. № 1134) з Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390001165 від 13.11.2025 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оптичний диск (а.с. 1, 2-3, 4-5, 6, 7).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – ОСОБА_1 (а.с. 8).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.01.2026 року справу призначено до підготовчого судового розгляду (а.с. 9).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.03.2026 року усне клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про привід обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390001165 від 13.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України – задоволено. Постановлено відкласти підготовче судове засідання у кримінальному провадженні. У підготовче судове засідання здійснено привід обвинуваченого (а.с. 19-20).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.04.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України

ОСОБА_4 , 10.11.2025 року близько 15 год. 30 хв. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, перебуваючи на площі Двірцева, 2, а саме у магазині «Новий Градус», заволодів мобільним телефоном марки «іPhone 11» білого кольору в чорному силіконовому чохлі з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взявши вказаний мобільний телефон, після цього вийшов із вказаного магазину та направився в сторону свого місця проживання.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 10 491 грн. 67 коп.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, зі подальшими змінами, у зв`язку із вторгненням рф на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.

2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Надав показання, які за змістом відповідають обставинам, викладеним у розділі ІІ цього вироку. У вчиненому щиро розкаявся, надав запевнення щодо недопущення подібної протиправної поведінки надалі та просив суд суворо його не карати.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті.

3.3. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_5 , яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась.

Однак суд враховує, що у матеріалах справи міститься письмова заява потерпілої – ОСОБА_5 від 16.01.2026 року із змісту якої вбачається, що вона просить суд розглянути кримінальне провадження щодо крадіжки її мобільного телефону марки «iPhone» за її відсутності. Окрім цього, у заяві зазначено, що вона повністю підтримує свої показання, надані під час досудового розслідування, матеріальна шкода їй відшкодована в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна, а при призначенні покарання вона повністю покладається на розсуд суду.

IV. Позиція суду

Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), суд провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

V. Мотиви суду, оцінка та висновки

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість – основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання – це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий (а.с. 54-55 матеріалів кримінального провадження). Згідно з копією вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.05.2024 року (а.с. 69-73 матеріалів кримінального провадження), ОСОБА_4 було призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік та 29 днів. Враховуючи календарні строки, на момент вчинення нового кримінального правопорушення (10.11.2025 року) зазначене покарання є відбутим, що виключає застосування положень ст. 71 КК України. Також суд враховує, що обвинувачений за медичною допомогою у психоневрологічний диспансер не звертався (а.с. 57, 58 матеріалів кримінального провадження), однак перебуває на обліку у лікаря нарколога з 27.05.2024 року з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів» (а.с. 59 матеріалів кримінального провадження), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловила щире каяття у скоєному.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

6.4. Щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням

Згідно ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з усіх обставин справи, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції її від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Спеціальна конфіскація не застосовується.

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку суду не обраний. Клопотань про його застосування не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки.

3. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

4. Речові докази у кримінальному провадженні:

- компакт-диск у паперовому конверті квадратної форми, на якому містяться відеофайли: «6dbdde62» із записом від 10.11.2025 року з камери відеоспостереження в магазині «Новий Градус» (пл. Двірцева, 2) та «b5d99a8c» із записом від 29.07.2025 року (вул. Городоцька, 190) (а.с. 24-25 матеріалів кримінального провадження) – залишити у матеріалах кримінального провадження;

5. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку

Вирок не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 30.04.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1