Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №336/4048/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/4048/26

Номер провадження: 1-кп/336/1151/2026

ВИРОК

іменем України

01 травня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026087080000088 від 10 квітня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Запоріжжі, громадянки України, не заміжньої, яка має середню освіту, має утриманні двох малолітніх дітей 2022 та 2024 року народження, офіційно не працевлаштована, являється особою з інвалідністю, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судима,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

06 квітня 2026 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись на дитячому майданчику біля будинку № 159 по вулиці Чарівній у місті Запоріжжі, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_4 , діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин, та з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла останній один удар кулаком правої руки у область обличчя зліва та один удар долонею правої руки у область долоні правої руки, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта № 626п від 15.04.2026, тілесні ушкодження у виді синців обличчя та правої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (пп.2.3.26/ «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Відповідно до заяви обвинуваченої ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника адвоката – ОСОБА_5 , обвинувачена беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а саме, що 06 квітня 2026 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись на дитячому майданчику біля будинку № 159 по вулиці Чарівній у місті Запоріжжі, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_4 , діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин, та з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла останній один удар кулаком правої руки у область обличчя зліва та один удар долонею правої руки у область долоні правої руки, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта № 626п від 15.04.2026, тілесні ушкодження у виді синців обличчя та правої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (пп.2.3.26/ «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).

Ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, також згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без участі усіх учасників кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_4 , відповідно до заяви не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

На підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, поданого відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого кримінального проступку повністю доведена.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65, 66, 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до кримінальних проступків.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.

Щодо особи обвинуваченої, суд враховує зокрема те, що ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, раніше не судима, має постійне місце проживання, має на утриманні двох дітей, являється особою з інвалідністю, офіційно не працевлаштована, під медичним наглядом у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено декілька видів альтернативних покарань, а саме карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України усі види покарань класифікуються на менш і більш суворі, такий розподіл має універсальний характер і застосовується як при побудові санкцій статей Особливої частини КК, так і в практиці призначення покарань. В усіх без винятку альтернативних санкціях статей Особливої частини КК, передбачені в них види покарань перелічені в послідовності від менш суворого до більш суворого.

Враховуючи те, що обвинувачена вчинила кримінальний проступок, її особу, ступінь вини, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не спричинена.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 302, 381-382, 374, 392-395, 532 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 382 КПК України вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Суддя: